Сумні клоуни Шерешевського, «сад гравюр», турецький майстер-клас та Будніков у темряві – Марина Полякова рекомендує найцікавіші виставки Києва.

Ресторан Barvy (вул. Мечнікова, 3)

Якщо ви раптом не знали, що за художник Владислав Шерешевський, виставка «Звитяжна людина» все пояснить. Вона є синопсисом «шерешевскіани», бо розповідає про головні напрямки роботи митця та знайомить з його наскрізними персонажами. Уклін поп-арту у вигляді гри з відомими особами (Черчилль), сентиментальні дитячі образи (хлопчики на конячці, з рушницею, за шахами, за книжками…), печальні клоуни у густому порепаному гримі, будиночки з пейзажної серії, яку ми нещодавно бачили, ну і, звісно, автопортрет, бо на кожній виставці має бути автопортрет, і тут портрет парадний – яскрава гавайка, пишна рожа на лівому плечі, хитрі очі звитяжної людини, яка завжди перемагає, бо у своєму колі вибиває 200 зі 100. Виставка працює до 1 березня.

Gallery 83 (вул. Тарасівська, 3 а)

Цій тихій виставці хочеться віддати приз за вишуканість. Точніше, відразу двом виставкам, які галерея об’єднала. Спочатку скажемо про «Сад гравюр» Олександри Вальчук. Художницю надихнув Одеський ботанічний сад і взагалі південна місцева флора, яка була колись створена штучно – до Одеси привозилися та висаджувалися рослини з усього світу. На ліноритах  постають гортензія, ірис, магнолія, клівія, ліванський кедр… Це уважні портрети рослин, поєднані з магією друку. Друга виставка презентує черговий етап Українського обміну принтами, який вже став міжнародним. Концепція на диво проста – всі охочі художники можуть прислати організаторам лімітований тираж своїх принтів певного розміру. Два відбитки залишаються для продажу та архіву, а далі жереб вирішує, кому з учасників достануться які принти. Саме так художники можуть показати себе спільноті та зібрати симпатичну колекцію гравюр. На виставці чимале задоволення отримуєш від того, як мислять люди різних країн: Індії, Іспанії, США, Італії, Австрії, Великобританії, та звісно України, бо ж «Українськи борщ» Олесі Ковтун – наше все, і він, цей смішний лінорит, полетить кудись по світу.

Інститут проблем сучасного мистецтва (вул. Є. Коновальця, 18 д)

До нас приїхали заморські гості – представники сучасного мистецтва Туреччини, під кураторством відомого художника Бедрі Байкама. Хочеться говорити банальності на кшталт «порив свіжого вітру». Не те щоб українське художнє середовище було застиглим, але нам дійсно не вистачає міжнародних проєктів, бо ми здебільшого дивимося самі на себе, знаходячись на периферії. Але ж і Туреччина – не центр світового мистецтва, і саме Бадрі колись почав війну з тим, що галереї на Заході продають роботи художників лише кількох «центральних» країн, ставлячись до інших як до «фольклору». Так що цю виставку можна розцінювати як обмін досвідом, тим більше що пізніше сучасне мистецтво України поїде до Стамбула. Отже, 26 турецьких художників, представники трьох поколінь, що сформувалися за останні сорок років, показують свої доробки. Як головну тенденцію хочеться відзначити вільну працю з матеріалами. До деяких робіт треба буквально присунути ніс, щоб зрозуміти, з чого вони виконані. Отже, роботи-ребуси, живопис, колажі, відеоарт, об’єкти, кінетичні скульптури – цікаво все. Турецькі майстри привезли дійсно щось свіже, сміливе та вітальне.

Музей історії Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Світлана Бринюк створює світ теплий, затишний … і – так – наповнений котиками, хоч, здається, сказати про художницю, що вона пише котиків – це вирок. Але кураторка Дана Пінчевська підвела теоретичну базу: це такий Fine Art, і сучасна людина потребує саме  його. Отже є речі, на які можна дивитися без кінця: котики, такси і кавники на золотавому тлі. Виставка працює до 3 березня.

Mironova Foundation (провул. Лаврський, 9)

До Світлани Бринюк з її ідеальними світами можуть сміливо приєднатися три художники, які створили в цій галереї колективну виставу: Олег Тістол (живопис), Андрій Липовка (скульптура) та Олександра Токарєва (живопис). Вони теж, кожен на свій лад, створюють ідеальні світи. Фірмові пальми Тістола, символ «баунті». Примарні, легкі тварини та птахи Липовки. Наповнені ароматним повітрям, настояні на травах, акварелі Токарєвой. Це все рай, у якому немає болю та страждань, і який, на жаль, не відкривається для живих людей. Ну хіба що на мить, перед картиною або скульптурою, як обіцянка більшого.

Я Галерея (вул. Хорива 49 в)

Володимир Будніков – містифікатор. На попередній виставці в цій галереї, майже рік тому, він намагався візуалізувати думку художника, яка віє, де хоче. Цього разу він приховує акт мистецького творіння, показує його ніби на шляху між майстернею та виставкою, у стані лише напіввідкритому. Такого ефекту Будніков досягає за допомогою гри з папером. З нього, вкритого малюнками-розчерками, автор створює колони, що стоять ніби в зруйнованому часом античному храмі, та рулони-шпалери, які вкривають стіни, мов килими на східному базарі. Загадковості додає темрява, в якій глядачі блукають, розгадуючи, що хотів сказати художник.