Незвичний Захаров, символічний Бирук, позитивний Лебединець, філософський Болса, ретроспективний Марчук та скульптура просто неба – «Інший Київ» пропонує добірку найцікавіших виставок столиці.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)

Відкрилася виставка донецького художника Сергія Захарова «Знайти місце, знайти себе», присвячена невпинним пошукам свого місця та здобуттю гармонії і глибоких стосунків із самим собою на цьому складному шляху. «Експозиція досліджує дві прикордонні межі відчуття простору: особистості з відкритим простором та з простором закритим. Їхні стосунки можуть бути як комфортними, затишними, довірливими, так і наповненими страхом і психологічним дисбалансом; клаустрофобією та агорафобією. У моменти перетину цих кордонів ми змушені покидати відкриті простори, наповнені повітрям свободи, і ховатися в укриттях, де стіни будь-якого приміщення починають тиснути на нас своєю замкненістю. Знайти своє місце – означає також знайти гармонію з самим собою», – говорить Сергій Захаров. В експозиції, поряд з його живописом і графікою (які стали відкриттям для всіх, хто слідкує за творчістю Сергія), представлено відеороботи Марго Рєзнік.

Музей видатних діячів української культури (вул. Саксаганського, 93–97)

В’ячеслав Бирук – не тільки живописець і графік, але й має великий досвід у сфері дизайну, створив понад 50 товарних знаків і логотипів. Він працює на межі нефігуративу, концептуалізму і символізму, вміє обмеженими виразними засобами передати великий зміст. Гаряча фаза війни змінила для Слави Бирука ракурс сприйняття дійсності, «що проявилося у серії плакатів, наскрізним мотивом яких є українське суспільство в умовах російської агресії. З поверненням до живопису тема війни знайшла в його творах концептуальне переосмислення», – пишуть організатори. На виставці «Літо війни – 24» представлено роботи 2022–2024 років. Триватиме виставка до 1 вересня.

Совіарт (Андріївський узв., 22-а)

У легендарній галереї відкрилася персональна виставка Петра Лебединця «Екзистенція кольору». «Сучасний світ вимагає динаміки результатів. Форма чи зміст в ньому є другорядними речами, лише об’єм, благословенний тимчасовими гаслами. Митець в цьому «прекрасному новому світі» часто стає заручником ілюзорних вимог та правил, жадань невидимої цифрової публіки та трендів. Тим більше тоді починаєш цінувати авторів, які не грають в цю гру, а живуть поза контекстним та естетичним мистецтвом. Живопис Петра Лебединця є саме таким – йому не притаманний негатив чи руйнація, це абстрактні структури світла та кольору, які несуть позитивну естетику. Це об’єкти, які закликають до нашого інтуїтивного, ірраціонального. Це поштовх до звільнення від зайвого інформаційного божевілля», – розповідає куратор Святослав Подлевський.

Галерея «Лавра» (вул. Лаврська, 7-б, вхід із пров. Лаврського, 9)

Юрій Болса, один із найцікавіших київських (тепер уже) молодих художників представляє виставку «Відсутність ґрунту для проростання». «На прикладі окремої історії невдалої реновації в рідному Червонограді він розмірковує над долею сучасних маленьких міст та людей, які там живуть, – розповідають організатори. – Йдучи далі у своїх роздумах, наповнюючи їх авторськими образами, Юрій Болса художньо переосмислює такі масштабні історичні та філософські поняття, як «втрата духовного підґрунтя», «людина і середовище», «свобода вибору», «залежність від обставин», «обмеження свобод». На глядачів чекає масштабна експозиція актуального мистецтва, в якій будуть представлені інсталяції, оригінальні скульптури, живопис».

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Напередодні Дня Незалежності відкрилася виставка творчості Івана Марчука. Проєкт «Космічна містерія життя» репрезентує ретроспективу доробку митця – від ранніх картин 1960-х років, ключового циклу майстра «Голос моєї душі», до акварельних композицій, створених за останні два роки під час вимушеної еміграції через повномасштабне вторгнення росії. 15 циклів автора – 15 різних Марчуків в одному музейному просторі, понад 180 картин: медитативні пейзажі українського села, задумливі метафори оголеної душі, реальні та фантастичні квіти, абстрактний сюрреалізм, феєричні експресії, самобутні «запльонтані» натюрморти, «сліпі» замальовки. Відвідувачі також можуть побачити експонати, що пов’язані з різними епізодами біографії художника: фотографії, ескізи, особисті речі митця, іменна марка, усі каталоги, які видавались із 1986 року, газети, журнали, афіші тощо.

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Ви ще не бачите прикмети осені? А музей бачить. Виставки «Київ Багряний» демонструє атмосферні роботи українських митців ХХ–ХХІ століть, які надихнулися осінню у столиці. Представлено роботи з фондів музею, приватних і авторських колекцій: Сергія Шишка, Самуїла Каплана, Віктора Зарецького, Віктора Рижих, Олександра Дубовика, Віктора Сидоренка, Владислава Шерешевського, Ганни Криволап, Антона Логова та інших. Мистецька збірка не лише передає унікальну атмосферу забагряненого та позолоченого Києва восени, а й зацікавлює можливістю простежити, як змінювався візуальний образ міста протягом десятиліть.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

«Постлюдина – поняття, пов’язане зі сферою наукової фантастики, футурології, сучасного мистецтва та філософії одночасно. Воно означає людину або істоту, яка існує у стані, що виходить за межі людського. Це гіпотетичний образ майбутньої людини, яка, задля досягнення певних цілей відмовляється від звичного людського вигляду внаслідок впровадження технологій: інформатики, біотехнології, медицини. На виставці об’єднані мої роботи з трьох серій: «Постлюдина» (2019–2024), «Інфоманія» (2018), «Біодинаміка» (2017–2024). Вони мають спільний лейтмотив про розвиток людини та перспективи її еволюції в майбутньому», розповідає київська художниця Ольга Хомякова.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Триває перша київська персональна виставка Олега Перковського «Малюйквітиводи». В експозиції – графіка, створена на резиденції «Вибачте номерів немає» у 2023–2024 роках. Але поряд з реальними творами присутня й порожнеча – замість останньої роботи, над якою Олег працював спеціально для виставки. Праця була призупинена на початку липня, коли художник був мобілізований Ужгородським ТЦК до лав ЗСУ. У виставковому проєкті автор ставить питання кризи теми як у мистецтві, так і під час російсько-української війни взагалі.

Музей Гетьманства (вул. Спаська, 16)

Pavlovka ArtGallery презентує 7-й Pavlovka Pinhole Fest, тема якого «Середовище існування». За допомогою пінхолу та альтернативних фотографічних технік понад 70 авторів майже із 30 країн досліджували тему існування людини в певному середовищі. «Як взаємодіють між собою ці два поняття – приватне середовище, яке служить індивідууму домівкою, укриттям, іноді навіть капсулою, і спільне, що поглинає все навкруги? Чи є в них точки перетину, комфортні для певної людини?» – ставлять непрості питання організатори фестивалю.

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Триває виставка «Внутрішній контур», що об’єднала живопис і графіку Тараса Шевченка з фотографіями Іллі Бела. Об’єктив Іллі Бела сконцентрований на контурові внутрішньому, адже зараз він потребує чи не більшого окреслення та зміцнення, аніж зовнішній. Світлини пропонують глядачеві зробити крок до наведення товстіших ліній там, де це потрібно, і пунктирів там, де на інше поки не вистачає сил. Представлено серії «Геноцид», «Моменти життя», «Внутрішній контур» та «Ілюзія реального». Концепт оприявлення внутрішньої свободи поєднує світлини Іллі Белла з живописом та графікою Тараса Шевченка.

Музей шістдесятництва (вул. О. Гончара, 33)

Триває перша персональна виставка Олени Зарецької «Особистий звіт. Колаж, акварель, акрил». Олена Зарецька – художниця, дизайнерка, очільниця Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького (їх онука), культурна менеджерка, кураторка, популяризаторка українських 60-х. «Рефлексую останні 8 років життя – вік мого материнства, час, коли я повернулась у візуальну творчість. 8 років під час війни, яку я не хотіла бачити, доки вона не проникла в мій комфортний світ. Епідемії, локдауни, блекаути – малювання квітів змінювалося начерками Маріуполя з фотографій, бо з натури вже не намалюєш. 8 років, в які життя перевернулось декілька разів, але з кожним обертом все більше ставало моїм. 8 років, за які народилось і оновлене світосприйняття. Рожеві окуляри розбито: біль виходить на поверхню, а миті щастя – лише миті, але дуже яскраві», – говорить художниця.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Виставка «Мавки. Камуфляж» української фотографки-документалістки, донеччанки Олени Гром представляє фото та відео, що розповідають про спільноту жінок, учасниць волонтерської групи з плетіння маскувальних сіток «Горенські Мавки». Героїні проєкту – мешканки села Горенка Бучанського району. У березні 2022 року село опинилося на лінії фронту і було під постійними обстрілами, для місцевих жителів ці події лишились важкою травмою. Звільнення Київської області дало поштовх до відбудови села та відновлення соціальних зв’язків у громаді, але війна триває. Тож жінки Горенки організували волонтерську групу «Горенські Мавки», виготовляють сітки, які імітують природний ландшафт, та «кікімори» – маскувальний одяг для снайперів і розвідників, що робить військових непомітними та рятує життя.

Софія Київська (вул. Володимирська, 24)

13 серпня о 17:30 на території Національного заповідника «Софія Київська» відбудеться урочисте відкриття виставки «Лінія життя» у рамках Міжнародної бієнале «Скульптура просто неба – 2024». Цієї події чекали чотири роки (адже через повномасштабне вторгнення довелося призупинити бієнале, засновану 2016-го), і навіть більше – програму 2020-го було сильно скорочено через ковід. Тема бієнале 2024 року: «Лінія життя». З 2014 року й дотепер ми всі живемо, балансуючи над прірвою, намагаючись знайти орієнтири у світі, де звична нам система координат здається втраченою. Ми живемо “на лінії життя” – на тонкій межі між вчора та сьогодні, війною та миром, виживанням і розвитком, руйнуванням і творенням, вигоранням і відновленням, відчаєм і надією. Тож цьогорічна виставка порушує широкий діапазон екзистенційних питань, концентруючись на новому досвіді українців, що живуть в епіцентрі воєнних подій. А безперервну лінію життя нам забезпечують ЗСУ – ті, хто зараз на лінії вогню», – говорять кураторки Марина Стрельцова і Тетяна Калита. «Інший Київ» розповість всі деталі після відкриття.