Українське кіно 2020: обираємо найкраще

5, а саме 1+4 – серіал про Кайдашів, комедійний травелог Антоніо Лукача і три стрічки про Донбас

«Спіймати Кайдаша»: Події серіалу за сценарієм Наталки Ворожбіт відбуваються через півтори сотні років після  класичних Кайдашевих сварок Нечуя-Левицького. За словами Іри Чужинової, це наша Одісея, Калевала та Сага про Форсайтів в одному. І за словами Андрія Бондаря, садо-мазо, – не одірвацця.

«Мої думки тихі» Антоніо Лукача, комедійний травелог на мотив Ноєва ковчега.

Олександр Міхельсон: … Але ж насправді це – драма. От навіть не трагікомедія, а реально драма. Принаймні, як на тих, кому під сорок. Тобто тих, які, з одного боку, ще пам’ятають, як не розуміли своїх батьків – а з іншого, самі вже мають достатньо дорослих дітей, щоб ті не розуміли їх самих.

«Атлантида» Валентина Васяновича – утопія про майбутній Донбас, звільнений и … неможливий.

Валентин Васянович: «Це катастрофа, яка не просто зупиняється на найближчому оточенні, а просочується всюди через людей, всі мають справу з якоюсь минулою травмою і намагаються витягнути з себе щось на зразок життя».

«Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик ще одна стрічка про Донбас і прифронтову зону, така собі «Війна і мир» – історія про те, як звичайні люди будують своє життя під час війни, про те, що війна робить з  людським світом і що вона зробити (порушити) не зможе.

«Погані Дороги» Наталки Ворожбіт – і знов про Донбас і про війну. Не про силу, а про … слабкість.

Наталка Ворожбіт: Ніде немає стільки любові і ненависті як на війні. І людям не завжди достає сил бути людьми