Динозаври страшні та смішні,  абстракції, екологічні  маніфести і примітив, який дратує, – Марина Полякова рекомендує найцікавіші виставки Києва.

ЦСМ «Білий Світ» (вул. Пушкінська, 21 а)

Найщасливіші дні народження бувають у дитинстві, а галереї всього чотири роки. До свого свята вона підготувала «дитячу» групову виставку, наївну, веселу та трошки страшну – про динозаврів. Сімнадцять художників малювали доісторичних ящерів, оповитих легендами. Тут є химерні чудовиська, в яких поєдналися людські та звірячі риси. Є романтичний тиранозавр, що тримає троянду у «тонких пальцях годинникаря», як писав Бредбері. Є «килими-вишиванки» Наталії Корф-Іванюк, на яких анахронічно присутні динозаври та люди (щоправда, останні у вигляді черепів, так що contact для людей невдалий). Летить над пустинними зеленими лугами птеродактиль Ахри Аджинджала. Займаються продовженням роду бугристі рептилії Владислава Шерешевського (підпис «Епическая сила»). Стоїть на підвіконні, біля горщика з кімнатною рослиною, одинокий маленький динозавр Олени Придувалової, мабуть, хазяїн виріс і забув його. Пірнають у води Лох-Нессу гарячі дівчата Олексія Аполлонова, і чудовисько веселиться з ними. Обведений мотузкою на підлозі «збитий льотчик» Олександри Кришовської, ящір, чий політ безславно увірвався у розквіті сил… Динозаври правили світом, а потім зникли. Але іноді вони повертаються – вже як факт мистецтва.

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Видавництво ArtHuss досліджує український абстракціонізм, якому вже виповнилося понад сто років, а проблеми та питання залишаються. Наприклад, як виділити характерні риси саме українського мистецтва з широкої течії авангарду пізньої Російської імперії та раннього СРСР? Як існувала традиція абстрактного мистецтва у радянській Україні після Другої світової війни – адже вона існувала попри заборони та репресії. В атріумі музею виставлені твори Олександри Екстер, Вадима Меллера, Любові Попової, Олександра Богомазова, Олександра Хвостенка-Хвостова, шістдесятників Карла Звіринського, Бориса Плаксія, Григорія Гавриленка, Валерія Ламаха, Зеновія Флінти, а також сучасних митців Тіберія Сільваші, Анатолія Криволапа, Петра Лебединця, Василя Бажая, Петра Бевзи, Миколи Журавля та інших. Виставка триває до 4 квітня.

Галерея мистецтв «Лавра» (пров. Лаврський, 9)

Коли сучасне мистецтво було молодим, різноманітні маніфести проголошували майже щодня. Зараз ця форма взаємодії зі спільнотою вже не здається впливовою. Та й тема екології всім набридла – закликів багато, спекуляцій через край, а зими у Києві не було, і невідомо, що трапиться далі. З такими передумовами навіть страшно розпочинати проєкт, але тут організатори не злякалися – так, це маніфест, і це екологія. Понад три сотні художників з різних міст України засобами живопису, графіки, скульптури та інсталяції звертаються urbi et orbi з закликом жити в гармонії зі світом, який нас породив.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Про малюнки Міші Букші кожен може сказати голосом Промокашки: «О, це і я так можу!» – і попаде пальцем у небо. Бо тут маємо не буйне самовираження аматора, а свідомий засіб художника. Спочатку автор отримав класичну освіту, а потім зрозумів, що йому тісно в рамках реалізму – так народився сюрреалістичний примітив Букші, який дратує і смішить одночасно. Через тілесність Букша розглядає певні соціальні обмеження, які буквально корчать людину, руйнують її, метафорично «тіло кричить». На виставці представлені монотипії, скульптура, відео та арт-буки.