Бієнале левкасу, сучасна скульптура, молодий Львів, Кришовські та Левіч, елементи й «Гніздо» проти руйнації – Марина Полякова пропонує відвідати найцікавіші виставки Києва.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21а)

Третя всеукраїнська бієнале левкасу стала наймасовішою за роки проведення – об’єднала 126 художників. Оскільки проходить вона у розпалі війни, організатори вирішили не травмувати митців, не робити відсіювання й включили до експозиції всі твори, подані на опенкол. То виставка слабка? Абсолютно ні. Якби чесні галеристи не зізналися, ніхто б і не подумав, що відбору не було. В Україні дійсно багато художників, які з любов’ю працюють у цій старовинній техніці. Щоправда, левкас це не тільки дошка, паволока та спеціальний ґрунт, а й цілий набір особливих технічних засобів – от до них організатори на наступному опенколі обіцяють бути дуже прискіпливими. А сьогодні білі зали (до стель, і навіть стелі) увішані та уставлені левкасами: мадонни, Христос і святі, коти й собаки, море, блекаутна ніч, келихи, квіти, м’язисті й тендітні жінки, мавка, риба, кінь… Першу премію отримав Роман Романишин, другу Анастасія Подерв’янська, також призи отримали 15 художників, серед яких Матвій Вайсберг, Леонід Бернат, Олег Денисенко, Ігор Прокоф’єв, Марія Черничко…

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

«Простори, межі, кордони» – виставка сучасної української скульптури. Подорож крізь багатогранну природу кордонів, «спроба окреслити своє місце в умовах воєнної дійсності, перезібрати власний світ зі шматків реальності, винайти актуальні сценарії життя». Представлено твори сорока українських митців, які виходять за межі традиційної скульптури на територію інших медіа: об’єктів та інсталяцій. Серед учасників проєкту Назар Білик, Дмитро Грек, Маргарита Журунова та Богдан Локатир, Єгор і Микита Зігури, Олексій Золотар, Костянтин Зоркін, Жанна Кадирова, Микола Кривенко (влаштована ціла його «майстерня» в окремому залі), Олександра Кришовська, Володимир Семків та інші. Це проєкт світового рівня, який варто було б показати в інших країнах.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Олександр Левіч – тонкий живописець-пейзажист, ніжний мрійник, представляє виставку «Останнє літо перед війною». Він розповідає: «Ми розуміємо цінність того, що маємо, коли його втрачаємо. Мабуть, тому моє останнє передвоєнне літо було настільки лагідним, щоб я його запам’ятав. Відчуття спокою, розслабленості, насолоди… Усе, що було природними радощами життя, – усе це забрала в нас війна. Я згадую моє останнє літо перед війною як дар. Цей спогад дає мені надію на майбутнє, яку я б хотів розділити з глядачем».

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

«Дні минулого майбутнього» – спільна виставка Влада Кришовського (живопис) і Олександри Кришовської (скульптура з пап’є-маше). Пресреліз, де написано про «арт брют» і «попкультуру», пропонує сприймати експозицію як постмодерний хаос тлумачень, як гру і тим дезорієнтує глядача. За останній час художники виросли. Влад більше не хлопчисько, який розповідає про вигадану планету спортсменів Boca Juniors або кінський всесвіт Boston Dynamics. В його роботах з 2022 року пішла українська тема, образна мова ускладнилася, з’явилася живописність. Олександра, яка у січні 2020-го представила свою «експериментальну скульптуру» з пап’є-маше, теж з того часу набула досвіду. Вона дражнить глядача невідповідністю побаченого і реального, з невагомого паперу створює на позір важкі скульптури: палеолітичних венер, тварин, що пролежали у землі мільйони років, «яйце художника», абстрактні «полотна»… Її роботи відсилають до сучасного дизайну, що так полюбляє природні матеріали. То чи варто тут шукати арт брют (тобто наїв), хоча, без сумніву, є у Влада і родові плями «баскіанства»? Про що точно розповідає виставка, так це про час, про вічну присутність минулого у сучасності (привіт, трипільський горщику!), про те, які спори ми несемо у завтра.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

«Стиль рop art більше пов’язаний з Україною, ніж можна собі представити. Хоча б тому, що один з найяскравіших його представників Енді Воргол етнічний українець із закарпатських лемків, – нагадують організатори. – Роботи американських майстрів pop art’у вважаються класичними та продаються за мільйони доларів, тимчасом і українські митці упевнено експериментують в цьому напрямку та створюють дійсно вартісні роботи». Галерея запрошує на американсько-українську виставку, де представлені твори Енді Воргола, Олександра Ройтбурда, Романа Мініна, KAWS і Bearbrick, Роя Ліхтенштейна, Саші Чичкан, Максима Мамсікова, Марка Калева Костабі, Олексія Сая, Такасі Муракамі, Сергія Якименка, Таї Галаган-Гершуні та інших.

Галерея мистецтв «Лавра» (вхід з Лаврського пров., 9)

Lviv New Generation – це мультимедійна виставка молодого львівського мистецтва (на головному фото) за версією восьми авторів: Богдана Пацюка, Вероніки Чередниченко, Міри Бочкур, Дениса Тимчишина, Артура Солецького, Олега Волошина, Василя Гриневича, Сергія Дробишевського. Проєкт об’єднує живопис, графіку, скульптуру, фотографію. Львівське мистецтво «відрізняється особливим поєднанням західноєвропейських тенденцій і українських наративів, а мультимедійність, яка є головним трендом світового сучасного мистецтва, давно стала знаковою рисою актуального львівського арту», – пишуть організатори.

Галерея мистецтв «Лавра» (вхід з Лаврського пров., 9)

Поряд – персональна виставка Євгена Клименка «Елементи», яка є художнім переосмисленням структури Всесвіту та тих основних елементів, з котрих він складається: вода, повітря, вогонь, земля та п’ятий елемент – людина з її пристрастями, радощами, мріями та натхненням… Представлені скульптура, живопис, графіка, об’єкти.

Митець (вул. Велика Васильківська, 12)

Виставка «Я ♥ Київ. ВІЧнаВІЧзМІСТОМ» (кураторка Тамара Романова) представляє акварельні та графічні роботи українських авторів, які пов’язані з особистими історіями. Всі разом ці історії склалися в мозаїчне полотно Міста з його ритмами та символами, небом і хмарами, вулицями, парками, архітектурою, історією та людьми. До експозиції увійшли роботи у різних жанрах: пейзажі, портрети, натюрморти, квіти, ботанічні ілюстрації тощо. Таким – різним, прекрасним – художники бачать Київ.

Дукат (вул. Володимирська, 5)

Триває черговий Тихий аукціон, а значить у виставковому залі підготована експозиція, від якої розбігаються очі. Українське мистецтво з початку ХХ століття до сьогодення представляють роботи Василя Кричевського, Григорія Гавриленка, Ольги Рапай, Якова Гніздовського, Романа Сельського, Галини Неледви, Віктора Зарецького, Анатолія Лимарєва, Юрія Химича, Сергій Шишка та багатьох інших митців. Як завжди, робити ставки можна на сайті, де представлений повний каталог, або безпосередньо у виставковому залі. Завершення торгів 9 жовтня.

Malevich Bar (вул. Рейтарська, 17)

Виставковий проєкт «Red» представляє Ірина Водолажченко – харківська мисткиня, яка працює переважно з муралами та концептуальним мистецтвом. Вона досліджує відчуття безпеки й ніжності, багато імпровізує. У 2020 році Ірина працювала з обмеженою палітрою, чорним, білим і червоним кольорами (які, до речі, разом із жовтим, складають усталений квартет кольорів первісного мистецтва). Портрети із серії «Red» намальовані зі знайомих та друзів Ірини, і червоний тут є проявом любові та сили. Триватиме виставка до 16 жовтня.

Артмайданчик (вул. Рейтарська, 37)

У дворі на Рейтарській зухвало руйнують столітню пам’ятку архітектури. За час протистояння навколо Будинку повітового земства (1913) під незаконним будмайданчиком девелоперської компанії «НЕСТ» виник імпровізований артмайданчик «Мистецтво проти руйнації», присвячений захисту та збереженню історичної та культурної спадщини. 1 жовтня о 15:00 в цьому арткорнері буде представлено роботу художниці, мистецтвознавиці та співачки Олени Грозовської «Гніздо». Тема роботи – підступність та загарбництво. «Дорогі друзі, запрошую всіх на свою бульдозерну виставку (в цьому випадку це картина проти бульдозерів, а не навпаки, як у давнину)», – пише Олена Грозовська. Вхід до артмайданчику – зі двору будівлі за адресою Ярославів вал, 36.