«Йолка», VR-пробудження, життя Шерешевського, мозаїка Карунської, 30-річчя сквоту на Олегівській та нічні кошмари, – Марина Полякова пропонує відвідати найцікавіші виставки Києва (не забуваючи дякувати столичній ППО).

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

Дивно, що з Майдану минуло вже десять років. Дивно, що ми можемо дивитися на нього з дистанції, через призму мистецтва. Там, де лилася кров і гриміли постріли, тепер артоб’єкти. Хоча нічого дивного, так і плине життя, перетворюючи реальність на легенду. Але одночасно мистецтво дозволяє повернутися у ті місяці, гостро згадати запахи, звуки, настрої. В Українському домі величезна виставка експонатів із колекції Музею Майдану. Представлені кілька сотень мистецьких об’єктів: верхівка-тризуб знаменитої «Йолки», каски, щити, шини, бруківка, піаніно, скульптури, картини, відеохроніка, фотографії… У просторі виставки відбуватимуться кінопокази від мережі кіноклубів документального кіно DOCU/CLUB, майстер-класи, дискусії та авторські екскурсії.

Музей історії Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)
Бієнале цифрового та медіамистецтва «Ubiennale: Пробудження» відкрилася в Музеї Києва. В епоху війни, коли світ знаходиться на перепутті, цей артфорум «відкриває простір для роздумів про пробудження свідомості нації. Сучасне цифрове мистецтво стає мовчазним свідком та тлумачем подій війни, потужним інструментом вираження та висловлення», – пишуть організатори. Понад 30 українських та іноземних митців представлять свої роботи на задану тему. Понад 15 експонатів – у VR-шоломах, вони дають можливість як занурення в роботи українських митців, так і самостійного дослідження віртуальних світів. Серед українських учасників бієнале: Алевтина Кахідзе, Олег Харч, Вероніка Чередниченко, Олександр Ісаєнко, Пьотр Армяновський, Євген Ващенко, Віталій Шупляк та інші. Вхід вільний, завдяки підтримці Goethe-Institut.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костельна, 8)

Галерея запрошує на велику виставку живопису Владислава Шерешевського «Війна. Життя триває». Майже всі роботи створені протягом цього року, отже говорять як про суспільні тригери, так і про особисті настрої автора. Ці плани сприйняття нелегко розділити, адже Шерешевський завше ховає серйозне за іронією та навпаки. Вочевидь, можна вбачати в калейдоскопі його тем, стилістик, жанрів життя як філософську категорію: стихію, що важко піддається розумінню, поле, де править випадковість, нагромадження подій, кожна з яких має дві сторони. А якщо ви не можете відповісти на питання «що хотів сказати автор?», просто насолоджуйтесь живописом, адже малярським талантом Владислав Шерешевський нагороджений неймовірно щедро.

Imagine Point (Голосіївський просп., 86/1)

30 років відзначає знамените київське творче угрупування «Сквот на Олегівській», куди входять митці, поєднані Дніпропетровським художнім училищем і НАОМА. Ключові постаті «Олеговської»: Анатолій Варваров, Ігор Коновалов, Сергій Корнієвський, Володимир Падун, Людмила Роздобудько-Падун, Ед Потапенков. Вони, такі різні, примудрилися не тільки десятки років протриматися разом, але й навіть спільно створювати картини – одна з яких, сюрреалістичний пейзаж із китами, є центром експозиції (на головному фото). Кораблики на порцеляні, плантація ананасів, верблюди в пустелі, голі веселі чоловіки у лісі, жінки у бікіні, грайливий Папа Римський, яблуневий цвіт… Здається, об’єднують цих художників три речі – любов до живопису, готовність знаходити іронічну сторону життя та непередбачуваний вибір сюжетів. Якщо ви хочете почути професійну розповідь про сквот на Олегівській, приходьте до галереї наступної суботи на лекцію мистецтвознавиці Ольги Коновалової (і на фінісаж виставки).

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Світ ловив мене, щоб із’їсти, але не впіймав – так, перефразувавши Сковороду, можна сказати про виставку робіт (мозаїка, метал, фанера, графіка) Світлани Карунської «З’їж мене». Кумедна, на перший погляд, – центр експозиції займають «кам’яні» фрукти, викладені мозаїкою, то, може, це гра у «їстівне-неїстівне»? – вона поступово розгортається, ускладнюється. Глядач немов провалюється услід за Алісою у кролячу нору і розуміє, що реальність не така, як здається, що дихотомія між живим і неживим – прикмета часу. Головним акцентом виставки, можливо, є пачка української кам’яної солі, яка раніше була для нас занадто грубою, а тепер стала символом міцності, опору і туги за чимось дуже важливим. У важкі дні тендітна Світлана Карунська працює з мозаїкою та металом, зварює каркаси, викладає смальту… і це якийсь додатковий доказ суспільної сили, впертості, вміння йти вперед через темряву. «Сенс праці художника – створювати у глядача якщо не катарсис, то принаймні енергетичний зсув, результатом якого може бути подив, ностальгія або просто думка, що, можливо, приведе до покращення світу», – говорить мисткиня.

