Наприкінці березня ми зробили першу добірку українського мистецтва воєнної доби. Сьогодні продовжуємо знайомитися з творами вітчизняних художників, у яких вони висловлюють своє ставлення до того, що бачать, читають, чують. В останні дні до цих рефлексій додалася Бучанська трагедія, горе знівечених «освободителями» містечок навколо Києва…
Олеся Джураєва. «Дім, світло якого згасло назавжди», друк на дереві українським чорноземом
Я спустошена. Минають дні, і щоранку, прокидаючись, я розумію, що війна триває. … Я не можу малювати, тому що моє мистецтво – про споглядання, про світло, про рутину, від якої можна отримувати задоволення. Зараз це неможливо. Я позбавлений звичних інструментів, місця роботи, дому. Але бажання жити й працювати сильніше. Я зібралася з думками і роблю те, що тримає мене на плаву… (перекл. з англ.)
Наталія Корф-Іванюк. «Знівечена», серія «Білі янголи»
Володимир Мазур. «Закрити небо»
Сергій Захаров. «Майданчик 2022»
Дмитро Кришовський. «Zавдяки добриVу гарно вродило», серія «Мотанка»
Катерина Косьяненко. «Блокпост»
Олексій Ревіка. «Діти», серія «Червона лінія»
Олексій Малих. «День № 9»
Антон Тарасюк. «Дитячий майданчик»
Марина Афанасьєва. «Ніколи не пробачимо! Буча»
Марія Борисова. «Мати»
Спочатку вiйни важко було навіть держати олівець в руках, здавалось що вся творча сила покинула. З часом емоційно легше не стало, навіть в безпеці, але з’явилось бажання робити те, що вдається найкраще, на славу Україні!
Антон Логов. «Загиблі українці лежать на вулицях розбомбленої Бучі»
Всеволод Шарко. «24.02.22»
Поліна Кузнєцова. «Укриття»
Працюю. Це дозволяє знаходитись у собі. Поринати в простір свого внутрішнього миру і знаходитися у безпеці. Забувати втрати і забувати що я не вдома. Що я не можу бути вдома…
Ахра Аджинджал. «29.03.2022 (фашист пролетів)»
Валерій Юхимов. Air defense over Odessa bay
Ілона Кузнєцова. Серія «Горизонти»
До нападу Російської Федерації на Україну я була дуже миролюбною ліричною художницею. Мій проект «Новий український пейзаж» і серія «Горизонти» були зроблені з ідеєю поєднання західної та східної естетики. Тепер війна погубила мою красу. Вона вторглася в моє життя, мої думки і мою роботу. Хто несе відповідальність за зруйнований світ? (перекл. з англ.)
Євген Кліменко. «Дніпро. Фабрика. Ракетний удар»
Владислав Шерешевський. Zombi
Олекса Манн. Codex. Розділ 5, «Війна і антивійна». Частина 1
Фактично за день до початку повномасштабної війни я закінчив свій невербальний роман Codex, що для мене тепер має якийсь мрачний символізм. Він нараховував 4 частини і 350 графічних листів. Там було багато про сьогоднішні події, як я вже зараз бачу. Ми збирались його перфектно видати, причому з пояснюючими коментарями, і презентувати на травневому Книжковому Арсеналі. Але, як і у мене, так і у моїх колег по цій справі, життя, прямо скажімо, кардинально змінилось. Зараз працювати майже не вдається, але я його вирішив продовжувати, як щоденник подій, ну і як буде можливість. Таким чином почалась, ще одна частина невербального роману Codex.
Ната Лєвітасова. «Дайте нам дихати. Маріуполь»
Я дійшла до тієї точки, де вже нема сил думати про всіх. Навіть про себе. Мені сниться тільки Маріуполь. Вулички, будівлі, заводи, море. Сниться, що я ще можу врятувати його, якщо намалюю з висоти пташиного польоту. Якщо вивчу кожен квартал. Якщо просто дивитимусь на нього в гугл-картах. Сни страшні, бо я щоразу прокидаюсь і усвідомлюю, що це не правда. Кожен новий день починається зі свіжого болю. І так по колу.
Катерина Корнійчук. «Розстріляна Весна»
Данило Мовчан. «росіяни катують Ісуса Христа»
Діма Красний. «Их там нет»
Олександр Богомаз
Юрій Болса
Матвій Вайсберг. «Порвемо нацистські кайдани!»
Присвята містам, містечкам і селам, що перебували чи тимчасово перебувають під рашистською окупацією.
Головна світлина: Сергій Позняк. «Брехливий та кривавий міністр Міністерства Імперської Дебілізації (МІД) РФ»
