• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

«Історія знову пишеться втраченим поколінням»

11 Август, 2022

Прочитать

Manzeye, Mareppa, Mareppo, Mussapa

4 Август, 2022

Прочитать

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

19 Июль, 2022

Прочитать

«Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвый сын!»

4 Июль, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

689 Просмотров 10 Июль, 2021

АртТиждень Pin It

Роман Дена Брауна як мотив, стереотипи, що об’єднують та відштовхують, Одеса, в яку хочеться повертатися, велика українка Голда Меїр – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки Києва.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Тетяна Русецька – за спеціальністю художник-сценограф, учениця Данила Лідера. Вона працювала в театрі, також займалася дизайном інтер’єрів. Просторове бачення – неважливо, організація сцени чи оселі – відчувається в її великих ефектних роботах з алюзіями на килими, гобелени, завіси, доповнених світлодіодними шнурами. Свій стиль Тетяна називає містичним етноромантизмом, адже дійсно вона віртуозно змішує українську етніку, ліричність, але й експресивність, і хвацький поп-арт. Назва виставки Rose line, а також троянди на картинах, розчерки світлодіодів (сонячні промені), відсилають до Паризького меридіана у церкві Сен-Сюльпіс, до відомого роману Дена Брауна, та й взагалі до європейської містики, яку так весело опрацювали постмодерністські письменники. Rose line – це «лінія ніде», нуль, новий відлік часу, географії, долі. Тут і зараз можна придумати собі нове життя і вирушити на пошуки пригод.

Білий Світ (вул. Пушкінська, 21 а)

Художниці Ольга Березюк та Олена Клочко зустрілися в просторі галереї несподівано, за волею куратора Єгора Анцигіна – до того вони не були знайомими (хоча брали участь у виставці «Спостереження»). Отже, ми бачимо сьогодні різні художні світи, різні образні системи, різну стилістику, але їхнє співіснування обґрунтоване куратором: «Ольгу Березюк спокушають простори, повні таємниць і магії, і загадки власних бажань. І візуальною поетикою зоряного неба, і живими образами техносфери вона представляє гармонійний всесвіт, де живуть у симбіозі вільні жінки, які володіють сакральним знанням, та інші створіння, земні й небесні. Тут природним є взаємозв’язок усього і кожного з усім, видимим і відчутним: це, по суті, екологія сюрреальності, що живе у легкій грі парадоксальних алюзій». У живописі Олени Клочко «бароковий підхід до тіла поєднується з китайською традицією і, очевидно, мало що приховує; часом він навпаки висвічує деталі, які підкреслюють, що автор дивиться на тіло як на ландшафт. Тому для Олени людське тіло і плоть – може, і не спокуса, але пастка, з якої вона час від часу виривається, та при кожній зустрічі з новою моделлю потрапляє в неї знову…».

Національний центр «Український дім» (вул. Хрещатик, 2)

У виставковому просторі відбувається діалог двох мистецьких проєктів «Ким я є?» та «Стереотип». Стереотипи – це те, що у загальних уявленнях об’єднує за найвиразнішою або найціннішою для людини характеристикою його особистості, і все те, що стає показником нашої відмінності від інших. Це й стало головною темою дослідницьких проєктів команди ГО «Місто-сад» та молодих кураторок, учасниць програми «Дитяча Демократія» та «Мистецтво змін: молодь та демократія». Куратори та художники-учасники проєктів провели кілька компаній із виявлення популярних стереотипів та ставлення до них серед українців. У межах експозиції будуть представлені відео з експедиції команди «Місто-сад» з історіями мешканців Заходу та Сходу про найрозповсюдженіші стереотипи про них. Виставка «Ким я є?» створена у межах проєкту «Розрізняй PRO: руйнування стереотипів», який реалізує ГО «Місто-сад» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Триває п’ята виставка із серії «Сузір’я / Constellations». У її рамках зіставлені художні практики двох поколінь: представників «одеського нонконформізму» 1960–1980-х років і сучасних одеських художників. На виставці представлені акварелі 2000-х років і абстракції 1990–2000-х років Володимира Стрельникова та серії «Між речей» і «Короткі слова» 2018 року Олександри Кадзевич. Тут дуже важливим є зв’язок художників зі своїм містом. Одеса з її багатством фактур і квітів виступає і фоном, і натхненням, і тим, що тягне і відштовхує водночас, і без чого складно прожити. Володимир Стрельников, змушений емігрувати в Німеччину в 1979 році, вже з кінця 1980-х регулярно повертається до Одеси. Олександра Кадзевич, що виїхала на навчання до Києва, теж зізнається, що нехай мистецьке життя в місті біля моря і менш активне, ніж у столиці, але її тягне повернутися.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

