Міжнародна мистецька резиденція в Берліні в ковідні часи – подія неабияка. Українські художники Ганна Криволап (Київ), Сергій Савченко (Львів) і Антон Ковач (Ужгород), а також фотографка Анастасія Крутота (Київ) були запрошені до резиденції, організованої онлайн-платформою сучасного мистецтва зі Східної Європи G.ART, разом із художниками з інших країн. Мистецтвознавиця, заввідділу візуальних практик ІПСМ НАМ України Олеся Авраменко відвідала пленер і розповіла «Іншому Києву» про те, як працювалося в Берліні та як митці розкрили тему: берлінські коріння й дахи, земля і небо, минуле й майбутнє.
ХХ та ХХІ століття в художній культурі Європи виняткові не лише прискореною та переважно драматичною динамікою змін у суспільстві та культурі цілої планети, а ще й тим, що надзвичайно розвинулися художні практики, коли митці-однодумці на певний час збираються гуртом задля творчої роботи кожного. Змінюючись, вони набрали таких, тепер уже звичних, втім, по-своєму неповторних форм, як творчі резиденції. Вони організуються по всьому світу різними способами – стихійно або спеціально з певними ідеями, завданнями та засадами, відмінні між собою терміном проведення, екзотичністю локацій, творчим спонуканням тощо.
Art платформа G.ART у межах власної широкої концепції, де наголошено на прагненні співпрацювати з професійними художниками країн Європи, розташованих на східному її боці, організувала тижневу пленерну резиденцію для семи художників у Берліні. Місце її проведення логічно визначило тему й продиктувало концепцію, сформульовану організатором резиденції Джеммою Гребенко – «Berlin. Roots&Roofs»:
«Коли дивишся на Берлін згори, вражаєшся суперечливому багатоманіттю цього міста. Він – наче картинка у калейдоскопі, інколи видається випадково зібраним із різних стилів та епох в один цілісний візерунок. Це хвилює і гіпнотично приваблює. У ландшафті міста переплелися історичні події різних часів, прозирають перемоги й поразки, повага до історії та смілива відкритість змінам. Берлін рішуче прагне нового й уважно, до останньої крихти, зберігає пам’ять про свою непросту долю».
Короткий термін проведення, незвичні й надзвичайно цікаві умови роботи та фантастичної краси й візуальної наповненості локація – усе сприяло серйозній концентрації митців та плідному творчому результаті. Важливо зауважити, що реагували своїми творами на Берлін та його неповторність досвідчені митці, котрі у своїх творчих подорожах світами бачили чимало незвичайного й вартого уваги. Тому момент їхнього захоплення Берліном і яскравого реагування власним живописом говорить не лише про тонкість натур і гостроту їхніх переживань, а й важливість роздумів та дискусій на запропоновану тему.
Ганні Криволап, киянці, запропонована тема дала відчути себе «рибою у річці». Вона, як митець, уже давно уважно дивиться на мегаполіси згори. Це відтворено у кількох циклах її полотен. Так, у її доробку є серії дахів, які мають назву «Горизонти», – Києва, Стамбула, Нью-Йорка, Сараєво, Франкфурта… Тепер ось Берлін. У «Roots&Roofs» вона зробила акцент на загадковому, переважно нічному стані мегаполісу. Їй цікава метафізика пограничних природних станів, що проявляються у природі міста, створеній людиною. У своєму формотворчому захваті вона настільки абстрагується, що з кожним наступним кроком-полотном пейзаж транслюється дедалі умовніше й врешті стає абстрактним.
Її колорит і формотворчість несуть відбиток активного живописного вислову, притаманного українському нефігуративному мистецтву останніх десятиліть. Він базується на національній школі живопису й рефлексує актуальні тенденції сучасного європейського малярства, органічно вливаючись у цей потік. У її роботах глядач разом із митцем буквально летить/парить над містом, відчуваючи себе чи повітроплавцем, чи, навіть, творцем, котрий, милуючись, озирає свої володіння. Абстрактна експресія її барв приборкана міцною структурою, що початково лежить в основі композицій, надає особливо пристрасного звучання динаміці кольорового вислову.
Львів’янин Сергій Савченко приніс до «тіла»» творчої групи не лише характерний живописний вислів, закладений львівською школою декоративно-відстороненого погляду-спалаху, а й новітні тенденції технологічного міксту задля висловлення думки. Цього разу митець вирішив висловитися, «пробігши» Берліном ніби на ковзанах (точніше, об’їздивши на велосипеді), збуривши його поверхню й зчитавши певні, важливі для себе й глядача, смисли. Він демонструє миттєву почуттєву реакцію на дзеркало буремної ріки, яка чомусь під його поглядом і думкою ніби взялася тонкою плівкою/паволокою й, пульсуючи, вибухаючи феєрверками, все ж не виходить з берегів. Певне, ненадовго. Такий його триптих «Небо над Берліном та крила сподівань».
