Про Полежаку пишуть, що він Геній людства і Поет словами.

Ще кажуть, що він слемер-чемпіон.
Слемер це той, що читає наживо, заводить слухачів й сам заводиться від процесу. Тобто слемер – не «паперовий поет». На папері вони програють.
Але йдемо далі.
Слемери мають харизму, – це плюс. Слемери не завжди можуть себе зупинити, – це мінус. Надлишковість – майже професійна хвороба, проте вона виліковна. Полежаці можна багато чого закидати, але самозахват – це, здається, не про нього.
Книжка, що її видала «Люта справа», не перше паперове втілення Полежаки, проте все ж таки перша авторська збірка. Має 160 сторінок. Вміщає вірші за 10 років чи не більше.
За 4 дні «Арсеналу» продалося майже 400 книжок.

Якщо я загину,

Хату вiддайте братам, 

Шмаття роздайте безхатькам i волоцюгам,

Мамi моiй передайте, що я був в шапцi,

А тiй рудiй передайте, що я кохав ii.

Вікіпедія про Полежаку: Автор двох малих архітектурних форм і першої в Україні поетичної збірки, яка не містить текстів. Переможець численних слемів. Єдиний з літературного кола, хто висував свою кандидатуру на виборах Президента України 2010 року. Учасник різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти скандальновідомого законопроекту “Про мови в Україні”. Свого часу виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув’язнених. Займається дизайном меблів. Мешкає в Києві. Позиціонує себе двомовним.
Дуже любить пиво.

Полежака про Полежаку: Я з жахом уявляю собі людину, яка самозабутньо занурюється в томик поезій Полежаки.

Видавництво «Люта справа», Київ, 2016