Котарбінський, що рятує, проілюстрований Боккаччо, маленька тривожна серія, скло та мозаїки – Марина Полякова пропонує відвідати найцікавіші виставки цього (нарешті!) теплого тижня.

Арт-фундація «Дукат» (вул. Володимирська, 5)

У виставковому залі та на сайті «Дукату» проходить благодійний аукціон «Comeback» для збору коштів на реабілітацію після хвороби відомого художника, графіка, автора знаменитих плакатів Миколи Гончарова. Художниця О. Агамян, згадуючи навчання у РХСШ у 1960-ті, пише про відсутність розділення дітей за статусом батьків: «Ми всі любили одне одного, просто у Саші на стінах висіли Врубель і Котарбінський, а хтось жив у приватному будинку, хтось у гуртожитку, хтось у п’ятиповерхівці». Сьогодні одна з акварелей В. Котарбінського, яку бачила в дитинстві Саша Прахова, мати Миколи, виставлена на аукціон, і її можна придбати, немовби доторкнутися до історії Києва і славної династії Прахових. Але «Дукат» пропонує ще три десятки прекрасних лотів, серед яких роботи Юрія і Михайла Химичів, Галини Григор’євої, Миколи й Катерини Рапаїв, Матвія Вайсберга, Олени Придувалової, Олексія Аполлонова, Пінхаса (Павла) Фішеля, Михайла Карловського, Міли Шиліної, Катерини Лісової (фрагмент на головному фото), самого Миколи Гончарова та інших відомих художників. Мистецтво рятує життя, і це чудово!

Музей української діаспори (вул. Князів Острозьких, 40 б)

«Memento Vitae», ретроспектива творів Олени Овчиннікової (яка народилася у Києві 1935 року, а з 2001-го живе у Хомстеді, США) – перша персональна виставка мисткині на батьківщині за роки незалежності. Вона є представницею відомої української мистецької династії, батько, Василь Овчинніков, 42 роки очолював Київський музей західного та східного мистецтва (нині Музей Ханенків). Олена Василівна, випускниця й викладачка Київського художнього інституту, створила численні графічні серії та окремі твори на українську тематику, проілюструвала близько 25 книг, поміж яких «Свято святого Йоргена» Гаральда Бергстедта, «Вир» Григорія Тютюнника, «Вершники» Юрія Яновського. До експозиції увійшло понад 50 творів, виконаних художницею в Україні та в еміграції: живопис, естампи та книжкова графіка. Кульмінація виставки – серія «Декамерон», створена у 2008–2020 роках у США і нещодавно передана до колекції Музею української діаспори. Інтелектуалка й знавець Середньовіччя, Олена Овчиннікова здійснила мрію життя – проілюструвала тринадцять новел Джованні Боккаччо.

Будинок Митрополита, Софія Київська (вул. Володимирська, 24)

Колективна виставка «Стіна непорушна. Сонце у серці» представляє живопис і скульптуру відомих українських митців, серед яких Галина Бараннікова, Юрій Базавлук, Валентин Зноба, Микола Зноба, Ірина Клімова, Людмила Туркевич, Володимир Яценко, Марина Яценко… Поруч із роботами професіональних художників представлені твори школярів. Мистецтвознавиця Наталія Бондаренко високим стилем пояснює ідею цієї строкатої виставки: «Підбірка акумулює ідею ствердження життя через осмислення сакральності перебування людини на нашій землі. Автори, осмислюючи образ Оранти – Стіни непорушної, вдивляються в обличчя людини, в образи природи, сакральної архітектури, відтворюють у своїх роботах незримий світ божественної краси світу».

Хлібня, Софія Київська (вул. Володимирська, 24)

Ще одна виставка в Софії, візуально чиста і дійсно про сакральне, хоча і про мирське,  представляє роботи Леоніда Тоцького у різних техніках і жанрах – від мозаїк до швидких портретних замальовок. Київський художник-реставратор, видатна постать українського монументального мистецтва Леонід Тоцький прожив довге життя й пішов у засвіти 2022 року. Впродовж десятків років він займався вивченням і реставрацією монументальних пам’яток України, працював з інтер’єрами Софійського собору та Кирилівської церкви, відновлював розписи Михайлівського Золотоверхого собору, брав участь у реставрації інших храмів, оформив багато громадських споруд. У своїй улюбленій мозаїчній техніці Леонід Тоцький створив цілу галерею портретів українських культурних діячів та низку композицій за мотивами українських народних розписів, деякі твори представлені в експозиції. Ну а веселий, навіть пустотливий акцент додають мальовані портретики сучасників Тоцького, його колег і друзів. Виставка триватиме до кінця квітня.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Триває виставковий проєкт «Під поверхнею», у якому представлені твори Лери Літвінової і Леонори Янко, а доповнюють їх поезія Артура Дроня і музика шотландського композитора Майкла Бегга. Митці досліджують минуле, теперішнє та майбутнє України у своїх стосунках із Чорним та Азовським морями. Море є невіддільною частиною історії, культури, економіки, політики не лише кримців і жителів узбережжя. Воно – один із ключових об’єктів для сталого розвитку та майбутнього всіх українців. Концепцію проєкту Лера Літвінова пояснює так: «Ми не можемо вплинути на минуле, однак відвойовуємо наш теперішній час та маємо побудувати краще майбутнє. Саме тому виставка має назву “Під поверхнею”, адже скільки важливих питань зараз піднімаються на поверхню із згадуванням Чорного моря». Скульптура Леонори Янко під назвою «Кримське каміння» також пов’язана з морем і довгим шляхом додому. «Морські скелі – символ стійкості та самовладання, не дивлячись ні на що. Для мене морське каміння, скелі – це символ мовчазної сили, вміння стояти на своєму та взагалі триматися головного. Скелі залишаються неупередженими та безмовними свідками, але можливо колись і вони заговорять…», – говорить Леонора.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9)

Виставка «Феєрія барв Лідії Митяєвої» присвячена 100-річчю від дня народження видатної художниці декоративного скла. На ній представлено понад 80 творів художнього скла та порцеляни, які створила Лідія Митяєва у різні роки, зокрема декоративні набори та композиції, сервізи й вази. Лідія Мефодіївна – одна із фундаторів київської школи художнього скла. Однією з перших вона почала декорувати вироби матовим гравіюванням, застосовуючи для цього бормашину. Також вона розробляла проєкти виробів з кольорового скла, виконаних вільним видуванням без спеціальних форм. Лідія Митяєва зробила вагомий внесок у відродження традицій української гути. Її творче життя було пов’язано з Київським експериментальним кераміко-художнім заводом і Київським заводом художнього скла, на яких працювала ціла плеяда талановитих художників-експериментаторів. Органічною частиною експозиції є живопис доньки художниці – Таміли Московки та онуки Іванни Московки. Виставка триватиме до 9 травня.

Київський інститут автоматики (вул. Нагірна, 22)

Художники, які створили мистецький сквот у монструозній радянській будівлі інституту, 8 квітня проведуть традиційний День відкритих майстерень, запрошуючи всіх, хто цікавиться сучасним українським мистецтвом. Можна буде відвідати «творчу кухню» Максима Мазура, Василя Татарського, Андрія Підлісного, Molly Route, Юрія Болси та інших митців. У рамках Дня відкритих майстерень 7-8 квітня відбувається персональна виставка Нікіти Власова, котра поєднала дві графічні серії: «Маленьку тривожну серію» (2020–2022), яка передчуває щось неминуче, й «Туманні світи», що з’явилася вже після повномасштабного російського вторгнення.