Вишитий заєць Подерв’янської, вічний степ Антипа, розмова чайничків, портрети з плоті і бетону та мультимедійний «Щедрик» – Марина Полякова розповідає про київські виставки тижня.
Нацiональний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)
Нова виставка Анастасії Подерв’янської названа оптимістично: «Life is Wonderful». Художниця вільно подорожує часами, стилями, звертається на спадку відомих майстрів різних століть – Ботічеллі, Тиціана, Сурбарана, Снейдерса, Рубенса, Бекона, Роя Ліхтенштейна. Вона, змішавши все у чарівному казанку, тягне звідти по нитці, вишиває нову історію та нові сюжети: «…свиняча голова, рожева, пихата, з лагідно прикритими сонними оченятами, горді й безстрашні троянди, пронизлива кисла жовтизна лимону, спіралі зрізаної Чорним Жнецем шкірки, які ще тремтять у глибокій чорноті фону… І дивляться на цю красу порожніми очницями кінські черепи… Vanitas – все марність і тлін, крім мистецтва, звичайно. … А ось тремтячий заєць з гравюри Дюрера на тлі капустяної розкоші та наївної морквини – ще живий, але вже інгредієнт у близькій перспективі. Разом з тим, художниця своїм рукоділлям творить диво і оживляє його. І немає більше мертвого зайця Йозефа Бойса, пухнастий звір Дюрера – знову живий. Life is wonderful!», – пише про виставку Інга Естеркіна.
Галерея «Митець» (вул. Велика Васильківська, 12)
Виставка живопису Ганни Примакової «Мозаїка кольорів» – це яскраві теплі спалахи серед марудної сірої зими. Авторська стилістика художниці дійсно нагадує мозаїки – немовби з невеличких фрагментів складаються натюрморти, грають проміні світла у гранях склянок, на тонких стінках філіжанок, на товстих боках ваз, у яких стоять поодинокі квітки, пальмові лапаті листи, розкуйовджені букети. Червоніють гранати, ніжно жовтіє айва, дивно синіють виноградні ягідки, наїжачився ананас, розмовляють через загнуті носики заварні чайнички. Це майстерний і оптимістичний живопис.
Urban Space 500 (вул. Б. Грінченка, 9)
Фотопроєкт «Портрети з плоті і бетону» Флора Гаценко розпочала 2018 року, і зараз ми бачимо другу його частину. Він поєднав ефектну, сміливу і дискусійну архітектуру радянського, київського, модернізму з живими людськими обличчями, минуле з сучасністю, холодний бетон з теплим диханням. Дамо слово авторці: «Мене повоєнний радянський неомодернізм Києва захоплює власне раціональністю, конструктивізмом, лаконічністю та бруталізмом. Київський модернізм, як і велика частина його світових аналогів, залишився незавершеним, утопічним проєктом через політичні, цензурні, фінансові перепони, а після розпаду Радянського союзу ця архітектура дискредитувалася як «тоталітарна». Саме тому, мій фотопроєкт є спробою поєднати футуризм, супрематизм, кубізм і пуризм в архітектурі з антропоцентризмом у фотографії та за допомогою синергії «бетону» і «плоті» створити гармонійний цілісний образ нової людини (чи нової будівлі) без зміщення акцентів на жодного з учасників».
Укрмакровсесвіт (вул. Нижньоюрківська, 3, кв. 5)
Петро Антип – відомий скульптор і живописець, плідний майстер, який може зробити величезну виставку на кілька поверхів Українського дому. В «Укрмакровсесвіті», цій дивній квартирі-галереї, відкрилася надзвичайно камерна виставка живопису Антипа (на головному фото) – тут можна залишитися на самоті з кожним полотном, підійти близько, поговорити з ним. Головна тема у творчості Петра Антипа – історія степу, тих народів, які впродовж тисячоліть їм кочували, тих культур, які народжувалися у Північному Причорномор’ї. Дзвінка тепла земля, сухі трави, стерті вітрами камінні валуни – це частки символічного світу художника, образи, через які він може сказати так багато. Вхід до галереї 50 грн, тел. для довідок: 095 672 5542
Кнайп-клуб «Купідон» (вул. Пушкінська, 1-3)
Виставка «фраGменти» Аліни Полєшко – це насамперед пошуки: художниця шукає самовираження, філологиня історій та текстів, жінка звільнення і прийняття, людина ж – цілісності. Роботи Аліни є спробою віднайти єдність в окремості. Поліптих – єдиний образ, роз’єднаний у своїй формі. Орнамент – окремі зображення, з’єднані завдяки циклічності, де кінець є водночас і початком. Колаж та інтертекст – розрізнені джерела, і заразом свідчення Вселенської єдності. Людське тіло – з’єднане уявою, та розкидане по картинах.
Spivakovska ART:EGO gallery (вул. Саксаганського, 59 б)
Марина Камінська цікавиться психологією та тілесними практиками, зокрема, багато років займається йогою, і все це вкупі накладає відбиток на її творчі пошуки, формує тематичне поле. Сьогодні художниця представляє живописну серію «Коріння» – про сім’ю, першу структуру, через призму якої людина сприймає реальність. В кожній людині сплітається три долі: її власна, матері та батька. Марина ставить питання – чи вміємо ми робити власний вибір, чи наша доля цілком визначена першою роллю, яку ми отримали в сім’ї, чи вміємо створювати нову родину, в якій ростуть люблячі, здорові, вільні особистості? Відповіді на ці та інші питання художниця шукає у своїх абстракціях.
Довженко-Центр (вул. Васильківська, 1)
«Щедрик. Виставка» вибивається з формату, про який ми пишемо, це не звичайна експозиція з картинами або світлинами. Але ж неможливо оминути таке красиве, вишукане дійство. Отже, до вечора неділі, 16 січня, у Музеї кіно можна побачити мультимедійну інсталяцію (автори – PHOTINUS studio) присвячену історії «Щедрика», старовинної української народної щедрівки, яка стала всесвітньо відомим різдвяним хітом. Тут багато звуку та кольору, проєкцій та анімації, кінетичних об’єктів, і все працює на створення казкового новорічного настрою.
