В останні місяці пройшли вибори керівників в провідних культурних установах Києва. InKyiv представляє: головні події, конфлікти, дійові особи:
Музей Ханенків: Майже без конфлікту
Після того, як багаторічний генеральний директор музею Віра Іллівна Виноградова дочасно подала у відставку за станом здоров’я, у липні Департаментом культури міста Києва оголошено конкурс. На пост претендували дві особи – заступниця генерального директора музею Катерина Чуєва і підприємниця у сфері реставрації та будівництва Світлана Зорінець. У послужному списку Зорінець пост заступника директора з екскурсійної роботи у Лаврі, і відповідно, репутаційний скандал 2012 року: ім’я Зоринець пов’язували з корупцією (проте це не доведено), але відомо і вірогідно інше: у Зоринець був серйозний конфлікт з колективом, за неї катастрофічно погіршилися умови праці екскурсоводів. Нарешті в наданій до конкурсу автобіографії вона не повідомила про підприємницьку діяльність та співпрацю з реставраційною компанією «АБС – архітектурний центр», яку очолює її син Павло і яка розробляє проект реставрації музею.
Колектив музею висунув Катерину Чуєву, яка працює в музеї Ханенків з 1998 року.
Вона відома передусім як дослідниця, багато років завідувала фондом Стародавнього світу, а потім стала заступником генерального директора з науково-дослідної роботи.
Напередодні конкурсу Зорінець написала заяву про те, що відкликає свою кандидатуру, отже директором стала Чуєва, що співпало з побажаннями колективу.
НБУ ім. Вернадського: Компроміс
Документи на обрання подали два кандидати: Попик Володимир Іванович (діючий генеральний директор бібліотеки) і Сербін Олег Олегович (директор Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка).
Вибори пройшли на зборах колективу в квітні 2018-го. За результатами голосування, розподілення голосів за кількістю: В.І.Попик – 83, О.О.Сербін – 155, Проти всіх – 45.
Здається, все зрозуміло зі ставленням колективу (і від себе додамо – постійних відвідувачів бібліотеки) до діючого керівництва. Нічого більш архаїчного та безглуздого, ніж нинішній стан речей в ЦНБ, уявити собі неможливо, проте виникла проблема.
Відповідно до Статуту – генеральний директор НБУВ призначається на посаду Президією НАН України за рекомендацією загальних зборів Відділення історії, філософії та права НАН України. Згідно з Положенням, про яке дуже вчасно згадали члени Відділення, лише штатний науковий працівник НБУВ мав право брати участь у виборах, отже було вирішено не визнавати результати виборів. Як зазначає бібліотечний блог «Пан Бібліотекар», «існує стійка підозра, що за іншого результату – рішення Відділення було б зовсім іншим, тим більше, що бібліотечні працівники НБУВ чітко висловили свою позицію через лист-подання на підтримку Олега Сербіна».
Отже такий-сякий компроміс було винайдено: Президія НАН України призначила виконувачем обов’язків керівника НБУВ на строк 6 місяців директора Інституту рукопису НБУВ члена-кореспондента НАН України Любов Дубровіну, у серпні було оголошено повторний конкурс, і в жовтні Любов Дубровіна обрана новим директором.
Любов Дубровіна – професійний архівіст, працює в ЦНБ з 1984 року.
Консерваторія: Конфлікт і драма
Найбільш драматичними і резонансними виявилися вибори ректора Київської консерваторії (НМАУ).
Одним з кандидатів був Володимир Рожок, який керував навчальним закладом 14 років і був звільнений зі скандалом під тиском студентів на початку 2018 року. У другий тур вийшли в.о. ректора Максим Тимошенко (142 голоси) і музикознавець, професор Академії професор Юрій Чекан (111 голосів).
Напередодні Тимошенко був звільнений з посади в.о. ректора, та про це раптове і скандальне звільнення поширювалося багато пліток: воно відбулося за відсутністю міністра культури, до нього нібито мали відношення «весела вдова» Марія Максакова та колишній радник міністерства Олександр Сусленський.
У другому турі в 261 голос переміг Максим Тимошенко, його конкурент Юрій Чекан набрав 141 голос, не підтримали жодного кандидата — 62.
