Помилки пам’яті, майбутнє Тетянича, спогади про Харків, грані незламності, межа як шанс і колажі як терапія – Марина Полякова пропонує добірку найцікавіших виставок Києва.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

23-й виставковий сезон галереї відкрився виставкою живопису Юрія Денисенкова «Помилка пам’яті» (на головному фото). Ті, хто слідкує за творчістю художника, бачили його попередні виставки, й можна сказати, що всі вони є етапами авторського проєкту дослідження механізмів пам’яті та людської психології у часи змін, непевності, соціальних зрушень. Юрій немов розгортає перед нами розбухлий, потертий сімейний альбом, у якому зберігаються сотні старих світлин. Імена та ступінь споріднення деяких родичів вже майже забуті, але хтось пам’ятається чітко, яскраво, опукло. Дні народження, пікніки, прогулянки, якісь кімнати, наповнені сонцем та речами, немовлята, старенькі – при погляді на світлини перед внутрішнім зором спалахують епізоди власного життя, або «хибні» спогади, не пережиті особисто, а сформовані розповідями інших людей. Світлини напівстерті, сліпі, складені вдвічі, обірвані – наче метафори нашої пам’яті, де немає чіткості та впевненості в деталях, де фокус зміщений, де раптом з’являються фантасмагоричні подробиці, яких не могло бути в реальності.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Виставка колажів «Я і війна» увібрала роботи резиденток майстерні Cutout Collage Studio та учасників спільноти Cutout Lovers: аналогові колажі, діджитал колажі та анімацію. Народилася виставка з бажання віддати належну шану кожному українцеві, на чию долю випав болючий досвід війни. За допомогою мистецьких рефлексій, втілених у колажах, кожен може пройти шлях від відчаю та обурення, зневаги до ворога, щирого захвату відвагою українських воїнів і пекучого болю втрат. Пройти цей шлях, щоб відпустити біль і пам’ятати. Кураторки проєкту: Аннет Сагаль, Катя Сита, Ольга Сита.

Дукат (вул. Володимирська, 5)

17 лютого, у день народження одного із найоригінальніших українських митців кінця XX – початку XXI століття Федора Тетянича, у галереї відкрилася виставка «Федір Тетянич. Фрипулья: візії». Тетянич – художник, філософ, поет і містик – займався монументалістикою, живописом і графікою, створював колажі, інсталяції, костюми та об’єкти, писав тексти, був піонером перформансу та хепенінгу на українських теренах. Виставка присвячена лише одній із тем, які розробляв Тетянич: візіям майбутнього, втіленим у різноманітні утопічні проєкти. Це і схеми міст майбутнього, і біотехносфери (капсули для космічних мандрівок, обладнані усім необхідним для виживання людини на випадок фатальної катастрофи на Землі), і візії нових форм життя, що долає смерть. Адже біокосмізм Тетянича трансцендентує часову та просторову обмеженість людської біології – поєднуючи тіло з технологічними конструкціями, вписуючи людину в масштаб Всесвіту.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

В галереї відкрилася виставка «Спогад» Оксани Бойко, яка народилася у Чернігові, а до лютого 2022-го жила і працювала у Харкові. Її роботи – про ностальгію, яка не є чимось запиленим, позбавленим візуальної насиченості. «Для мене спогад про минуле, про моє місто – це радість, бо таким я його пам’ятаю, – розповідає Оксана. – І це радість ще тому, що я знаю, що моє місто було таким, як я його зображала і таким воно буде і далі: сонячне, яскраве, насичене, сповнене краси і естетики в таких місцях, де начебто їй неможливо існувати». Виставка починається з великих панорамних картин, створених до російського вторгнення. У цих роботах відчувається присутність глядача у зображуваному просторі. Поступово формат робіт стає меншим, простір виставки замикає композиція з дев’яти квадратних робіт, зроблених по пам’яті та розташованих 3 на 3, немов сітка в інстаграм-профілі. «Це ніби світлини моїх спогадів, харківські місця, які я бачу навіть із заплющеними очима», – говорить художниця.

Галерея протестного мистецтва Музею Майдану (вул. Липська, 16)

Виставка «Лютий: грані незламності» присвячена до Дня Героїв Небесної Сотні та річниці початку широкомасштабної війни росії проти України. Організатори пишуть: «Лютий 2014-го та лютий 2022-го стали символом незламності українського народу, його боротьби за незалежність і європейське майбутнє. Небажання українців миритись із перетворенням країни на колонію росії переросли у протестний рух на майдані Незалежності. Кінець лютого 2022 року став початком широкомасштабної війни. Київ – серце Революції Гідності – знову перетворився на форпост потужного опору. Битва за Київ зруйнувала амбіційні плани московії захопити Київ за три дні, вщент розбила ілюзії «другої армії світу» здійснити черговий бліцкриг, один із тих, які вдалося реалізувати в Будапешті (1956), Празі (1968) та Кабулі (1979). В експозиції акцент зроблено на одній із головних подій опору окупантам – битві за Київ».

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1)

22 лютого у малому залі галереї відкривається виставка «Межа», де представлені роботи Олени Стельмах і Андрія Яновича. Даємо слово організаторам: «Межа – умовна лінія, що розділяє об’єкти, середовища, поняття. Це – візуальний термін і прояв крайнього емоційного стану водночас. Два художники – два різні підходи до живопису. Ми намагалися кожний у свій спосіб передати в експозиції напругу і стан, коли людина доходить до своєї межі, коли вона розділяє до та після. Коли вона відчуває цю грань і, не зважаючи на напругу, здатна зберігати спокій, вести повсякденне життя. Межа – це випробовування, але також – найбільший шанс на зміни, що проходять в ці місяці в кожному».