Сальце Шерешевського, панно Рапай, кораблі архітектора, діалог із Шевченком і честь Штільмана – Марина Полякова оглядає найцікавіші виставки Києва, який у травневих пишних шатах святкує черговий день народження.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

«Коли Шерешевський встигає писати нові картини?» – здивовано шепотіли на відкритті виставки (втім, як завжди). Секрет працездатності Владислава Шерешевського нам, профанам, не відкриється, так що залишається просто дивитися величезну виставку з купою нових живописних робіт. У трьох залах музею, з якого через небезпеку обстрілів винесли всі експонати, панує постіронічний художник. Десятки робіт відрізняються не тільки тематично, але навіть стилістично і технічно, залишаючись все ж таки впізнаваними. Від розкішного ню до воєнних ночей, від сценок з єврейського життя до поранених захисників, від гімназисток до старих козаків, від будиночків-омажів Ван Гогу до раблезіанських шматів сала, груднинки, бургерів, копченої рибки… Між тими полотнами почуття глядача коливаються від гарячого сміху до туги й ніжності, бо такий він – Шерешевський.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Там же, але на першому поверсі, розпочався камерний фотопроєкт «Відчуття сьогодення». Він є мистецькою реакцією на те, що відбувається навколо нас. «Поки йдуть суперечки про природу краси, українські фотохудожники кожен день досліджують її суть, – пояснюють організатори. – Процес пошуку краси завжди тяжкий. Лише згодом художник розуміє, що вона нам дана зверху як талант та натхнення. Краса має божественну суть. Відчуття божественного прекрасного дозволяє нам відокремити гармонійне від незугарного». Відокремлюють козлищ від агнців, тобто негожість від краси й гармонії фотографи Ірина Гвоздик, Олександр Сергієнко, Денис Копилов, Олександр Шимбаровський, Світлана Кошева, Анастасія Тальпа, Андрій Котлярчук та Олег Малов.

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Виставковий проєкт «Піднятися до себе» створений разом із Національним музеєм історії України у Другій світовій війні. Він запрошує до спільного пропрацювання досвіду, психологічних і соціальних проблем воєнного часу за допомогою мистецтва – малюнків Тараса Шевченка та робіт сучасних художників Антона Логова та Андрія Дудченка. Дамо слово організаторам: «Шість малюнків із серії “Телемак – Діоген”, виконані на засланні, демонструють рух Шевченкової думки від темного до світлого, від розпачу до віри у свої сили й переконання. Антон Логов та Андрій Дудченко у свій спосіб продовжують Шевченкову мистецьку традицію подолання обставин. Дудченко, звертаючись до античних мотивів, іде шляхом формальної деконструкції образів із метою конструювання нового сенсу. Логов у живописі – адепт абстракції, тож опозицію “зло / добро”, “зневіра / надія” осмислює завдяки кольору».

Avangarden Gallery (вул. Січових Стрільців, 23а)

До Дня Києва у мистецькому барі відкрилася виставка «Як тебе не любити». У своїх почуттях зізнаються Юрій Денисенков, Сергій Кондратюк, EtchingRoom1, Сестри Мішель і Ніколь Фельдман, Євген Кліменко та ще тринадцять сучасних художників. У роботах, виконаних у різних техніках, є торт «Київський», всюдисущий Іво Бобул, протитанкові їжаки на столичних вулицях, розтрощена російська техніка під Михайлівським – словом, все перемішано, як і в нашому житті.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9)

До Дня Києва відкрився проєкт «Сила крихкості» – виставка керамічних панно Ольги Рапай. Вперше можна побачити її твори, які були окрасою інтер’єрів київського готелю «Братислава», а потім вважалися втраченими. «Сила крихкості», пишуть організатори, «це своєрідний звіт з науково-дослідної та реставраційної роботи Асоціації мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів України. Адже процес дослідження, реставрації та консервації пошкоджених настінних панно Ольги Рапай тривав цілий рік». Проєкт складається з двох частин. «Сила підтримки» – перша. Демонстрація керамічних гербів міст-побратимів Києва свідчить про те, що столиця, попри війну, святкує свою річницю у колі друзів. «Сила коріння», друга частина, розпочнеться згодом і представить в музеї великі керамічні рельєфи з історії України. Крім того, у програмі проєкту лекції, майстер-класи для дітей та дорослих, зустрічі з обговоренням питань збереження культурної спадщини під час війни.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Ще одна виставка-настрій до свята міста – «Києве мій!», живопис Лідії Селянко. «Мені цікаво спостерігати як місто змінюється, як зводяться нові будівлі, з’являються сучасні мости, які вони величні вдень та романтичні у вечірню пору, коли місто підсвічене вогнями, – говорить художниця. – Я часто пишу мости на різних етапах будівництва, аби згодом співставити картинку “до” і “після”. Мені боляче було спостерігати як Київ завмер, коли розпочалась повномасштабна війна рф проти України. Як з нього масово виїжджали люди, як його обстрілювали та руйнували, як рідний Київ потопав у темряві, але я знаю, що після ночі завжди наступає ранок. Так само і вірю, що скоро настане наша Перемога».

Vozianov Design Store (вул. Миколи Лисенка, 4, у глибині двору)

Виставка живопису Ольги Морозової – на межі імпресіонізму та експресіонізму – «Sirens in Kyiv. Життя поміж краплями» ідеально вписалася у простір Vozianov з його лондонською аурою (раптовий Іст-Енд на Лисенка), темною цеглою, синім клаптиком неба над двориком-колодязем і фокусами віддзеркалень. Ми з усіх сил естетизуємо важкі будні, хочемо бачити красу у всьому, навіть у тій маскувальній сітці війни, яка накинута на Київ, і трагічне виття сирен не може зіпсувати красу старого міста.

Artсховище у кафе «Birma»  (вул. Січових Стрільців, 35/1)

У маленькому підвалі на розі Січових Стрільців, який став артсховищем, прихистивши театр «Між трьох колон», тривають виставкові проєкти під кураторством Флори Гаценко. Після виставки живопису Логова/Ляпіна розпочалася виставка колажу «Бути» Каті Ситої – співзасновниці фестивалю Cutout Collage Art Project, засновниці нового напрямку емоційно-філософського колажу, волонтерки та благочинниці. Всі роботи можна придбати, частина коштів буде передана батальйону «Свобода» Нацгвардії України, в/ч 3018, що входить до складу 4-ї бригади оперативного призначення, де у лютому-квітні 2022-го воював Діма Ходаківский, засновник і головний режисер театру. Триватиме виставка до 14 червня (а у кафе смачна кава!).

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

У галереї триває виставка живопису Володимира Глухоманюка «Кораблів тут ще не було…». Автор – архітектор, який мріяв проєктувати кораблі, але створює «земні» будівлі. Втім, його дитяча любов до річкових та морських суден не зникла, а перетворилася на живописні цикли, від яких пахне свіжістю води, портом, сіллю та пригодами.

Я Галерея (вул. Хорива, 49в)

Стріт-артистки Ніколь та Мішель Фельдман працюють під брендом Сестри Фельдман. Сьогодні їхнє вуличне мистецтво виставлено у галереї, і це, взагалі-то, цікавий прецедент інституціоналізації такого невловного, темпорального явища як стріт-арт. «Певним чином виставка “Вихід у місто” є перенесенням вуличного героя Йойо до галерейного формату та знайомство глядача з мистецтвом Сестер Фельдман й подальшим впізнанням їх сюжетів по місту, пояснюють організатори. – На прикладі картин з виставки помічаєш, що ми всі бачимо місто по-різному, що будівлі в залежності від світла змінюють не тільки свій колір… Це заклик досліджувати територію та знаходити щось особливе для себе».

Музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5)

Виставка живопису і графіки видатного українського живописця, професора Київського художнього інституту Іллі Нісоновича Штільмана (1902–1966) відкрилася до 120-річчя від дня його народження (за підтримки онука, художника та педагога Едуарда Межула). Київські краєвиди, катери на Дніпрі, могутні сосни та осінні прозорі ліси, квіти у вазах, стоги сіна на прибраному полі – це той майстерний, зовсім не протестний і не войовничий реалістичний живопис, який, як не дивно, виступає антагоністом задушливого і фальшивого соціалістичного реалізму. І є в ньому гордість і честь.