А про диптих, який вирує невтримними енергіями, що, здається, виштовхують його живопис за межі полотна, він сам висловився таким чином: «“Екзотика” – один із найпоширеніших ключів сприйняття художніх робіт представників “non eu”. Екзотика – широке поняття. Від барвистих розваг до шокуючих подробиць життя чи виживання. Просто у такому вигляді найзручніше та найцікавіше споживати “іншого”. У зв’язку із цим, у резиденції “Roots&Roofs” цього разу берлінські мотиви поєдналися із домішками аборигенщини:)». Тож абстрактну експресію його живопису не в змозі притлумити примарно легка форма, закладена в основі композицій: кольори випорскують і нестримно фонтанують, запалюючи уяву й підсилюючи серцебиття глядача.
Могутній художній темперамент живописця із Закарпаття Антона Ковача, майстра реалістично-імпресіоністичного пейзажу, спровокував його на потужну серію полотен, що також розділилися на дві частини – світлу, прозору й щільнішу, надзвичайно кольорово насичену. Вдале вирішення серії народилося, як це нерідко буває, внаслідок експерименту. Умовно скомпоновані пейзажі Берліна були написані фактурно й пастозно. В них яскравими акцентами знайшли місце найзнаковіші архітектурні споруди. Через негоду вони не мали шансів найближчим часом висохнути. Тому митець пішов на сміливий експериментальний крок – зробив монотипії, відбитки створених картин на таких самих, але чистих полотнах. Таким чином розвантажилися насичено написані полотна, практично не втративши своєї експресії. А ті, що прийняли на себе надлишок фарб, після оригінального доопрацювання автором, перетворилися на вишукані композиції з полегшеними формами. Саме вони посприяли уточненому втіленню митцем ідеї проекту «Roots&Roofs». Коли Антон Ковач дописав усі шість робіт, з’явилася серія умовно симетричних пейзажів. Кожен із них має «корінний» (Roots), вагомий, наповнений виразними, навіть пристрасними «земними» кольорами варіант і полегшений, ажурний, «небесний» (Roofs) його відгук.
Сербський митець Стоян Міланов уважно зосередився на двох композиціях, які умовно можна розділити на денний і нічний пейзажі. Кожен із них узагальнений та надзвичайно образний за задумом. Тут існує поділ не лише на день і ніч, а, нерідко, й властиве старим майстрам розділення на гору й діл, земне і небесне – і таке рішення органічно кореспондується з темою творчого завдання. Тож верхня частина композицій – легка і піднесена, «летить» у вись, друга – щільна, наповнена – вирує яскравим ярмарком життя долу(внизу). «Денний» пейзаж – з узагальнено зображеним, втім, упізнаваним куполом однієї зі знакових будівель – Берлінського собору, із блакиттю прозорого й «невагомого» неба, має матеріалізовано насичену нижню частину, сповнену гедоністичної радості життя. «Нічний» – має концетрованіший умоглядний поділ на гору й діл. Фіолетова гама – як ключ до ідеї розділення та єдності протилежностей, бо цей колір у християнській культурі символізує вищі сфери, дотик до божественного. А тут – ніби сам космос огортає й береже шалений рух того «коріння», що не зупиняється ані на мить навіть вночі. Кольорова гама обох композицій Стояна Міланова вказує на митця, чиє око виховане на колориті сербської нарядної природи, повної яскравих сонячних днів та відповідної художньої колористичної школи. І це все утворює на полотнах цілісне явище – повне життя й снаги та захопленого приязного погляду митця.
Латвійський живописець Ілгварс Заланс відреагував на концепцію проекту «Roots&Roofs» зі властивою йому аналітичною креативністю та експресією. Завзятий мандрівник, він творчо увібрав досвід Далекого Сходу й близького йому за духом Заходу. Переосмисливши увібране, прийшов до власної виразної манери й оригінального висловлення. Йому в живописних полотнах вдається зберігати особистісний характерний стрижень, довкола якого сконцентровані досвід та враження. Національна культура і характер проявляється в його роботах кращими рисами, а індивідуальність рішень композицій дуже приваблює. Вдумливий експресіоніст, Ілгварс Заланс для «Roots&Roofs» створив ряд емоційних полотен, де спочатку зав’язав у міцний вузол а тоді випустив сильними живописними різноспрямованими потоками відчутий ним образ Берліна. Зробив це зі стриманою пристрастю – дотепно й елегантно. Він у своїх пленерних композиціях ненав’язливо, проте досить відкрито використав національні кольори прапору Німеччини. На різного ступеню конкретності візуалізації їхнього поєднання та протиставлення Ілгварс Заланс створив динамічні композиції, де головною стала приборкана стихія кольору, утворена сильною експресією та уточнена тонкими елегантними нюансами технічних прийомів, складної фактури й багатошаровістю.
