«Бог дрібниць» Арундаті Рой – Букерівска премія 1997 року – вийшла вже українською (рік тому ми анонсували її препринтом).  Ледве за двадцять років – це нічого, Італо Кальвіно, нагадаймо, чекав свого часу майже півстоліття.

Індійський роман про любов начебто повинен асоціюватися з індійським кіно, і поцінувачи саме цього жанру не будуть розчаровані: нав’язливі прянощі і тягучість східного танцю, неминучі близнюки, що в ранньому дитинстві розлучені і в сюжетній розв’язці набувають одне одного – все це тут є. І навіть більше. Пристрасть усупереч кастовим заборонам, любов і смерть, підступність і зрада. Це про Схід та Захід, – спитаємо ми себе? Це Кіплінг? Ні, це нібито Маркес, нібито архаїка обернена на себе, архаїчний світ, що сам про себе розповідає на темній своїй мові. А, це ми теж знаємо. Читали вже в різних ізводах. Та все ж, у цього роману є власний смак і власний запах: темне, вологе, дитяче, жіноче – це з обов’язкового асортименту магічних архаїзмів. Але наша оповідачка не цілком така. Тобто вона, звичайно, плоть від плоті – вона з пари розлучених близнюків (брат її в якийсь момент перестав говорити, і тому вона – єдиний голос за двох). Але вона дитиною відвезена в Штати, і потім дорослою звідти повертається, вона розповідає нам історію як би з різних віків, так що ниточки заплутані і кінців не видно. Це клубок дрібниць, надмірних подробиць, – надмірність, говорять, від індійської перенаселеності, там все дуже тісно і там  являється нам Бог Дрібниць. Чи Бог Втрат. Він сниться одного разу героїні. Проте його сенс, здається, інший: Бог Дрібниць це Бог маленької людини.

Вперше Рахель потрапила до чорного списку в одинадцять років у школі при Назаретському монастирі: її піймали біля хвіртки, що вела у садок старшої виховательки, якраз тоді, коли вона прикрашала дрібними квіточками купку свіжого коров’ячого лайна. Наступного ранку на загальному зібранні їй загадали знайти в Оксфордському словнику статтю «Порочність» і прочитати її вголос. «Властивість або стан людини, яка відзначається різними вадами і пороками, — читала Рахель; позаду сиділи в ряд черниці з суворо стиснутими вустами, а попереду хвилювалося море дівчачих облич, напружених від тамованого сміху. — Моральна збоченість; вроджена зіпсованість людської природи, спричинена первородним гріхом. Як обрані, так і необрані приходять у світ у стані цілковитої п. і відчуження від Бога й самі по собі здатні лише грішити (Дж. Г. Блант)».

Арундаті Рой. Бог дрібниць. Переклад з англ. Андрій Маслюх. – ВСЛ: 2018.