Митці в театрі абсурду, божевілля кольору, води Стіксу і скандал в домі Ханенків  – Марина Полякова рекомендує добірку найцікавіших київських виставок.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

Володимир Падун та Ед Потапенков – київські художники, об’єднані багаторічною дружбою та спільним баченням сьогодення, тому вони завжди «на зв’язку». Їхня сюрреалістична виставка живопису вийшла дійсно гармонійною, роботи в експозиції об’єднані внутрішніми зв’язками, «гра з фрагментами Всесвіту» вдалася. Організатори пишуть: «В час, коли життя все більше нагадує театр абсурду, творчість стає одною з тих рефлексій, яка допомагає дивитися на абсурд наче ззовні. Навіть на себе художник, що опинився в епіцентрі теперішнього життя, має спасіння дивитися нібито зверху. Бути над подіями, створювати нові ірреальні світи на заміну тим реальним, що втрачають зв’язок зі сталими про них уявленнями та залишають нам образи та символи, емоції та враження».

Barvy (вул. Мечникова, 3)

«Божевілля кольору» – камерна виставка живопису Олександра Ляпіна, українського фотографа, художника, куратора, мистецтвознавця та критика. Він починав як фотограф і журналіст, але з 2009 року плідно займається наївним живописом, скульптурою, колажем. На виставці в залі ресторану представлені полотна, насичені кольором, психоделічні, космічні, повні нереальних пейзажів та «навіжених» персонажів.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

«Місто, якого немає» – виставка абстрактного експресивного живопису Костянтина Роготченка. Автор розповідає: «Як не парадоксально, але саме абстрактний живопис впритул наблизив мене до усвідомлення реальності, дозволив проникнути в сутність сьогодення, сукупності його драматичних відрухів, інтелектуальних звершень, психологічних напруженостей, осягнути ті речі, які сприймаються лише інтуїтивно. Усю цю специфіку я намагаюся структурувати за допомогою логіки ліній та строгої геометрії форми». Виставка присвячена містам, селам, селищам, хуторам, звідки не з власної волі змушені були виїхати люди. Будемо сподіватися разом із митцем, що життя до них повернеться, заясніють кольори, заспівають птахи.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Там же розпочалася ще одна виставка – «Відкритий простір. Хроніки переходу», колективний проєкт студентів, випускників та викладачів Майстерні формального мистецтва НАОМА. У виставці – про місто як вузол, як точку перетину реальностей, про статику і динаміку, ідеї та стереотипи – взяли участь студенти та випускники майстерні Микита Гладких, Світлана Кирилюк, Валентин Колосов, Влада Коротнюк, Катерина Компанець, Олена Курзель, Євгенія Мачковська, Дженніфер Анорує, Анжеліка Паливода, Тетяна Папушникова, Анастасія Розумна, Владислав Рябоштан, Олександра Ульянчік, Дар’я Шевченко. Викладачі: Андрій Блудов, Андрій Цой, Анатолій Твердий.

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15–17)

Арт-блогерка і художниця Флора Гаценко відізвалася про щойно відкриту у вишуканих – але спустілих через війну – інтер’єрах музею виставку так: «Це тотал антипафос, “величне” отримало нову форму». Отже, її оцінка «плюс». А ось тримайте «мінус» від галериста Євгена Карася: «Як поважний музей міг віддати свою репутацію і унікальний простір під художнє “ніщо”? В мене таке враження, що гіршої виставки я давно не бачив. При тому, що унікальний простір з багатьма окремими кімнатами, і в нас є безліч художників-“монстрів”, які б створили художнє чудо в таких умовах. Даруйте, організатори і учасники цієї виставки, але це суцільна мистецька “порожнеча”. Причому “порожнеча” теж може бути цікавою і наповненою, але це просто абсолютно не цікава порожнеча. Або приклад, як з неймовірно цікавого простору і за сприятливих обставин, можна зробити “ніщо”».

А тепер помірковано-іроничний коментар від художниці Альони Кузнєцової: «Що мені більш за все сподобалось на виставці? Відвідувачі. Хтось влучно сказав, що це наче як наша Документа. Але я трохи додам, що це суто київське явище, не лише з готично-бароковим інтер’єром порожнього музею (експонати вивезені), а й нашими музейними працівницями і відвідувачками, що на жодній Документі не побачиш. З молодими людьми, що вважають себе мертвою англійською королевою, і це дуже кумедно, також піднімає настрій. Порожньо, гротескно, еротично. Завжди обожнювала поєднання важкої класики і надновітнього. Це саме той випадок». Ну що ж, здається цю виставку треба відвідати особисто, щоб скласти свою думку!

Митець (вул. Велика Васильківська, 12)

У галереї Спілки художників триває виставка живопису творчого подружжя Мирослави Перевальської та Юрія Пшеничного «Жорна». Висока майстерність – і трагічні сюжети, у яких відбиваються події 2022 року. Тонкі колористичні гармонії – й розгубленість від безсилля перед ницістю ворога. Насолода ніжністю світу – і гостре сприйняття реальності… Це сильна виставка, побудована на візуальних та ментальних контрастах, а  відчуття душевної гірчинки при спогляданні крихкої краси робить її приємно складною та глибокою.

Арт-простір «Нотка» (вул. Кирилівська, 51 а)

11 березня відкривається виставка графіки Флори Гаценко. Вона так розповідає про проєкт: «Смерть стала дуже близько: для воїнів на полі бою, для цивільних у повсякденності з кожним ракетним обстрілом. “Басейн річки Стікс” – мої роздуми і рефлексії на тему смерті та умов, з нею пов’язаних. …Незважаючи на те, що води Стіксу були отруйними, на них клялися боги Олімпу, а герой Ахілл отримав свою невразливість завдяки зануренню маленьким матір’ю, богинею Фетідою, у ці священні води. Засвідчуючи, що втілення мороку й жаху може сприяти переродженню, адже все, що не вбиває нас, робить сильнішими, а міфологізація деяких понять дозволяє безпечніше миритися зі складними речами».

Головна світлина: FG Kyiv Art Go, виставка «Тим часом в домі Ханенків»