Його хвилюють роздуми над тим, що Берлін протягом 27 років був частиною двох різних держав – НДР та ФРН. Досліджуючи місто, художник гостро відчував ту різницю у вигляді міста, яку прописала ця колишня роздільність. Може тому крізь кольорові сплески фактурних напівабстрактних плям прозирають конкретні об’єкти як, наприклад, Берлінська телевежа. Вежа, колись збудована з метою домінування однієї частини країни над іншою, нині стала символом об’єднаної Німеччини. Вона, ніби благословенна хрестом світлового відблиску на срібному диску, змальована митцем на ясному блакитному тлі, що «прориває» густоту чорного. А в іншому полотні – через динаміку взаємодії кольорів й мінливу темну пляму, що нагадує тінь орла, художник неначе зондує усю драматичну історію країни за останнє століття.
У творчості художниці, народженої в Азербайджані, Маргарити Керимової-Соколової, котра протягом життя працювала у різних стилях та напрямках живопису, простежується кілька послідовних оригінальних творчих періодів. Нині мисткиня має яскраво виражений декоративний період власної творчості. Вона вдається до прийому примхливого переплетення виразно окреслених ліній, що утворюють рухливі, різноманітної форми площини. Їх вона заповнює ясними прозорими кольорами, утворюючи насичені барвами і смислами композиції. Метою картин проекту «Roots&Roofs» Маргарита Керімова-Соколова обрала збірний та узагальнений образ Берліну. Особливе захоплене й тепле почуття до міста, яке не раз відвідувала й любить, мисткиня акумулює у велику веселу коловерть на полотні. Складає її на кшталт вітражу – скельце до скельця, кожне з яких несе не лише вибагливу форму, барву, а й важливу інформацію. Таким чином полотна художниці нагадують розкішні вітражі середньовічних соборів. Ця, в основному фрагментарна, інформація збирається у цілісну картину, яка за характером втілення мимоволі асоціюється з декоративним радісним мистецтвом рідного Маргариті Азербайджану – розкішних килимів та народних строїв. Така риса постійного відчуття зв’язку з традиціями рідної культури властива художниці іманентно.
Творче завдання Анастасії Крутоти, молодого київського художника фотографії, на тлі живописних робіт відомих митців було досить непростим. Утім, вона усвідомлює, що її інструментарій, на відміну від засобу живописців – кольору, – світло. Її візуальна мова зосереджена на випадковому, непередбачуваному освітленні. Світло – основний технічний та художній засіб фотографії – вона використовує дуже делікатно й помірковано, а ще – надзвичайно прицільно. Ця точність народжена залюбленою уважністю й повагою до плину часу та зміни освітлення. Анастасія вміє піймати момент, їй вдається змусити «заговорити» будь-яку «вихоплену» її оком світність максимально виразно. Вона закохана у так зване низьке освітлення й своїми роботами прагне відкрити красу й невловимість такого нетривкого і магічного стану. Художниця привертає увагу до миті, що зараз скресне, розтане, як і промінь світла, який її вихопив. Наголошує на тому, що неідеальне освітлення також може бути прекрасним. А в представлених роботах проекту «Roots&Roofs» Анастасія Крутота демонструє переривчасті ритми міста й несподіваний ракурс його сприйняття та відчування через світло. Знані живописці, хто працював поруч, із великою симпатією і повагою поставилися до пошуків Анастасії й залюбки вступили з нею в ігрове співавторство-діалог. Ілгварс Заланс, Стоян Міланов та Сергій Савченко на пропозицію мисткині залишили свої рисунки на обраних фотографіях, несподівано поглибивши первісний задум й перевівши їх у розріз складного синтетичного метамодерного відгуку на дійсність.
Шалений потік візуальних образів у повсякденні, що падає на кожну людину, особливо відчутний митцям. Вони гостро переосмислюють його у власному руслі, ритмі, манері, відповідно до особливостей світосприймання. З цих переосмислень кожен художник продукує заповітний знак, котрий втілює не лише індивідуальний відгук, а й власне той самий background, що стоїть і невпинно зростає за плечима. Той самий шар національної історії та культури, який визначає культурний код кожного і був принесений із собою сюди, до річища культурного вузла-розв’язки, на пленері в Берліні у вересні 2021 року й утілений у проекті «Berlin. Roots&Roofs», організованому G.ART. Роботи, створені під час резиденції, можна подивитися до 12 листопада на виставці у PostArt Gallery, що розташована за адресю Schustehrusstrasse, 47.
Зображення: Анастасія Крутота