«Як би мала звучати українська популярна музика, якби до створення її долучилися поети, що жили 100 років тому? Чи надихнули б Тичину сучасні дискотечні груви? Що було б, якби Серж Генсбур народився не в Парижі, а в Харкові, де колись жив його батько, і якби він записував еротик-поп на вірші Раїси Троянкер? А як би звучав реггей Лі Скретч Перрі на текст Володимира Сосюри? Чи міг собі уявити Бажан, що в ХХІ сторіччі під синтезатори заспіває з дитячим хором про Мелодії Космічної Ери?» Ці запитання поставили композитор/діджей Юрій Гуржи та літератор/співак Сергій Жадан. І відповіли на них «Фокстротами» – експериментальним side-project Літературної Лабораторії Мистецького арсеналу в межах проєкту про український футуризм «Футуромарення».

Розірвіть моє серце, випустіть кров,

Заберіть усю прану.

Борсавсь в грудях мій бентежний Бетховен

Цілу ніч до рана.

Візьміть, візьміть моє диханнє,

Енергію вжийте на новий світ.

Тіло моє – для руйнування,

Дух – невідомому привіт.

Ці рядки написав Михайль Семенко 1917 року у вірші до коханої. Сьогодні вони звучать як рок-композиція, і ніхто не вгадає, що пройшло століття. Окрім вірша Семенка в «Фокстротах» використані тексти та фонограми записів Миколи Бажана, Володимира Гаряїва, Гео Шкурупія, Павла Тичини, Олекси Влизька, Філіппо Томмазо Марінетті, Володимира Сосюри, Раїси Троянкер, Наталі Ужвій, Леоніда Первомайського, Сергія Жадана та ін. Назва альбому відсилає нас до однойменного вірша поета-футуриста Миколи Бажана:

Цей крок лисиць,

Меткий фокстрот,

Цей такт,

Цей тракт хитких істот,

Цей акт одвертий, акт прилюдний,

Цей неймовірний акт.

Презентовані десять треків були наприкінці жовтня в Мистецькому Арсеналі в рамках виставки «Футуромарення», а тепер викладені у вільному доступі на YouTube. Слухаючи цю яскраву, зухвалу, зовсім сучасну, музику, ми не можемо забувати про другий план. Семенко, Шкурупій, Влизько були розстріляні в 1930-ті, Гаряїв зазнав репресій, Бажан і Тичина змушені були підкоритися системі… Це поезія, яка могла розвинутися, розквітнути в українському XX столітті, – але була задушена. Сергій Жадан говорить: «У нас були великі поети, вони писали пластичні й музичні тексти, які хочеться співати й декламувати. Чим ми, власне, й займаємось».

Останній трек «Фокстротів», «Мертві поети», Сергій Жадан присвятив тим, хто «складається нині з відлуння»:

Я ж знаю – найбільшою несправедливістю

для вас нині є неможливість відповісти на голоси,

які викликають вас із туману,

неможливість сказати бодай щось на своє виправдання,

неможливість захистити цей нічийний нічний простір

між сподіванням і пам’яттю.

Але навіть по смерті мова є важливою.

Подібна до поглиблення річища,

схожа на перше осіннє прогрівання

великого дому.

Єдине правило – закорінюватись

і пробиватись.

Єдиний шанс – триматись за гілку голосу.

У композиціях використано матеріали радіопрограми «Поезія» на Радіо Культура, звуки друкарських машинок та інших предметів, що належали мешканцям харківського кооперативного будинку письменників «Слово», із фондів Харківського літературного музею.