У нас в гостях фонд Adopt Don‘t Stop, який розповідає про свій досвід порятунку безхатніх кошенят.

Фонд почався із волонтерської ініціативи у 2016 році. Кілька людей об’єднали сили, щоб разом рятувати вуличних тварин. Ми забирали з вулиць малюків і тяжкохворих хвостиків, лікували їх, виходжували і шукали домівки. Пізніше, коли з’явився фонд Adopt Don’t Stop, цей досвід став основою програми лікування – одного з головних напрямів нашої роботи. Ціль програми лікування – допомогти тваринам, які опинилися в біді. Найчастіше до нас потрапляють покалічені тварини, а в період з весни по осінь – новонароджені кошенята та цуценята з вулиці.

За п’ять років ми зібрали найефективніші протоколи роботи з такими малюками і знаємо, як їм допомогти та знайти дім. Саме про це й буде наша розповідь.

Звідки беруться кошенята на вулиці?

Є два варіанти:

1) Кошенята, які народжуються від вуличних кішок.

Вулична кішка може народжувати до п’яти разів на рік, щоразу від 3 до 6 кошенят. Легко уявити, якими темпами число вуличних котів могло би поповнюватись щороку. Зараз все більше організацій стерилізують вуличних тварин, тож приріст вдається стримувати.

2) Кошенята, яких викидають на вулицю.

Також на вулицю потрапляють кошенята, які стали небажаним приплодом у домашніх кішок, або іграшкою, яка набридла.

Найчастіше ми стикаємося з:

• новонародженими кошенятами, викинутими на вулицю чи у смітник;
• вже життєздатними кошенятами віком у кілька тижнів, яких відлучають від матері і виносять на вулицю;
• кошенятами-іграшками. Їх, як правило, знаходять одних, найчастіше в запущеному вигляді.

Попри всі зусилля зоозахисних організацій, кількість кошенят, яких люди щороку викидають на вулицю, не зменшується. Поки утримання тварин не буде регулюватися і контролюватися на законодавчому і – головне – виконавчому рівні, ми й далі будемо ходити по колу.

Що відбувається з кошенятами на вулиці?

Відповідь на це питання залежить від того, де народилися тварини.

• Народжені на вулиці

Народжені на вулиці кошенята, зазвичай, мають кішку-матір, що піклується про них до самостійності. Кішка їх годує, гріє, щоб забезпечити оптимальну температуру, і вилизує, щоб стимулювати біологічні процеси.

Головна небезпека для таких кошенят – віруси та інфекції. Якщо їхня мама здорова, то разом з молоком, а точніше молозивом, кошенята отримають материнський або колостральний імунітет. Проте його вистачить лише на два місяці.

Якщо ж кішка вже є носієм хвороб, то кошенята можуть отримати їх одразу від матері. Більшість з вірусів для кошенят смертельні, якщо їм вчасно не допомогти. Тому приблизно половина котиків доживе лише до 6 місяців.

• Викинуті кошенята

Для кошенят, яких викидають на вулицю, вирішальний фактор у виживанні – вік та самостійність.

Новонароджені кошенята віком до 1-1,5 місяців не тримають самостійно температуру тіла, не можуть самостійно харчуватись тощо. В цих тварин немає шансів вижити без допомоги. Новонароджений котик протягне на вулиці від кількох годин до кількох діб – чим менша тварина, тим менше у неї часу. Люди, які викидають таких тварин на вулицю, повинні розуміти, що це повільна і жорстока смерть від переохолодження чи голоду.

Якщо кошеня потрапляє на вулицю приблизно у 2 місяці і більше, коли може рухатись, шукати собі їжу і самостійно їсти, шанси вижити зростають. Але тільки тому, що кошенята, які виросли разом з людьми, будуть шукати людей. Тож є шанс, що хтось його побачить і забере з вулиці.

Якщо їх не забирають, відбувається та ж історія з вірусами, що і з вуличними кошенятами. Відмінність тільки в тому, що домашніх кошенят ніхто не навчив правилам виживання на вулиці – тікати, ховатись, добувати їжу, остерігатись машин та доріг.

Таким чином:

• кошенята, які народжуються на вулиці, отримують все необхідне від матері і найбільші небезпеки їх чекають з 1-2 місяців;
• новонароджені кошенята, які опинились на вулиці без матері, не виживають;
• більша частина кошенят вразливі до вірусів і не зможуть їх подолати без сторонньої допомоги;
• домашні кошенята, яких викидають на вулицю, мають менше шансів вижити, оскільки не знають базових правил виживання на вулиці і не вміють добувати собі їжу.

З якими небезпеками стикаються кошенята на вулиці?

Основні небезпеки:

Середовище

Якщо кошенята народжуються в поганих умовах, без тепла, сонячного світла, достатньої та доступної їжі, це негативно вплине на їхній імунітет. Також проблема в тому, що через кілька днів матері треба буде вийти на пошуки їжі й лишити кошенят. Навіть за короткий час вони можуть загинути від холоду, голоду чи природніх ворогів.

Коли кошенята стають більш самостійними, вони починають виходити на вулицю. І до того як кішка навчить малюків правил виживання на вулиці, вони дуже вразливі – легко можуть впасти в різні люки чи ями, потрапити під колеса автівок тощо. Така ж доля й у домашніх кошенят, яких викинули на вулицю.

Паразити

Всі тварини, які знаходяться на вулиці, страждають від енто- та ектопаразитів, простими словами – гельмінтів, блох, комарів та кліщів. Паразити є переносниками смертельно небезпечних вірусів, а також значною мірою підточують і без того хиткий імунітет кошенят.

Ми часто спостерігаємо картину вуличних кошенят, які потрапляючи до нас мають великі роздуті животики і чорні від засилля бліх. В одиничних випадках це не продовжується більш серйозними вірусними захворюваннями.

Віруси

Найбільший ворог кошенят – віруси. Вони можуть передаватись від матері, просто хворих котів чи потрапляти в організм із середовища. Всі віруси є смертельно небезпечними для кошенят.

Найбільш часто ми стикаємось з наступними вірусними захворюваннями:

• Панлейкопенія

Її викликає один із найкривавіших та найбільш агресивних вірусів. Легка форма харакретизується жаром, пригніченням, блювотою та діареєю. Важка форма супроводжується апатією, підвищенням температури тіла, відмовою від корму, блювотою.

• Ринотрахеїт та каліцивіроз

Респіраторні віруси. Передаються від хворих тварин здоровим, а каліцивіроз ще й через укуси бліх. Хворі кошенята мають мокрі або гнійні очі й ніс, чхають, у них підіймається температура, вони стають в’ялі та відмовляються від їжі. Каліцивіроз вражає слизові оболонки, і на них з’являються ранки.

• Хронічні вірусні інфекції – коронавірус, лейкоз та імунодефіцит котів

Ці віруси можуть передаватись кошенятам від матері або від інших хворих котів. Для кошенят єдиний шанс вижити – отримати латентну (приховану) форму віруса. Інші форми важко піддаються лікуванню, особливо у кошенят. Проте навіть прихована форма хвороби через стрес-фактори на вулиці в будь-який момент може перейти в активну.

Наші пріоритети

Ми – маленька організація, і наша діяльність повністю залежить від підтримки небайдужих. Саме тому питання пріоритетів для нас завжди стояло гостро.

• В першу чергу ми завжди намагаємось допомогти новонародженим без матері. Їх терміново доставляють до центру і одразу поміщають в реанімаційні бокси-інкубатори, де малюки одразу отримують необхідне лікування. Смертність новонароджених колосально висока, але завдяки новітньому обладнанню, протоколам лікування та цілодобовому догляду наші лікарі досягли значних успіхів у порятунку.
• Хворі вуличні кошенята. Як правило, це вірусні хворі, і, залежно від стадії хвороби, в нас може бути шанс їх витягнути. Одразу після прибуття кошеня відправляється на лабораторну діагностику. Лікарі визначають ступінь ураження та призначають лікування.
• Домашні кошенята, викинуті на вулицю. Вулиця як середовище становить для них більший ризик, тому забрати їх з небезпеки– першочергова задача. Чим раніше кошеня забрали з вулиці, тим менше наслідків потрібно буде розгрібати.
• Новонароджені вуличні кошенята з матір’ю. Якщо новонароджені кошенята і кішка знаходяться в небезпечному місці, ми постараємось забрати і матір, і кошенят. Таким чином кошенята зможуть рости у безпеці і теплі та отримувати все необхідне від матері.

Всі тварини з вулиці обов’язково утримуються в карантині, де вони ізольовані від інших тварин. Адже вірусні хвороби дуже заразні, і тільки повна ізоляція допомагає захистити інших хвостиків, які лікуються у нас.

Що робити, якщо побачили на вулиці кошеня?

Перше і найважливіше у порятунку кошенят – розуміти відповідальність і трудозатрати, які ляжуть на вас.

Крок 1 – оцініть свої сили та можливості

Якщо ви готові виділити сили та бюджет на допомогу маленькому створінню, скільки б це зусиль не коштувало – переходьте до кроку 2. Якщо ви не впевнені в своїх силах і не готові зараз їх вкладати, є те, що ви можете зробити для кошеняти:

• Сфотографуйте тварину, зверніться за допомогою в зоозахисні організації вашого міста, розмістіть інформацію на тематичних пабліках– є шанс, що хтось відгукнеться та зможе зайнятись кошеням.
• Якщо кошеня опинилось біля дороги – перенесіть  його в безпечне місце.
• Нагодуйте. Лишіть в безпечному та доступному місці вологий корм та воду.
• Якщо річ йде про новонароджене кошеня– подивіться, чи немає неподалік матері, можливо, кошеня винесли з логова. Якщо бачите інших кошенят та матір, обережно перенесіть кошеня ближче до родини. Якщо ж матері та інших кошенят не видно, краще якнайскоріше звернутись до зоозахисників. Як пам’ятаємо, часу на порятунок новонароджених дуже мало і треба діяти швидко.

Крок 2 – заберіть кошеня з вулиці

Одразу після вулиці покажіть кошеня ветеринару. Це дуже важливий крок і навіть зоозахисники, які мають неабиякий досвід роботи з вуличними котами, ніколи ним не нехтують.

Транспортуйте кошеня у переносці або на руках, обережно зафіксувавши тварину. Якщо тварина дика і не дається в руки, то у вас навряд чи вийде зловити її без спеціальної підготовки. Краще одразу домовтеся зі спеціалістами по відлову котів.

Ми рекомендуємо обирати клініки, де є вірусні стаціонари. Там ветеринар огляне огляне кошеня, проведе діагностику та скаже, що робити далі – чи лишити тварину у лікарні, чи забрати додому.

Якщо у вас вдома є тварини, не забирайте додому вуличне кошеня без діагностики. Ваші улюбленці можуть заразитися.

Крок 3 – дізнайтесь у ветеринара про подальші дії

У клініці кошеняті зроблять первинний зовнішній огляд, подивляться слизові, пропальпують живіт, оглянуть стан шкіри і шерсті, виміряють температуру, послухають серце і легені.

Уточніть у лікаря, чи можна провести лабораторну діагностику – наприклад, зробити загальний та біохімічний аналіз крові. Можливо, вам одразу запропонують зробити експрес-тести на віруси.

Запитайте у лікаря, коли можна обробити кошеня від паразитів. З нашого досвіду найкраще це робити на 2-3 день – так ви будете бачити чи воно активне, чи їсть, чи ходить в туалет.

Якщо кошеня хворе – в’яле, неактивне, має заліплені очі, ніс, ураження паразитами тощо, його обов’язково потрібно лишити під наглядом лікарів. Ветеринар зорієнтує вас по схемі лікування та прогнозах одразу після проведення діагностики та отримання аналізів.

Після призначення лікування треба контролювати динаміку стану – кожні 1-3 дня буде проводитись повторна діагностика і коригуватиметься курс лікування. Смертність кошенят від вірусів надзвичайно велика і в більшості ситуацій ви не зможете справитись з тяжкохворим кошеням вдома.

Таким чином після візиту до ветеринара у вас має бути

• загальна картина по здоров’ю кошеняти
• рекомендація стосовно стаціонарного чи домашнього лікування
• у випадку якщо кошеня клінічно здорове, аналізи в порядку і вас відпускають на домашню перетримку – рекомендація лікаря щодо ваших подальших кроків, а саме
  • тривалість карантину
  • чим і коли обробляти від паразитів
  • чим годувати
  • за якими змінами стану наглядати
  • в яких випадках та коли повторно звертатись до лікаря

Крок 4 – знайдіть перетримку

Отже, половина шляху позаду і в нас є відносно здорове кошеня. Куди ж його дівати?

Найпростіше – відкарантинити в клініці, привити і забрати на перетримку додому. Якщо у вас вже є домашні тварини, навіть кошеня після карантину потрібно буде ізолювати. Це може бути окрема кімната, ванна чи теплий балкон, де новий хвостик не матиме прямого контакту з вашими тваринами.

Якщо тварин у вас немає, ми все одно рекомендуємо обмежити простір для кошеняти. Так і йому буде простіше звикнути до нового, і вам легше прибирати.

Якщо можливості перетримати вдома немає?

З варіантів:

• кошеня може тимчасово пожити у ваших друзів або знайомих;
• розмістити оголошення в соц. мережах та тематичних пабліках;
• пошукати зооготель або платну перетримку у незнайомих людей.

Про перетримку варто подумати ще на кроці 1, коли ви оцінюєте свої можливості допомогти вуличній тварині. Знайти місце для перетримки потрібно одразу.

Крок 5 – знайдіть дім

Здорове, активне, оброблене від паразитів кошеня з гарним апетитом готове їхати в новий дім.

Шукати його варто якнайраніше. Наприклад ми в Adopt Don’t Stop починаємо шукати кошенятам новий дім на останніх фазах лікування, коли до виписки лишається тиждень чи два. Так у бажаючих взяти тваринку буде вдосталь часу приїхати, познайомитись, задати всі запитання та підготувати оселю до нового мешканця.

Для того щоб пошук дому був максимально ефективним і швидким, варто:

• зробити кошеняті гарні фото. Умільці роблять красиві фотографії і на телефон, але краще запросити фотографа. Знайти його просто – розмістіть оголошення про пошук в соціальних мережах та пабліках. Хтось обов’язково відгукнеться.
• написати текст оголошення, в якому вказати інформацію – вік, стать, особливості котика, історію. Вказати ваші контакти для бажаючих взяти кошеня.
• розмістити на якомога більшій кількості каналів.

Де шукати нових господарів кошеняті?

• в першу чергу поцікавтесь у своїх родичів, друзів, знайомих, сусідів, колег. Якщо ви ще не “окотили” 🙂 всіх, дуже ймовірно, що саме серед них і знайдуться майбутні господарі для малюка. І це найкращий варіант, адже ви не будете перейматися, в які руки потрапить малеча.
• соціальні мережі. Розмістіть оголошення з фотографіями кошеняти, детальною інформацією та своїми контактами в себе на сторінках, на тематичних пабліках. Чим більше каналів ви охопите, тим більше шансів, що майбутня родина побачить малюка.
• дошки оголошень. Наприклад, olx чи чатик вашого під’їзду.

Пошук домівки для кошеняти може тривати від тижня до кількох місяців. Все залежить від сезону та від умов, у які ви віддаєте підопічного. Навіть якщо дім не знаходиться одразу, не втрачайте надії – всі кошенята знаходять дім (перевірено на нашому досвіді!). Головне – не здаватись та постійно постити оголошення.

Крок 6 – віддайте кошеня в новий дім

Коли нова родина для котика знайшлася, треба впевнитися, що у тваринки будуть безпечні умови та догляд.

Немає ідеальної поради, проте ось кілька рекомендацій які можуть допомогти:

• задавайте запитання
  • в яку родину їде ваш вихованець, чи всі члени “за” таку ідею;
  • в яких умовах буде жити котик;
  • чим планують годувати;
  • чи знайомі про обов’язкові процедури стерилізації та вакцинації;
  • чи мали досвід з котами;
• домовтеся про знайомство і познайомтесь з людьми ближче;
• домовтесь про майбутню комунікацію чи можливість провідати вашого вихованця;
• можна і варто віддавати тварин за договором.

За час роботи фонду нам вдалося врятувати та знайти домівки близько 100 кошенятам. У цьому нам допомагають небайдужі люди, які підтримують нас у різний спосіб: дехто стає куратором тваринки і бере її на перетримку, дехто – стає нашим донором. На платформі Facebook Adopt Don’t Stop публікують оголошення про підопічних фонду та тваринок, яких підібрали на вулиці волонтери чи небайдужі люди. Таким чином щомісяця нам вдається знайти домівку для 30-60 хвостиків.

Фонд Adopt Don’t Stop існує тільки завдяки пожертвам небайдужих. Завдяки допомозі ми стерилізуємо, рятуємо з вулиці, лікуємо і знаходимо постійні домівки безхатнім тваринам.

Підтримати нашу роботу можна тут: https://adoptdontstop.com/donate

Життя кожної тварини, яка замість вулиці отримала тепло і любов, змінилося назавжди. Як і життя людини, яка не просто взяла собі кицю або собаню, але і зробила свій важливий внесок у розв’язання проблеми безпритульних тварин в Україні.

Рятувати кошенят з вулиці – не завжди просто, як і всі супергеройські вчинки. Але зусилля того варті, адже ви рятуєте ціле життя.