Володимир Будніков і його безграматичний Сад в «Я Галереї» Павла Гудімова.

Епіграфом для цієї пейзажної експозиції художник обрав вірш Чеслава Мілоша у перекладі Тараса Прохасько:

Будяк, кропива

«le chardon et la haute

Ortie et l”ennemie d”enfance belladone

O. Milosz

Будяк, кропива, лопух, беладонна

Мають майбутнє.

Їм належать пустирища,

Поіржавлені колії, небо і тиша.

Ким буду я для прийдешніх людських поколінь

Коли після шарварку мов затріумфує тиша?

Я мав відкупитися даром складати слова

Але треба бути готовим до землі без-граматичної.

З будяками, кропивою та беладонною,

Над якими вітрець, сонна хмарка і тиша.

 

Володимир Будніков: Навколо сільського будиночку, який власне я найчастіше використовую як літню майстерню, є старий сад. Плодові дерева давно вже замість постачання фруктів слугують лише прикрасою та ростуть як заманеться. Із кісточок слив, вишень та яблук давно повиростали дикі нащадки садових культур. Сад росте, відмирає та перерозподіляється сам, поза увагою та без догляду садівника. Дикий виноград розрісся, позалазив на дерева та змінив їхні форми. Здичавілі дерева, обплетені ліанами винограду, утворюють власні форми, що змінюються за своїми правилами й мають із формами дерев мало спільного. Яблуні, груші та сливи, що утворювали колись сільський свійський садок, почали власне буття за іншими правилами. Старий садок уже давно існує в іншій якості – він припинив бути плодовим садом, але ж не перетворився на ліс. Прекрасні конструкції живих структур, які набули цілком природним шляхом дивних химерних форм, зачаровують мене власною непередбачуваністю: живі рослинні організми утворюють або руйнують власні форми залежно від простих природних циклів, катаклізмів, змін та нашарувань.

Але що відбувається з формою, коли її вивільнено з-під ретельного впливу садівника?

Що відбувається з культурою, коли вона позбувається впливу узгоджених уявлень і законів?

Отже, я обираю об’єктом спостереження реальний пейзаж, але зі сторони усе виглядає так, ніби це пейзаж обрав об’єктом спостереження мене. Я малюю на заскленій веранді й, перебуваючи у цій ненадійній зоні комфорту, я певний, що спостерігаю за пейзажем, який бачу майже повсюди навколо себе крізь скло, не виходячи з дому. Рами вікон утворюють ніби рами картини, беруть зовнішню реальність у раму та приборкують її тим, що членують її на умовні частини та систематизують таким чином.

• Що: «Реалізм?» Пейзажі Володимира Буднікова
• Де: Арт-центр «Я Галерея», вул. Хоріва, 49б
• Коли: 14.06.2017 – 09.07.2017, з 10.00 до 19.00 окрім неділі
• На фото: «Сад вночі» 2017, полотно, акрил