Галерея «Триптих Арт» відкрила виставку живопису Вачагана Наразяна «Прихований пейзаж».
«На пустирі розцвів величезний шатер, як японська квітка на холодному ставку. Спалахнула ілюмінація. …Притуливши руки до грудей, я відчув, що серце колотиться прямо під долонею, як іграшковий стрибунець …Я відірвав погляд від манежу. І позаду свого місця помітив маленьку дірочку в брезенті. І через цю дірочку побачив стару пустку, яку продували вітри, і поодинокі зірки в небі. Холодний вітер легенько посмикував шатер», – тільки Бредбері зміг так поєднати довірливий дитячий погляд з неосяжністю чужого простору, тож візьмемо ці рядки за епіграф.
Серед Кисловодську, в якому зростав Вачаган, в парку на пагорбі ставив свій яскравий намет цирк-шапіто. Збігалися діти, зачаровано дивилися вистави. Ті давні вистави продовжуються на полотнах Наразяна. Смугасті намети, тугі барабани, гімнасти у повітрі, на ходулях, живі піраміди… Тільки гостинних міст, де можна було стати на два тижні, вже немає, як немає квиткових кас, антрепренерів, афіш. Циркові люди розбрелися землею, перетворилися на безпритульних пілігримів, кочовиків, дають вистави просто неба. Їхня мова – сплутані рядки вавилонської бібліотеки, їхні звірі, колись дресовані, виродилися у готичний бестіарій.
Пейзажі Наразяна, ті пустки, якими йдуть кудись маленькі люди, не вкорінені ані в географії, ані в часі. Ми не знаємо, де це і коли: розпечене каміння Іудеї, передгір’я Тибету, андські долини з різкими вітрами… Тут майже немає рослинності, тільки розтріскана земля, каміння, голі пагорби, далекі сизі гори. І величезне небо, яке всіх огортає і все виправдовує. В небі літають чи то янголи, чи то «тарілочки», тому що у дивному світі Наразяна всьому найдеться місце.
Він творить художній текст, відкритий для тлумачень. Одночасно нічиї та всіхні ці пейзажі-сновидіння, з сірувато-піщаного марева яких раптом виринають подробиці: вежі з глини й паличок, прапорці, ручки, ніжки, конячки, ландскнехти, шлагбауми, які давно нічого не закривають. Поле асоціацій рухливе й аморфне, кожному відкриє те, що він хоче побачити, нашепче те, що він хоче почути. Прихований пейзаж розгортається довжелезним сувоєм, сарагоським рукописом, дорогою без мети, пригодою без кінця.
- Що: Вачаган Наразян, «Прихований пейзаж»
- Де: галерея «Триптих Арт», вул. Десятинна, 13
- Коли: 24 жовтня – 20 листопада; вівторок–неділя 13:00–17:00
Текст: Марина Полякова