Barvy (вул. Мечникова, 3)

У ресторані відкрилася виставка нових робіт Антона Логова «Абстрактне та Реальне». Художник розповідає: «Ця виставка про погляд на світ. Про живопис і колір. Про реальність, яка часто є невизначеною і абстрактною. В експозиції представлені різні часові періоди моєї творчості останніх років. Це мої відчуття щодо глобальності світу та пошуку в ньому камерності і захищеності. Це пошук гармонії з природою. Такі стихії, як повітря, земля і вода через фактури і співвідношення ліній і кольорових структур відображаються на поверхні полотен і об’єктів. Абстрактне складається зі спогадів і різних культурних нашарувань. Реальність – відображення та концентрація абстрактного, як образ і фіксація сьогодення».

Я Галерея (вул. Хорива, 49 б)

«Ознаки/ Виявлення» – перша персональна виставка Олександра Крижановського. «Ознаки людини, сенсів, предметів. Ознаки, які вказують на певні явища. Іноді потрібно докласти зусиль для того, щоб щось з’явилось, іноді щось з’являється із нізвідки та йде в нікуди», – міркує художник. За емоційним забарвленням усі твори абсолютно різні. Конфлікт архетипних ментальних установок із раціональними законами буття – це те, на чому базується мистецька практика Олександра Крижановського.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

«Під час своїх досліджень кінохроніки у Львівському музеї міської історії я натрапив на документацію концерту, приуроченого до 175-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка. На цьому концерті виступав театр “Не журись”, котрий виконував політико-критичні пісні. Поєднання суворого портрета Шевченка, назви колективу і часу, коли проходив концерт, зачепило мене. Це час перебудови та здобуття незалежності та своєї ідентичності. Саме “Не журись” із суворим поглядом ТГШ, що і підбадьорює і налаштовує на роботу, був поштовхом для однієї з картин цієї виставки», – розповідає про свій проєкт художник Єгор Анцигін.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21 а)

White World (знову) придумав щось дуже цікаве – у виставковому просторі поєдналися досвідчений Олександр Ляпін і молода художниця Олександра Луньова, уродженка Миколаєва, співробітниця «Білого Світу». Нічні кошмари, привиди, народжені темрявою – який же у них поважний вік! Можливо, нам сьогодні вбачається те саме, що й нашим предкам пару мільйонів років тому? І вже точно у химер довга історія у мистецтві, адже вони надихали тисячі митців по всьому світові. Олександр і Олександра досліджують це питання у проєкті «Нічні кошмари». Перший часто зображує істот-гібридів, які мають риси людини й тварини, цікавиться генною інженерією та етичністю маніпулювання природою і свідомістю. Друга уважно розглядає химерних істот, які кидають виклик беззмістовним, але закарбованим суспільним ритуалам і умовностям. «Навіть у темряві нічних кошмарів є деяке світло – це наші інстинкти, бажання вижити і перемогти страх, – пишуть організатори. – Ми можемо використати ці страшні відчуття, щоб зміцнитися духом, зрозуміти свої слабкості та долати їх, навіть коли здається, що ми на межі реальності та сну».

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

26 листопада о 15:00 розпочнеться презентація проєкту «Простір покордоння. Внутрішньо переміщений ландшафт», який створено лендарт симпозіумом Могриця «Простір покордоння» у співпраці з УД та за підтримки Goethe-Institut в Україні. Симпозіум існує понад чверть століття, група художників і художниць щоліта приїздила в село Могриця Сумської області, у відкриту просторову мистецьку лабораторію без інституційних чи ринкових обмежень. Виставковий проєкт розмірковує про зміну відносин з оточенням в умовах війни, про зв’язок між людьми та місцями. Проєкт об’єднує Київ, Харків, Суми та Львів у прагненні прослідкувати, як змінюється ландшафт і погляд команди на нього, як трансформується сприйняття землі, понівеченої війною, та які є можливості її відновлення. Представлені роботи 30 митців та мисткинь, серед яких Катя Бучацька, Наталія Лісова, Анна Гідора, Антон Саєнко, Єгор Анцигін та інші.