Концентрація волі, «ніколи знову» і «саме час», ретроспектива-інтроспектива, тонка червона лінія та необмежені – Марина Полякова розповідає про найцікавіші київські виставки.
Інститут проблем сучасного мистецтва (вул. Є. Коновальця, 18д)
У виставковому залі інституту відкрилася перша частина проєкту «Концентрація волі» в рамках XV платформи культурних ініціатив «Новітні спрямування» (куратори Андрій Сидоренко та Ірина Яцик). Якщо казати коротко – на стінах залу зібрані ті роботи, якими ми надихалися, разом із якими плакали й посміхалися, починаючи з лютого 2022 року: антивоєнні рефлексії українських художників К. Лісової, А. Логова, А. Ялози, Н. Тітова, Ave Libertatemaveamor, О. Ревіки, І. Каленик, Ю. Денисенкова, О. Тістола, А. Блудова та багатьох інших переможців опен-колу. У просторі під високим скляним куполом вібрують змісти, думки, почуття, і виставка справляє сильне враження. У ній багато трагічного, але вона бринить силою українського спротиву та прагненням волі, попри всі наші втрати. «Сучасна історія дедалі більше нагадує битву характерів, в якій на перший план виходить питання політичної волі. До такого висновку спонукає війна. З перших днів вона випробовує на міцність волю всіх, хто на стороні України та демократії. На щастя, українцям вдалося не тільки вистояти, але й створити своєрідне силове поле народного гніву, до якого зараз залучені вже десятки мільйонів людей», – пишуть організатори. Другий етап проєкту пройде у ЦСМ М17, третій у НАМ України, тож слідкуйте за анонсами. Виставка в ІПСМ НАМУ триватиме до кінця літа.
Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21а)
8 травня, у День пам’яті та примирення, галерея White World відкрила колективну виставку «Ніколи знову», і тут все символічно. Учасники та відвідувачі прикріпили біля серця червоні маки за європейською традицією, адже ми більше не будемо відзначати 9 травня разом із Росією, – колишні переможці нацизму самі перетворилися на страшних агресорів і сплюндрували «побєдобєсієм» навіть такий урочистий день. Матвій Вайсберг, Владислав Шерешевський, Дмитро Кришовський, Серж Захаров, Олександр Янович, Дмитро Коломойцев, Влад і Олександра Кришовські представили роботи, у яких так чи інакше відгукуються наші тривоги й надії, печаль за загиблими, гаряче прагнення перемоги та, звісно, наш національний гумор. На відкритті виставки журналіст Айдер Муждабаєв був урочисто прийнятий в художники – його іронічна фотографія «Хароший руzкій» та об’єкт «Чорний пакет» мали успіх!
Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)
У музеї розпочалася велика ретроспективна виставка живопису Андрія Блудова. Кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олеся Авраменко пише: «Андрій Блудов, відмітивши свій ювілей на самому початку повномасштабного вторгнення, не озирається, а вдивляється у глибини власного зростання, пошуків і досягнень, зміни погляду та точки зору, художніх технік, мови …а також перспектив, що відкриваються за наступним поворотом. Тому виставка називана “Інтроспектива” (від лат. Introspecto – дивлюся всередину). Митець протягом 30 років активного творчого життя створив кілька десятків яскравих проєктів, що відповідали його пошукам, думкам, запитам, часу й бурлінню українського та світового мистецтва. В експозиції вдалося акцентувати проєкти “Урбаністика”, “Голоси”, “Індостань”, “Сіцзан” та “Гастрономія”. Виставка демонструє вдумливий аналітичний погляд автора, звернений не лише в глибини власних душі й свідомості, а й у дослідження змін та зростання власного покоління – зміни поглядів та точок зору, художніх образів і мови…»
Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, велика зала)
Черговий дует художників у цих стінах: Олексій Белюсенко та Ахра Аджинджал на виставці «Саме час». Уявляти їхню спільну експозицію вже було приємно, а побачене на власні очі – сюжети, кольори, ритми – неймовірно радує та втішає, здається легеньким прохолодним вітерцем серед наших щоденних чорних баталій. Але художники не будують стіну між собою та реальним світом і не ховаються у вежі, до того ж глядач мимоволі вбачає актуальність навіть у роботах попередніх років. Адже море та гори Олексія Белюсенка – це наш Крим, на повернення якого ми так чекаємо. Поля і хмари Ахри Аджинджала – це наші тривожні поля й немирне небо сьогодення. Також обидва автори представили натюрморти (квіти, фрукти) та абстрактні роботи, доволі специфічні для їхньої творчості. Ахра – ще й графіку, цнотливі симпатичні ню.
Barvy (вул. Мечникова, 3)
У ресторані відкрилася виставка наївного мистецтва під кураторством Олександра Ляпіна та Олени Єрмоленко) «Необмежені». Представлені роботи самого Олександра, а також Володимира Туровського, Флори Гаценко, Олександра Мещеряка, Анастасії Осмоловської – усього 12 авторів. Як зазначають організатори, «наївне мистецтво вважається чистим мистецтвом, не затьмареним академічними кліше, ремісничою майстерністю, штучним інтелектуалізмом. Наївні художники щирі, вони романтичні і беззахисні в своїй чесності і відкритості. Їх творчість не має кордонів, рамок, самообмежень. Це вільний політ людини, якій вчителі з мистецтва не казали, що правильно, а що ні, як треба, і як не треба». Виставка триватиме до 12 червня.
Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, кор. 2)
Основу виставки «Олександр Дец. Творчість до та під час війни. 2014–2023» складають графічні роботи, створені за час повномасштабного вторгнення. А більша їхня частина з’явилася в період з 5 березня по травень 2022 року, і це загалом близько 300 робіт. Художник розповідає, що графічні плакати створювались під впливом подій, в режимі реального часу. Умовно корпус робіт можна поділити на кілька серій: «Герої війни», «Антигерої», «Патріотичний арт» та «Звернення за допомогою ілюстрацій». Графіку доповнюють футболки, світшоти та сукні з авторськими малюнками, адже ще 2009 року був заснований бренд одягу «Alexander Dets». Також представлено сукню із зображенням класичного для українського народного мистецтва сюжету «Козак Мамай», яка зберігається в колекції музею з 2017 року. Триватиме виставка до 11 червня.
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (вул. Лаврська, 9, корп. 26)
«Народження образу» – виставка творів Марії Левитської, знаної художниці театру і кіно, головної художниці Національного академічного театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка. Тут можна побачити ранні роботи Марії Левитської (ескізи костюмів до вистав «Макбет» В. Шекспіра 1976 року, «Стійкий принц» П. Кальдерона 1981 року); ескізи костюмів до кінофільмів кіностудії імені Олександра Довженка; ескізи до всесвітньовідомих оперних та балетних постановок: «Мойсей» М. Скорика, «Макбет», «Бал-маскарад», «Дон Карлос», «Набукко» Дж. Верді, «Турандот» Дж. Пуччіні, «Корсар» А. Адана, «Ніч перед Різдвом» Є. Станковича та інших. Виставка триватиме до 16 липня.
Спорткомплекс «Авангард» (вул. Ю. Іллєнка, 48)
До дня пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, відкрилася виставка «EXODUS: Шлях з небуття», яка складається з двох проєктів: Даумантас Левас Тодесас «Мандри Мойсея» та Матвій Вайсберг «Тонка червона лінія». Перший був інспірований дерев’яними скульптурами у пам’ять розстріляних у Литві євреїв, які створював після війни Яковас Бунка, депортований Совєтами після окупації Литви разом із рідними до Сибіру, солдат Червоної армії, що вижив у боях. Його дерев’яний Мойсей на вершині пагорба над озером Плателяй простояв майже 40 років, але врешті-решт від нього залишилася тільки голова. «Орієнтуючись на фотографії та пропорції фрагмента, скульптор Антанас Вашкіс вирізав копію Мойсея, а Даумантас Тодесас зробив декілька зменшених копій голови пророка і віддав різним митцям, щоб ті розписали роботи і тим самим виразили своє відношення до тих, хто не змирився бути рабами і загинув за свободу», – розповідає журналістка Олена Балаба.
Мойсей – символ прагнення свободи та боротьби проти тиранії. І тому проєкт Тодесаса «Мандрування Мойсея» поєднаний з графікою Матвія Вайсберга з циклу «Тонка червона лінія», яка була створена навесні 2022 року і присвячена обороні Маріуполя, – міста, яке прикрило інші міста України, стримуючи загарбника. «Матвій Вайсберг використав свої враження від побачення наживо давньогрецьких фризів в Гліптотеці в Мюнхені: під час битви воїни залишаються без рук, без ніг, але вони продовжують битися. Всі українські міста і села виявилися тією Червоною лінією, яка не дає ворогу зламати нас, українців у своєму прагненні бути вільними на своїй землі», – пише Олена. Виставка проходить в Бабиному Ярі, де під час Другої світової війни були розстріляні тисячі людей. А 1 березня 2022 року сюди прилетіла російська ракета, щоб вбити невинних, і рани ще свіжі.
