• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

1.6K Просмотров 28.11.2019

АртТиждень Pin It

Мистецтво: медіа, мова, почуття, або каляки-маляки – Марина Полякова про найцікавіші виставки Києва

 

Національний центр «Український дім» (вул. Хрещатик, 2)

Перша гарна новина – Український дім відкараскався від сумнівної честі бути Офісом президента і займається своїм прямим ділом, ось відкрив виставку, велику і резонансну. Друга гарна новина –тут зібрані роботи ведучих українських художників (Савадова, Голосія, Цаголова, Тістола, Гнилицько), створені у плідний в художньому відношенні пострадянський період. Окрім робіт метрів кураторка, мистецтвознавиця Вікторія Бурлака залучила чимало творів представників молодшого покоління у різних техніках. Концепція виставки базується на теорії постмедійної мімікрії, на багаторічних дослідженнях Вікторії Бурлаки про медіазалежність українського новітнього мистецтва. Про те, як панування телебачення, засилля ґаджетів, легкість і доступність цифрового фотографування та відеофіксації змінили оптику художників. Про те, як живопис втратив свої іманентні (здавалося б) властивості і став чимось іншим та заново потребує осмислення, перегляду усталених конвенцій. Оскільки це лише одна з теорій, за допомогою котрої можна вивчати актуальне мистецтво, то виставка не є фінальною істиною, вона скоріш поле для дискусій. І від цих дискусій, від осмислення не сховатися, бо художники свідомо чи підсвідомо зображують соціум, даний нам усім у відчуттях. І іншого у нас немає.

 

Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13 а)

Володимир Будніков представив новий проєкт «Напис», у якому досліджує умови виникнення та існування мови. Він каже, що «взявся до “написання”, чим наче повернув живопис до його буквальної суті – принципу, згідно з яким мова стає живою, “живим письмом”». Що є слово і що є живопис? Яка суть живопису, який його глибинний зв’язок зі словом – з пізнанням світу, з нареченням всіх тварин, викликанням богів, складанням списків кораблів? До речі, живопис Буднікова – це взагалі-то графіка: білий, чорний, сірий. Експресивна аналітика, емоційне препарування, дослідження руху олівця (ручки, пера, пензля), яким народжується напис. Витрушування зі слів всього лушпиння: змістів, означуваних, підтекстів. Залишення зовнішньої форми мови, слова, літери. Перетворення процесу написання у діаграму сейсмоактивності, у каляки, у маляки. Живописно-лінгвістична лабораторія божевільного професора.

 

Карась Галерея (Андріївський узв. 22 а)

Олександр Бабак погоджується, що живопис це мова. Також він стверджує, що «живопис це почуття і сприймати його треба чуттєво, без будь-яких пояснень». Ось вам і дискусія про природу живопису та про те, чи він помер як специфічний медіум, чи, навпаки, переживає нове народження. Судячи з робіт Бабака – так, живесенький. Перемелює почуття, кричить, співає та танцює серед ланів і садів, на свіжих вітрах, у зелених хвилях. Імпресіоністичну манеру Бабака у зображенні природи хочеться назвати язичницькою, така вона відверта у проявах та вільна від презирливої раціональності. Автор не в вузький лорнет дивиться навколо, а наче п’є кольори та звуки й не може напитися.

 

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Сьогодні в нас дискусія навколо живопису не вщухає. Та і як її припинити, коли показують роботи чотирьох художниць з Закарпаття, а нічого живописнішого, аніж закарпатська школа, в українському мистецтві немає? Отже, до Києва прибули роботи Одарки Долгош, Олени Кондратюк, Людмили Корж-Радько та Надії Пономаренко, художниць досвідчених, визнаних, ще й викладачів у різних закладах. Звісно, кожна з майстринь має свій голос, який не можна просто звести до закарпатської школи. І тим цікавіша ця гендерно-специфічна виставка – внутрішніми перегуками та контрастами.

 

 

АртТижденьКарась Галерея
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Предыдущий пост

Сільський божевільний, що живе…

In 111 слів

Сільський божевільний, що живе на околиці світу

Просмотр

Следующий пост

Посох Асклепия

In 111 слів

Посох Асклепия

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: