Повітряна графіка, тинькові орнаменти, історія по-польськи та храмові розписи по-сучасному – Марина Полякова рекомендує найцікавіші виставки Києва.
Аукціонний дім «Дукат» (вул. Володимирська, 5)
У 1965 році в видавництві «Дніпро» вийшла збірка творів Данте Аліг’єрі «Vita Nova (Нове життя)», ілюстрації до якої зробив Григорій Гавриленко. Назва, що була промовистою для Данте, була, мабуть, такою і для тих, хто створював книгу, – адже проект «Відлига» ще не закрився остаточно, і була надія на нове життя та нове мистецтво. Саме в ці роки Гавриленко шукав «нову виразність», нові художні засоби, які були б водночас промовистими та простими. Те, що він винайшов – це лірика, дихання, теплий вітер. У живописі – робота на спрощення, локалізацію форми та кольору. У графіці – характерне штрихування, наївне, якесь дитяче, під певним кутом, з великими інтервалами проміж окремими рисками, з чистою лінією. І навіть у найбільш глухі роки Григорій Гавриленко віртуозно балансував на межі між реалізмом та абстракцією, створюючи роботи, наповнені повітрям та надією. Виставка працює до 5 липня.
ART 14 (пров. Михайлівський, 14)
Ще одна виставка про те, що творчий дух віє, де хоче, – і якщо йому чинити перешкоди, він найде дірочку. Григорій Довженко народився в 1899 році й молодим належав до кола Михайла Бойчука, плідно працював, у тому числі як монументаліст. Після знищення українського відродження, після заборони бойчукізму, Довженко зайняв свою нішу – розробив авторську техніку різьблення по сирому тиньку та створював архітектурні орнаменти, які потім отримати поетичну назву «кам’яні вишиванки». Оригінальними вигадливими орнаментами він прикрасив багато будівель у Новій Каховці та в інших містах України. Онука художника, Клавдія Довженко, називає шлях діда «творчою еміграцією». А виставка – можливість у дрібничках розгледіти орнаменти Довженка, познайомитися з творчою кухнею цього монументального емігранта.
Інститут проблем сучасного мистецтва (вул. Коновальця, 18 д)
Арт-проект «Ангел історії» створили разом Інститут проблем сучасного мистецтва та Інститут візуальних мистецтв, художній факультет Зеленогурського університету (Польща). Учасники проекту – шестеро польських митців, які працюють з живописом, інсталяціями, відео. Paulina Komorowska-Birger зробила об’єкт – садову лійку, розприскувач якої повернутий догори, і здається, що вода хоче повернутися до свого темного та затишного металевого «лона». Це вдала метафора теми виставки: колективна пам’ять, історія велика та історія приватна, напруга між минулим і сучасним, між тим, що вже не можна виправити, але треба якось вбудувати у майбутнє. Ми, мешканці пострадянських земель, добре знаємо, що офіційний історичний наратив та маленька історія окремої людини, втілена у спогадах, не є тотожними. Підручник розповідає про антигуманні соціальні експерименти, голод, війни, табори, а людина пам’ятає те саме сакраментальне морозиво-пломбір, сонячний парк та квітчасту сукню ще молодої матері. Ми наче заглядаємо у маленьке віконечко – от зазирніть у серцевини робіт Magdalena Gryska, цих яскравих кругів. Там, на темному (як в роботі Radosław Czarkowski) попелі історії, можливо, лежать скарби пам’яті. Виставка працює до 12 червня.
Галерея мистецтв «Лавра» (вул. Лаврська, 1)
Є на Київщині, у Макарівському районі, невелике старе село Липівка. У ньому в середині XVIII століття була зведена дерев’яна Покровська церква. Радянська влада церкву знищила, і кого цим здивуєш. А далі сталися добре продумані дива. Кінопродюсер та меценат Богдан Батрух профінансував зведення нового храму, теж на честь Покрови Пресвятої Богородиці, – у давньоруському стилі, простих, благородних ліній. Розписи для церкви створили Ігор Ступаченко та Анатолій Криволап, перший відповідав, скажімо так, за розчислення форми, другий – за емоційне наповнення. З одного боку, це традиційні сюжети, з іншого – мислення сучасних художників, які можуть плідно працювати з каноном, з національною спадщиною, спираючись на новітні технології та свої стилістичні знахідки. Ви обов’язково взнаєте відкриті кольори Криволапа. Але водночас це щось зовсім нове.
