• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт

Пленер з видом на річку Снов

1.2K Просмотров 03.08.2021

Пленер з видом на річку Снов Pin It

У мистецькому осередку Zhovid The Residence відкрився українсько-литовський пленер Fluxus Residence. Що, де, як – в репортажі Іншого Києва.

Міжнародний творчий рух Fluxus (від лат. потік, течія, той, що вільно тече) зародився на рубежі 1950–1960-х років, його назву придумав литовсько-американський художник Джордж (Юргіс) Мачюнас. «Течія» об’єднала художників, літераторів, музикантів за принципом доброї волі – головне, щоб вони були творцями нового мистецтва, революційного, зухвалого, свіжого, некомерційного. Fluxus – не художнє угрупування, не школа, а принцип поєднання вільних інтернаціональних та мультикультурних мистецьких практик. Нова культурна ініціатива Fluxus Residence присвячена святкуванню двох ювілеїв – 90 років від дня народження Джорджа Мачюнаса (1931–1978) та 100-річчя Йонаса Мякаса (1922–2019), литовсько-американського поета, режисера, ще одного батька Fluxus.

Zhovid The Residence – артпростір, створений режисером, сценаристом, фотографом Іваном Сауткіним у селі Жовідь на Чернігівщині, у Поліссі. Власне кажучи, це здоровезний будинок (колгоспна контора), який Іван перебудував і постійно там живе. А ще – приймає гостей, навчає студентів, проводить різножанрові мистецькі заходи, на яких присутні місцеві жителі. У Жовіді є театрально-концертний простір «Комора» (так, у старій великій коморі). Є майстерня графіки. Є гостел. І є дух творчості – у всьому.

Комора

Поєднати цей творчий дух з вільним духом Fluxus у міжнародному пленері було надзвичайно вдалою ідеєю. Україна з Литвою мають міцні культурні зв’язки, яким сприяє посольство Литовської республіки. Проєкт реалізують партнери Zhovid The Residence та ГО «Міжнародний інститут культурної дипломатії», фінансується він у рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.

Ну а тепер перейдемо до знайомства з художниками. З нашої сторони у пленері беруть участь митці Іван Сауткін (співкуратор), Микола Гончаров, і Олексій Сай. З литовської – Ірма Балакаускайте (Irma Balakauskaite), Юрга Барілайте (Jurga Barilaite) і Денісас Коломицкіс (Denisas Kolomyckis). До 15 серпня в Жовіді вони будуть творити відкрите міжнародне мистецтво.

Ірма Балакаускайте (співкураторка з литовської сторони), народилася у Києві, але ще маленькою переїхала до Литви. Вона займається живописом, графікою, скульптурою, сценографією та викладацькою діяльністю. Юрга Барілайте працює з живописом, графікою, асамбляжем, перформансом. Денісас Коломицкіс, наймолодший учасник пленеру, – актор, танцівник, один із митців перформансу, розвиває литовське сайт-специфічне мистецтво, плідно працює в міждисциплінарному полі.

In Kyiv разом з кураторкою Тетяною Калитою та Миколою Гончаровим зустрічав литовських гостей у «Борисполі». Ми розглядали строкатий різномовний натовп, що виходив з аеропорту, й раділи тому, що життя відновлюється. Ірма, Юрга та Денісас прибули бадьорі та веселі, хоча повітряний шлях ускладнений конфліктом з Білоруссю. Не сумував навіть Денісас, якому вантажники зламали валізу.

Микола Гончаров, Тетяна Калита, Юрга Барілайте, Денісас Коломицкіс, Ирма Балакаускайте

Мікроавтобус повіз нас через Київщину та Чернігівщину, до самого кордону з Росією. Ми знайомилися, говорили про українсько-литовську спільну історію, про сьогодення в темній тіні імперії, дивилися на поля, засаджені соняшниками та кукурудзою.

Біля одного поля навіть вийшли, бо гості хотіли роздивитися кукурудзу ближченько (оті мочалочки на верхівцях початків – «рильця»? вони лікувальні?!). Завалене сміттям узбіччя та родюча земля – звичний, соромний український контраст. Проте литовці ввічливо сказали, що в них сміття теж трапляється. Вже наприкінці подорожі ледве не в’їхали у черідку корів, яка поверталася з пасовиська і не хотіла давати дорогу.

Майже чотири години пролетіли, і вже зустрічають нас Іван Сауткін, гостинний хазяїн артистичного маєтку, та його син Даниїл.

В будинок закохуєшся з першого погляду. Нехай він не такий вже старовинний, але має чисті лінії та великі вікна по всіх фасадах. Внутрішній простір, завдяки двостороннім вікнам і височенній стелі, наповнює повітря та світло.

Дім насичений деталями, розглядати які – окрема радість: глечики, ковдри, стільці, дзеркала, вази з сухими квітами, тарелі з початками кукурудзи та шишками, барвисті кахлі високої печі, гачки, ряднини, скрині… А ще – малюнки, світлини, вироби з дерева, плакати, мистецтво тих, хто живе та гостює в цьому неймовірному будинку.

Іван Сауткін провів екскурсію, показав і Комору, над якою здіймається український прапор, і майстерню графіки, й усі куточки створеної з любов’ю та великим смаком резиденції.

За нами всюди ходила велика біла собака Лінда, вже зовсім старенька, сліпа та глуха. Час від часу вона гавкала – розмовляла з привидами.

А у чималій столовій чекав накритий стіл, за яким пройшов вечір під тиху музику. На столі був темний, духмяний хліб «Арійський», який з чистою душею пече місцевий хлібокомбінат, і білі гриби, назбирані в соснових лісах. Іван розповідав про тамтешнє життя. Сновщина – мальовничий (закинутий, збіднілий, потрібне підкреслити) куточок на межі різних культур. Селяни-поліщуки говорять на суміші українських, білоруських, російських слів; ще є домішка якогось давнього місцевого субстрату, але цю свою говірку вони ховають від чужих. Хоча обов’язково здоровкаються на вулиці, проте зовсім не відразу розкриваються прибулим. І радо приходять на мистецькі заходи (збір оголошується у місцевій групі Фейсбуку!), бо вже сприймають артрезиденцію як частину свого культурного ландшафту, такого взагалі-то скупого на події.

Залишається тільки позаздрити художникам, які проведуть два тижні у Жовіді. Їм гарантовані теплі дні та свіжі вечори (ні, комарів майже немає), співи невідомих птахів у кронах дерев, прохолодні води річки Снов, купа-купа вражень. Завершиться резиденція виставкою-дійством, де будуть різні складові: візуальне, аудіовізуальне, музичне, перформативне – мабуть, жовідці здивуються. Ну а далі планується друк художнього альбому пленеру й проведення виставок-перформансів в Україні та Литві.

Текст: Марина Полякова

Zhovid The ResidenceІван СауткінМикола ГончаровТетяна Калита
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Скарби колгоспної контори

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Шухлядка з генофондом на печерському пагорбі

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Гамарджоба, мандрівник!

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Мистецтво форми

Предыдущий пост

Бути Кричевською

In 111 слів

Бути Кричевською

Просмотр

Следующий пост

Bouquet наприкінці літа

In Місто

Bouquet наприкінці літа

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: