• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт

Від Медичі до Піно, або Питання мишеняти

764 Просмотров 20.07.2022

Від Медичі до Піно, або Питання мишеняти Pin It

Відвідати музей сучасного мистецтва у центрі Парижа, поринути в історію прекрасної будівлі, пройти вулицями вічного міста над Сеною… і не переставати задавати собі питання: хто я, хто зараз ми, куди ми йдемо і що нас чекає, – мабуть, такі настрої у багатьох українців, які опинилися в різних куточках світу, але серце полишили вдома. Дослідниця візуальності, журналістка Ірина Белан спеціально для «Іншого Києва» розповідає про паризький музей, де віднедавна розташована частина художньої колекції Франсуа Піно…

Париж все складніше любити очима. Розвивати цю зовсім нетолерантну думку далі я не планую. Додам тільки, що мені вдалося полюбити його ногами. І запропоную почати ранок у Люксембурзькому саді біля фонтану Медичі, який нагадував вдовіючій королеві Марії Медичі про її дитинство у Флоренції. Пройти від нього по rue de Seine, а це задача з зірочкою – район навколо відомий якоюсь неймовірною концентрацією галерей та антикварних крамниць, – вийти до помпезного Інституту Франції, перейти річку по мосту Мистецтв, озирнутися ще раз на «помпон» інституту, піти далі по rue du Louvre та залишити без уваги сам Лувр і Музей декоративних мистецтв, які розташовані ліворуч, Музей Рослин та Центр Помпіду праворуч… тому що моєю метою був дім 2 на rue de Viarmes, колишня будівля Торгової біржі (Bourse de Commerce).

Жінка французького короля Генріх ІІ Катерина Медичі, ще одна представниця італійського клану, захоплювалась алхімією та астрологією. 450 років тому за порадою свого астролога Козімо Руджері, котрий стверджував, що на цьому місці поєднуються енергетичні лінії, вона наказала почати будівництво споруди, яку потім назвуть «дім королеви». Від нього залишилась тільки частини фасаду та башта, яку використовували саме для астрологічних експериментів королеви.

Дім королеви у 1767 році перетворився на ринок зерна. Через 44 роки над відкритим двором ринку з’явився перший у світі металевий купол діаметром 29 метрів, який Віктор Гюго у романі «Собор Паризької Богоматері» назве «шапкою англійського жокея».  Пізніше під ним почне працювати торгова біржа, а ще пізніше споруду реконструюють за проектом Анрі Блонделя, який за підтримки барона Османа створив обличчя основних проспектів Парижу – бульварів де Себастополь, Сен-Мишель та Сен-Жермен. Завдяки йому фасад біржі прикрасився чотирма корінфськими колонами. Не вдаючись у деталі, скажу лише, що корінфський – найпарадніший з трьох базових давньогрецьких ордерів, його відрізняє розкішна капітель з листям аканту. Також на фронтоні біржі з’явились три фігури роботи французького скульптора Аристида Круазі. До речі, мармуровий янгол висотою 2,5 метри, автором якого теж є Круазі, встановлений на могилі Зінаїди, доньки українського цукрозаводчика та мецената Павла Харитоненка у місті Суми.

Повертаємось до Парижа. Перша значна реставрація біржі відбулася до відкриття Всесвітньої промислової виставки. Після Другої світової війни місцева влада продала споруду Торговельно-Промисловій палаті за фантастичну суму – 1 франк. У 1975 році купол та фрески інтер’єру були визнані історичними пам‘ятками.

Для когось Франсуа Піно – свекор Сальми Хаєк. Для когось – засновник Kerіng group, до якої входять дзвінкі бренди Balencіaga, Guccі, Bottega Veneta, YSL, Alexander McQueen, Brіonі, Boucheron. Для мене він власник однієї з найпотужніших колекцій мистецтва у світі. Влаштовуйтесь зручніше та насолоджуйтесь: Мондріан, Пікассо, Хьорст, Кунст, Кунінг, британські іnfant terrіble Гілберт та Джордж…

У травні 2021 року відроджена торгова біржа відкрилася завдяки саме йому, французькому мільярдеру Франсуа Піно (який вирішив розташувати тут частину своєї колекції), а також японському архітектору Тадао Андо та французьким дизайнерам братам Ронану та Ервіну Буруллекам. Андо спроєктував бетонне коло, вписане в коло колишнього внутрішнього дворика, а Буруллекі опрацювали інтер’єри та освітлення музею. Світло варте того, щоб про нього розказати окремо. Для вестибюля Буруллекі створили світлову інсталяцію Horіzontal Lіght, яку реалізувала легендарна італійська компанія Flos – п‘ять паралельних трубок муранського скла довжиною 6 метрів кожна. Вам потрібна феєрія – вона там є!

Але я поведу вас до чорних сходинок, які з’явились у XVIII столітті під час однієї з перебудов. Це подвійні сходи, проєкт архітектора Ніколя Ле Камю де Мезьер, завдяки яким вантажники, що підіймалися та спускалися донизу з важким мішками із зерном, не стикалися один з одним. Для простору між сходами висотою 17 метрів Бурулекі зробили три матові трубки теплого світла. Пам’ятаєте ілюзорні гравюри нідерландського митця Ешера? Саме його нескінчені ігри з тривимірним простором згадалися, коли я підіймалася сходами музею.

Я була у Музеї Фонду сучасного мистецтва Франсуа Піно під час виставки гігантських гіперреалістичних скульптур Чарльза Рея. Пам‘ятаємо – за гіперреалізмом майбутнє! Окреме задоволення бачити сніжно-білі фігури на фоні холодних бетонних стін, підсвічених теплим світлом. Але я знову поведу вас від основної експозиції до ліфта. Там  маленьке мишеня, робота митця Райана Гендера, пробило дірочку у стіні. Запинаючись, збиваючись, плутаючись у словах, воно щось тоненько пищить. Прислухайтесь. «Я… Я – це… Хто я?» І тут я сповзла по моїй внутрішній стінці, яку таки пробив цей малий. Хто я?

Ірина Белан
Share

Читайте также

Просмотр

Наймистецькі Viktor & Rolf, або Я сказала: «Ні!»

Просмотр

Міфи із сушарок і помпонів

Просмотр

Спокусливо ніжний Foundation Beyeler

Просмотр

Сумки навиворіт

Просмотр

Я не любила Dolce & Gabbana, або Viva l’Italia

Просмотр

PAD Paris: Прощавай, Гаетано! Хай живе дизайн!

Просмотр

Українці на Collectіble: ідеї з мильних бульбашок

Просмотр

Ceramic Brussels 2025: блискуча п’ятірка

Предыдущий пост

Культурний поліморфізм України: погляд…

In 111 слів

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

Просмотр

Следующий пост

Комедія на тлі чорного Космосу

In Сцена

Комедія на тлі чорного Космосу

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: