Гра в бісер, шевченківська пристрасть до «чаювання», очікування полонених, образи берегинь та світ з клаптиків – Марина Полякова анонсує найцікавіші київські виставки.
Галерея «РА» (вул. Б. Хмельницького, 32)
Армянський художник Баграт Аразян, який зараз живе і працює в Словенії, мріяв якось влаштувати виставки у кількох сусідніх словенських містечках і відкрити їх впродовж дня, переїжджаючи з міста до міста, – такий собі гепенінг. Поки що цей задум не реалізувався, але ось у Києві відкрилися одна за одною дві виставки Баграта: минулого тижня в «Триптих Арт», сьогодні в «РА». Баграт Аразян – філософ не тільки в мистецтві, а й взагалі, для нього творчий процес та осмислення життя пов’язані. В «Триптих Арт» ми побачили прекрасно організовані абстрактні триптихи, наповнені тонкою музикою. В «РА» Баграт продовжує мистецьку філософію, його мінімалістичний проєкт називається «Гра в бісер», і тут «немає правил, немає нічого конкретного, але все пов’язано з усім». Це «проєкт – онтологія, проєкт – Буття».
Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві (пров. Т. Шевченка, 8 а)
Олександр Міловзоров представляє графічну серію, присвячену особистому і творчому життю Тараса Шевченка. Це результат багаторічної праці художника, занурення в поезію, щоденник, листи, художню творчість Шевченка, спогади сучасників, біографічні матеріали. «Мене не влаштовувала позиція “совєтських” шевченкознавців, які робили із Шевченка святого мученика, страждальця і т.п. Як на мене, він був обдарованою талантами земною людиною, з усіма притаманними їй протиріччями та вадами. Адже було кохання, було бажання створити сім’ю, були роки праці, було багато друзів, прихильників, які допомагали під час скрути. Була, ніде правди діти, і пристрасть до “чаювання”», – говорить Олександр Міловзоров, який сам є одночасно великою фігурою київського мистецтва та веселою, відкритою людиною. Виконані у змішаній техніці, твори стали основою для літографського друку унікального альбому «Моя Шевченкіана», який презентовано в рамках виставки.
IZONE (вул. Набережно-Лугова, 8)
Фотопроєкт Алекса Заклецького за кураторства Моніки Андрушевської De Profundis Clamavi («З глибини я взиваю») присвячений історії людей, що чекають на повернення своїх рідних з полону. Алекс Заклецький – активна людина і яскравий фотограф. Новий його проєкт присвячений політичним в’язням, зниклих безвісти військовим та їхнім родичам. «Тема дуже непроста та болюча, – каже Алекс. – Її треба підіймати, бо голоси полонених та їхніх рідних зневірені й слабкі». На світлинах – портрети членів сімей, а поряд особисті речі, які нагадують, що зниклі є не лише статистикою для обмінного фонду, а й живими людьми, на яких чекають їхні близькі.
Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)
Художниця Олександра Федорук з 2018 року працює реставраторкою монументального, фрескового та темперного живопису у заповіднику «Софія Київська». І приємно, що саме на території заповідника проходить її виставка графіки «Тіні предків» в рамках проєкту «Я буду», який привертає увагу до історичних пам’яток України. Минуле тут зустрічається з майбутнім, пращури з вічним «я буду» у нащадках, тягнеться нитка культурної традиції. У роботах Олександри (одна з них – на головному фото) поєднуються людська краса, вишуканість національних нарядів, прадавня символіка води, дерев, квітів, українських народних візерунків. «Це – не портрети реальних людей, це збірні образи наших праматерів. Вони наповнені рішучістю і силою, ніжністю та магією. І кожна з них – душа родини й берегиня культурного коду. Жінки втілюють силу роду і ніжність, рішучість і кохання. З-поміж зображених – величні постаті української історії та культури, видатні письменниці, княгині, громадські діячки. Ті, хто визначав події історії або створював свої власні». В суботу, 29-го о 12:00 в рамках виставки відбудеться мистецький захід Олександри Федорук та Вадима Шевчука (художника, історика, музиканта) «П’ять відчуттів»: екскурсія, лекція про мистецтво, пісні у супроводі старосвітської бандури та ліри. Триватиме виставка до 20 лютого.
Національна бібліотека ім. Ярослава Мудрого (вул. Грушевського, 1, поверх 2-й)
Приємна подія для тих, хто любить текстильні техніки – перша персональна виставка робіт Світлани Селезньової «Поза межею» з фантазійними вишивками: пейзажі, портрети, натюрморти. Назву виставці дала одна з робіт. «Через роботу з матеріалом в техніці квілтингу я вивчаю його властивості та вчусь ставити собі складні задачі та долати їх. Підбір кольорів та мотивів, їх властивостей, розрізання та зшивання клаптиків, вишивка – все це в сукупності є моїми літерами та реченнями, з яких я зшиваю власні образи. Вони можуть відкривати погляд на звичне з інших сторін», – каже Світлана Селезньова.