31 жовтня в Національній філармонії України – прем’єра концертної версії дитячої антивоєнної опери «Брундібар. Голоси дітей».
Опера була створена 1938 року єврейським чеським композитором Гансом Красою (1899–1944) за лібрето письменника, драматурга, юриста, художника, дипломата Адольфа Гоффмайстера (1902–1973) для конкурсу Міністерства освіти, що не відбувся. Державі ставало не до культури: у вересні того року була підписана Мюнхенська угода, за якою Гітлер відірвав від Чехословаччини Судети. Європейські правителі повірили його обіцянкам заспокоїтися, але, як ми знаємо, «замирення диктатора» закінчилося катастрофою (і нічому світ не навчило). За пів року Третій Рейх окупував Чехословаччину без перешкод.
Антифашист Гоффмайстер емігрував до Парижу, там був заарештований, перебував у в’язниці та концтаборах, із великими труднощами через Касабланку потрапив да Португалії, а звідти до США. Ганса Красу заарештували нацисти у Празі у серпні 1942 року, але до того він ще встиг підготувати прем’єру «Брундібару» у празькому сиротинці. Композитора, а пізніше і сценографа Франтішека Зеленку та інших учасників тієї історії, відправили до розташованого на північ від Праги міста Терезіна (за німців Терезієнштадта), де 1941-го було засноване гетто.
О, це було взірцеве гетто! 1944-го його гордівливо демонстрували делегації Червоного Хреста: лікарня, школа, басейн, дитячий садок, школа, театр… Відвідувачам показали пропагандистський документальний фільм про щасливе життя євреїв у таборі та запросили послухати оперу «Брундібар», яку ув’язнені діти виконали під орудою Ганса Краси (фрагмент вистави на головній світлині). Червоний Хрест восхітілся, його представник Моріс Россель звітував: «Наше здивування було величезним, коли ми виявили місто, яке живе майже нормальним життям у гетто. Це єврейське місто справді дивовижне».
Коли читаєш про концтабір Терезієнштадт, не можеш позбутися думки про подвиг дорослих в’язнів, які намагалися створити ілюзію нормальності хоча б для дітей, яких через табір пройшло до 15 тисяч, – знаючи, що ешелони постійно вивозять «зайвих» євреїв до Аушвіцу, звідки ніхто не повертається (так зробили й перед візитом Червоного Хреста, щоб приховати переповненість табору). У Терезині дійсно вчилися, розважалися, ставили театральні вистави. Діти проживали там свої останні роки – можливо, щасливими?
Юні таланти гарно співали у «Брундібарі» (чес. Brundibár – джміль), опера була дуже популярною, – з вересня 1943-го до вересня 1944-го відбулося близько 55 вистав. Історія проста. Двоє маленьких героїв, брат Пепічек і сестра Анинка, мусять купити молоко для хворої матері, але в них немає грошей. Вони намагаються співати на базарі, щоб назбирати на молоко, але злий шарманщик Брундібар заважає. Діти товаришують з Горобцем, Собакою і Кішкою, які дратують Брундібара. Шкільний хор, запрошений Пепічком, гарно співає, люди охоче кидають в шапку гроші, – Брундібар їх краде, але на нього налітають всі гуртом, і він змушений тікати з міста.
Відразу після ганебного візиту Червоного Хреста, 16 жовтня 1944 року, Ганс Краса був депортований до Аушвіцу, а з ним композитори Віктор Ульман, Павел Хаас, Карел Анчерл, Гідеон Кляйн, режисер Курт Геррон, якому довелося знімати той пропагандистський фільм (нацисти колекціонували у Терезині таланти). Відразу після прибуття Краса і Хаас загинули у газовій камері, трохи пізніше вбили Геррона. Зовсім молодий Кляйн помер у січні 1945-го в іншому концтаборі, Анчерл вижив, емігрував до Канади. Відомо, що з артистів вижили виконавець ролі Собаки Зденек Оренштайн, який пройшов ще Аушвіц і Дахау, та Ела Штейнова-Вайсбергер, котра зіграла Кішку.
Дитяча опера виконувалася у Німеччині, Великій Британії, США, записувалася на аудіоносії. Українська прем’єра представлена в концертній версії, на сцені Колонного залу імені Миколи Лисенка її виконають: Дитячий хор КДМЛ імені М. В. Лисенка та Оркестр Академії мистецтв Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.
Диригент-постановник – Антоній Кедровський, режисер-постановник – Максим Добролюбов, сценограф – Олександр Білозуб, стиліст проєкту – Лана Тесленко, переклад українською – Олександр Співаковський.
