Кольорова мова [In]formal

Галерея «Дукат» запрошує на виставку [In]formal, де зібрані роботи представників українського неофіційного мистецтва 1960—1980-х років.

У середині 1960-х роках закінчилась відлига і почався двадцятирічний сірий період у культурі, економіці та політиці СРСР. Впродовж нього в опозиції до офіціозу, поза рамками цензури, в маленьких майстернях, на явочних квартирах існувало неофіційне мистецтво. Чим гучніше волала влада про «гнилий західний формалізм», тим цікавіше було експериментувати з тим формалізмом.
Період цей гарно задокументований та проаналізований, але краще живцем подивитися роботи вітчизняних нонконформістів самому, ніж читати мистецтвознавців. Відвідувачів «Дукату» перш за все зустрічає «колаж» з двох десятків картин, який відразу демонструє і розмаїття, і єдність різних митців.
У залах експозиції представлені чотири центри нонконформізму: Київ, Львів, Одеса, Ужгород. Чекати від виставки окремих блоків та географічних меж не варто: всі митці перемішані, Кремницька поряд з Призантом, Тетянич із Звіринським. [In]formal — не про окремість, а про єдність, про спільні, паралельні художні пошуки людей, яким було тісно й задушно у тій формації, яким конче потрібно було знайти свою мову.
Окремо хочеться згадати про досконалий у своїй простоті «Портрет Григорія Гавриленка» художника А. Лимарєва, що стає контрапунктом цієї експозиції.

Текст: Марина Полякова