І ще одна Одеса! На виставці презентовано двадцять полотен художника Серафіма Чаркіна останніх років. Його характерний, впізнаваний живопис презентує сучасне одеське мистецтво: соковита кольоропластика, що тяжіє до кубістичної декоративності, і водночас поетична образність. Можливо, саме таким – яскравим, експресивним, з неодмінними жіночими ню – і має бути мистецтво, яке зростає на березі теплого моря, під палаючим сонцем.

Арт-кафе «Золоті ворота» (вул. Миколи Лисенка, 1)

В роботах Богдани Чілікіної очевидні впливи сучасних українських художників, зокрема Матвія Вайсберга і Олексія Белюсенка – ці стримані холоднуваті колорити, безлюдні пейзажі, низькі хмари, «недбалі» патьоки фарби… Але є щось окреме, своєрідне, що примушує вдивлятися в кожну нову картину та вгадувати народження індивідуального стилю. Можливо, диплом КНУБА дозволяє Богдані так впевнено вибудовувати внутрішню архітектуру зображення, доводячи романтичний пейзаж майже до абстракції, як, наприклад, у роботі «Гренландія», або вже не майже – у «Цікавому місці». Треба сказати, що експозиція під кураторством Олени Кімельфельд вийшла репрезентативною, в ній показані напрямки творчого руху художниці.

Музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5)

Помріємо – якби українська історія склалася по-іншому, киянка Голда Мабович не виїхала б із Києва, не добралася б до Палестини і не стала Голдою Меїр. Для Ізраїлю це була би втрата, для Києва – надбання, тому що Голда могла багато зробити для Батьківщини. Тепер портрет великої Голди прикрашає виставку гравюр Михайла Хіміча «Київ – Ієрусалим». А поряд – Шолом-Алейхем, який виїхав до Європи після погромів. На гравюрах Хіміча відбувається магічне дійство – старі світлини перетворюються на камінь, на стіни цегляних будинків, на яких викарбувані силуети тих, хто в них колись жив.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

Скульптор Астіан Рей, він же Олександр Задніпряний, став одним із переможців премії Portal 11 Art Prize 2020, а тепер представляє виставку «Золото та іржа». У розумінні Астіана Рея золото символізує утопію, недосяжний рай, а іржа – фізичний світ, який старіє, спотворюється, гине. Взаємодія двох субстанцій створює замкнутий цикл світобудови, в якому нескінченно відбувається процес творіння і руйнування. Така неоднозначність «гри буття» унеможливлює виявлення єдиної вірної істини.

Арт-простір «Дерево життя» (аутлет-містечко «Мануфактура», Обухівське шосе, 2)

Той допитливий глядач, який у спеку доїде до «Мануфактури», може побачити виставку робіт Маріанни Маслової. Вона пише: «Представляю графіку останніх років – авторську друковану та рисовану. Це результат навчання та роботи з темами, які мені цікаві: ботаніка, символи, орнамент, екологія та урбанізм спальних районів». Ці монструозні радянські та сучасні спальні райони на 1/6 частині суші однакові, але кожний художник зображує їх по-різному, і це завжди цікаво.

Dymchuk GalleryPortal 11АртТижденьБілий СвітКиївська картинна галереяМузей Шолом АлейхемаТриптих АртУкраїнський дім
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Цивілізаційна пауза

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Предыдущий пост

Кіноміст Україна – США

In Экран

Кіноміст Україна – США

Просмотр

Следующий пост

«Ми є Ми поруч» Балаяна…

In Экран

«Ми є Ми поруч» Балаяна у 7 пунктах

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: