Онуки очима діда-художника, «коворкінг» Зарецького, третій різний Ройтбурд, корида Подерв’янського та емалеві пальми на далеких островах – Марина Полякова розповідає про найцікавіші виставки Києва.

Білий Світ (вул. Пушкінська, 21 а)

Графіку Сергія Алієва-Ковики ми бачили взимку 2017-го в Educatorium’і, то була чудова виставка про добрих звірів. Сьогоднішня виставка ну просто мімімішна. Шио, Заха, Марко – онуки художника, за ними Сергій спостерігав впродовж років, і на очах глядача солодкі пупси перетворюються на хлопчиків. Це виставка про любов. Її, любові, через край у численних маленьких замальовках онучків (та котів!), які вкривають стіни. У великих, вільних, легких живописних полотнах, які здаються зітканими з теплого повітря. І неймовірно багато любові – до світу взагалі – у дерев’яних іграшках, які художник створював для онуків і разом із ними. Це знову бестіарій, тут є кріт і слон, носоріг і динозавр, кінь і зебра. Є машинки, хоча ті всі звірятка – теж машинки, на колесах, їх онуки возили по підлозі та розмальовували, як хотіли. Що сказати, класно мати діда – талановитого художника і добру людину, яка вміє створювати такі радісні речі.

Peremoga (вул. Ярославів Вал, 15)

«Перемога» – це коворкінг, спільний офіс, люди приходять туди, щоб над чимось попрацювати. Кураторка виставки, онука Віктора Зарецького та Алли Горської, художниця Олена Зарецька придумала показати робочий процес художника – через його замальовки, ескізи, підготовку до якихось більш вагомих робіт, через швидкі (авто)портрети, де схоплений миттєвий стан. Ми знаємо Зарецького як майстра, який експериментував з різними стилями, був впевненим реалістом, був експресіоністом, був «сецесіоністом», створював виразну декоративність. Іноді навіть важко зрозуміти, що такі відмінні за стилем роботи належать одному автору. Але тут, в камерних творах із приватної колекції, Зарецький постає дуже цільним. Це цільність прекрасної школи, впевненої майстерності, уважної спостережливості. Кураторка доповнила експонати спогадами різних людей про Віктора Зарецького, і такий прийом дозволив створити об’ємний контекст його творчості.

Block A Gallery (Бехтеревський пер., 14 а)

Простір галереї дивиться на глядача – у буквальному сенсі. Едуард Бельський виставив портретний живопис, і головують тут очі. Хочеться сказати «дівочі», але заявлено, що це погляди янголів, які, як відомо, не мають статі. «Янгольські» асоціації ведуть далеко, до ранньохристиянського мистецтва, до фресок Проторенесансу, до іконопису. І такі паралелі надають виставці глибокого контексту, якщо не релігійного, то, без сумніву, історичного і мистецтвознавчого. Щодо суто живописних характеристик серії, яка «исполнена очей», то тут – впізнавана стилістика Едуарда Бельського з її експресивністю, легкістю, грайливими союзами кольорів.

Шоколадний будинок (вул. Шовковична, 17/2)

Відкрилася третя частина виставкового проєкту «Такий різний Ройтбурд», присвяченого пам’яті відомого українського митця, громадського активіста, директора Одеського художнього музею Олександра Ройтбурда, якого не стало на початку серпня. Перші дві частини можна побачити у Київській картинній галереї та Vakulenko Art Consulting. В «Шоколадному будинку» виставлені ройтбурдівські «філософи», оголена натура (тому є вікові обмеження), світлини та відео тих часів, коли художники й мистецтво були молоді.

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15-17)

Проєкт організовано до Тижня італійської мови у світі та присвячено 700-й річниці зі смерті Данте Аліґ’єрі (1321–2021). Ця виставка – візуальна подорож сторінками його «Божественної комедії». Її візіонерська сила надихала багатьох художників, скульпторів і граверів минулого, вона і нині захоплює читачів усього світу та запалює творчу уяву сучасних митців. Джованні Томмазі Ферроні (нар. у 1967 р.) – один із небагатьох художників, які наважилися інтерпретувати усі сто пісень «Божественної комедії». Графічну серію Ферроні (вугілля, сангіна, темпера, перо) вирізняють високі традиції фігуративного італійського мистецтва від Відродження до бароко та його власний яскравий і самобутній стиль, у якому досконале володіння ефектами світлотіні поєднується із віртуозною технікою малюнку.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Галерея представляє проєкт «OLE!» Леся Подерв’янського, до якого увійшли вісім живописних робіт з циклу «Корида», написаних автором протягом цього року. Композиційно сюжети полотен створені наче вірші японської поезії, де драматургія вибудовується на співвідношенні людини й природного оточення, яке умовно передано кольором, з ледь помітними, але вирішальними деталями: напруженим застиглим рухом, поглядом, шпагою. На виставці презентовано нову книгу Леся Подерв’янського «Прогулянки забороненими садами Йомасали Хухіса з живописцем і майстром Кунг-Фу», яка є своєрідною антологією живопису автора та збіркою афористичних текстів про шлях самурая, живопис й мистецтво стратегії.

БФ «Мистецтво без меж» (Лаврський пров., 7)

Виставка-діалог живописця Олега Тістола та фотографа Ігоря Бондаренка підіймає питання реального та ірреального, суб’єктивного та об’єктивного в нашому сприйнятті дійсності. Платон казав, що прийняте нами у якості реальності може бути лише тінями, що грають на стіні печери. Тільки відірвавшись від стандартів сприйняття, ми можемо побачити світло справжньої реальності. Саме такий відхід від художніх стандартів різних медіа демонструють у новому проєкті Тістол та Бондаренко. У мистецькому діалозі живописець та фотограф ніби обмінялися художніми засобами візуального відображення, для того, щоб підкреслити амбівалентність поглядів та різноманіття смислових контекстів нашого сприйняття світу.

Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ (вул. Євгена Коновальця, 18 д)

Виставка-конференція «Мистецтво проти насильства» проводиться з метою привернути увагу громадськості до актуальних проблем подолання домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Її мета – показати роботи авторів з усіх континентів світу, які самі зіткнулися та/або випробували на собі насилля. Роботи, представлені на виставці, супроводжуються розповідями правдивих історій, які пережили художники або люди, які надихнули художника творити. Завдання проєкту – привернути увагу до жінок та дітей, які потерпають від насилля під час пандемії, що загострила соціально-політичні проблеми. Під час роботи виставки офлайн та онлайн заплановані конференції з психологами, юристами, асоціаціями, організаціями та волонтерами, які виступають проти насильства.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

З художником-монументалістом, емальєром та просто чарівником Олексієм Ковалем галерея співпрацює давно, 2017 року ми бачили його «Місця сили», 2019-го – «Навколо». Виставка «На далеких островах», на якій представлені роботи 2017–2021 років, є одночасно і логічним продовженням праці Олексія Коваля, й новим кроком до освоєння великих площин. В експозиції є камерні емалі («Ню 1», «Ню 2», «Пальмочка на червоному») і великі «рослинні» панно, в яких Олексій змальовує світ природи, своє постійне джерело натхнення. Різнотрав’я, дерева з розлогими кронами, східні гірські тераси, екзотичний «зимовий сад» (це – офорт!) і, головне, мешканці тропіків, пальми, величні опахала на тлі синього неба. Сюжети народжуються з мандрів художника, який багато подорожує не тільки для задоволення, а й задля вивчення мистецьких технологій в різних країнах. Його монументальні емалі роблять сучасне українське мистецтво візуально прекрасним, естетично вишуканим, і такими наші часи залишаться у пам’яті нащадків, – адже прекрасні емалі переживуть «темні» століття, як це вже бувало в історії людства. Виставка триватиме до 12 листопада.