Інший Київ відкриває нову рубрику – «Перейменували».
Столиця символічно здригнулася, мапа її плавиться у горні дерусифікації, з’являються нові, або ж повертаються старі назви площ, вулиць, проспектів. Повернулася до Києва Галицька площа, історичний Звіринець дав нову назву станції метро «Дружба народів», проспект Перемоги став Берестейським, названі вулиці на честь діячів української культури, політики та науки. А також на честь воїнів, що загинули на полях довгої війни, і це про них сказав поет Артем Азоян: «Мої знайомі стали вулицями…». Як швидко приросте нова топоніміка до живого тіла міста, як довго ще старожили будуть вчити нові назви, лаючи завзяття реформаторів?
Далеко не всі імена на новій мапі Києва добре відомі пересічному містянину, і ми вирішили потихеньку почати розбиратися. Сьогодні поговоримо про Антоніну Михайлівну Смереку, на честь якої перейменували у Святошинському районі провулок Кулібіна.
Антоніна Смерека (1892–1981) – українська театральна акторка. Народилася вона у Києві, тут у 16 років почала професійну кар’єру, але у середині 1920-х опинилася у Харкові. Втім, той недовгий відтинок часу, коли молода акторка вчилася у Державному музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка і виступала на київській сцені, був яскравим в історії вітчизняного театру. І дуже важким соціально та політично, адже тривали Визвольні змагання, більшовики знову і знову намагалися захопити Україну, – але голодні та погано вдягнені люди творили культуру. «1917–1919 р. р. були періодом, коли уряди і буржуазний, демократично-національний, і особливо радянський – давали щедру матеріяльну допомогу театрам», – тут і далі процитуємо ми літературно-науковий журнал «Червоний шлях» № 11 за 1927 рік.
Антоніна Смерека – акторка Леся Курбаса. Весь свій київський період вона співпрацювала з великим режисером. 1918 року стала однією із засновників «Молодого театру у Києві», який виріс зі студії Курбаса.
«У лютому 1919 року місто повторно зайняли більшовики, у серпні – окупували війська Антона Денікіна, а в грудні – знову більшовики», – лаконічно перераховує Вікі. Так от влітку того року, до приходу Денікіна, у Києві були засновані аж одинадцять так званих робітничих театрів! А ще, наприклад, оперний театр «Українська музична драма» (Укрмуздрама), де одним із режисерів був знову-таки Лесь Курбас, а художниками Анатоль Петрицький і Олександр Хвостенко-Хвостов. Театр проіснував лише кілька місяців, до початку денікінської білогвардійської окупації Києва, задуману оперу «Тарас Бульба» глядач вже не побачив.
У 1919–1920 роках Антонина Смерека була актрисою у Першому державному драматичному театрі Української Радянської Республіки ім. Т. Г. Шевченка, який поглинув «Молодий театр». Навесні 1920-го там вона зіграла жінку Лейби у поставлених Курбасом легендарних «Гайдамаках», які вражали синтезом мистецтв.
У 1920–1921 роках Антоніна Смерека – у складі Київського драматичного театру (Кийдрамте, або ж Кидрамте). Він був створений Лесем Курбасом з найкращих акторів Театру ім. Т. Г. Шевченка і відразу відправився на півтора роки у турне – ні, не міжнародне: Біла Церква, Умань… У Кидрамте режисер ясніше накреслив основи виховання актора, виконавця нового театру, і саме Кидрамте став предтечею «Березолю». «“Кидрамте” провадив свою роботу в районах фронтів горожанської війни і близько зійшовся з частинами 45-ої Волинської дивізії, що пізніше взяла шефство над “Березолем”», – пише «Червоний шлях».
Отже, 20 березня 1922 року у Києві створений театр-студія «Березіль», у якому знову-таки значне місце займала Антоніна Смерека. З 1926 року «Березіль» був перейменований у Центральний український театр Республіки й переведений до столичного тоді Харкова, – так опинилася там і наша героїня. Ось як звабливо вона виглядала у ролі Повії у музичній постановці «Шпана».
Після декількох років творчого розквіту Леся Курбаса почали таврувати формалістом і «буржуазним націоналістом», який відірвався від російського театру.
1933 року режисера звільнили, наступного засудили й відправили на Соловки, а 1937-го розстріляли у Сандармосі. Актори «Березолю» були переведені до Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка. Там Антоніна Смерека працювала до 1951-го, коли вийшла на пенсію.
Головна світлина: Антоніна Смерека у ролі Міщаночки. Вистава «Алло на хвилі 477!». Театр «Березіль», 1929. Фото openkurbas.org.
Дякуємо проєкту openkurbas.org і Архіву української періодини онлайн libraria.ua за можливість доторкнутися до живої історії.
