В наших «Опініях» була перерва, бо як у тому анекдоті про мовчазного англійського хлопчика: нічого не відбувалося, принаймні такого, про що всі говорять, і всі говорять різне. І ось довгоочікуваний скандал з відьмацьким капелюхом на головній ялинці. Це не вперше, коли навколо ялинки палають пристрасті, проте нам здається, що цьогорічні суперечки  торкаються доволі серйозних речей і заслуговують бути збереженими – нехай хоч в наших «Опініях».

Людмила Прокопович: Йолка…на фоні СВЯТОЇ СОФІЇ..

ТАК НАД УКРАІНОЮ ЩЕ НІХТО НЕ ЗНУЩАВСЯ…

Сьогодні хочеться мовчати!

Згадати все і не прощати!

Молитись, плакати та подумки кричати:

народе мій, чому такий сліпий?

Таня Положий: Между тем эгрегориальные игрища вокруг главной киевской елки (которая родом из язычества, вестимо) это уже даже не комические куплеты, а звездец что такое. Волшебная шляпа, видите ли, подрывает загадочные христианские ценности, которые причудливым образом должны символизироваться звездой. Шляпа, дескать, символ оккультный, не то что звезда. Звезд же вообще до христианства не было!

И вообще жизни до христианства не было, не наша ж эра. Интересно, не оскорбили ли христианство волхвы, которые на звезду смотрели, да еще и шли, по некоторым данным в шляпах!

Все-таки главная человеческая страсть – сделать из Бога елку и навешивать на него, навешивать… А вот чтоб себя возлюбить и ближнего… да разве ж можно, пока шляпы оскорбляют

Віталій Чепинога: Люди чомусь часто вважають, що їх особисті смаки та переконання – істина останньої інстанції. І всі повинні негайно вдовольнити їх «чуття прекрасного».

Театр має бути з вензелями й красними гардінами, светр заправлений в лосіни, а на занавєсках мусять бути півники, а не огірочки… – «Бо це вже вабше!»…

Читаю чергові витоки громадського гніву з приводу головної міської йолки. – Як ви могли повісити на ялинку біля Святої Софії якогось капелюха? Приберіть негайно! Повісьте зірку!…

Мені, чесно кажучи, абсолютно пофіг, чим зверху «уквітчана» йолка… Але я точно знаю, що коли повісити замість «капелюха» різдвяну зірку, то відразу знайдеться якийсь пильний громадянин, який скаже: як ви могли повісити комуняцьку зірку на святому місці? Дебіли! Ану зніміть негайно! Повісьте тризуба, або білочку…

Сергій Тихий: Про Йолку і Шляпу. Всі праві. І всі – неправі. І ті, хто атакує відсталих попів і нарід, мовляв, скільки можна слухати ці забобони! Але й ті, хто захищає Традицію від всяких там «дизайнерів» – теж і знати не хочуть, що роблять. А можна ж було б обійтися без цього срачу. Як?

У наших кріейторів – не лише «ялинково-різдвяних», а взагалі – завжди катастрофічно не вистачає відчуття доречності/недоречності. От нині, в 2020 році всі ці експерименти з «шляпою», незважаючи на всю їхню казкову симпатичність і талановитість були абсолютно недоречними. Ну, не той час переживають зараз Україна і українці, щоби вражати їх своїм «хреативом», скільки не називай їх ретроградами, збоченими на забобонах. Поекспериментували б спочатку де-небудь у Шевченківському парку, або на Контрактовій. Так ні же!

От я й кажу: міри не знають. Ніколи і всюди.

Андрей Плахонин: В принципе, обе стороны в споре вокруг елки у Софии согласны, что Украину в новом году спасет только чудо. Вот только защитники верхушки в виде шляпы верят, что чудо это по силам, пусть обладающему особым даром, все же человеку, Вифлеемской звезды – что нам сможет помочь только Бог.