Український арттекстиль, левкасики як хроніка, дихання землі, пікове навантаження і сади мрій – «Інший Київ» пропонує добірку найцікавіших виставок столиці.
Національний центр «Український Дім» (вул. Хрещатик, 2)
В Укрдомі – грандіозна виставка «Матерія Matters. Український арттекстиль», яка репрезентує практики українських митців за сто років – від традиційного гобелена до експериментальних робіт із використанням текстильних матеріалів. Експозиція об’єднала понад 120 творів близько 60 авторів і розгорнулася на чотирьох поверхах (правду сказати, на двох останніх робіт обмаль, повітря багато). «Проєкт знайомить з творчим досвідом бойчукістів, шістдесятників, а також сучасних митців, зокрема й тих, для яких робота з текстильним медіа не є основною, – розповідають організатори. – Представлені твори українських художників, які працювали з текстилем у публічному просторі; роботи, що розвивали лінію українського стилю в інтер’єрі та костюмі; текстильні практики, присвячені актуальним темам сьогодення. Окремо експонуватимуться вишивки репресованих українців, виконані в таборах і колоніях ГУЛАГу». Кураторки: Тетяна Волошина, Аліса Гришанова, Катерина Лісова.
Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)
З левкасних мініатюр «Білий Світ» розпочав виставкову діяльність у травні 2022 року, після страшної паузи. Життя триває, мистецтво рятує – і от уже відкрилися «Левкасні мініатюри 2024», третя виставка малих левкасних творів, і вже шоста у межах влаштованого ЦСМ «Білий Світ» дослідження українського мистецтва левкасу. «Три Всеукраїнських бієнале та експозиції мініатюрних левкасів, що традиційно слідують за ними, дозволили впродовж шести років зібрати у стінах галереї та на сторінках каталогів сотні різноманітних робіт, – розповідають організатори. – Зміст представлених левкасних творів цілком здатен передати контекст нашого сьогодення; стати і його історичною хронікою, і інтимним щоденником».
Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)
Відразу у двох залах виставлено великий колективний проєкт «Друге дихання землі» (живопис, графіка, левкаси, скульптури та інсталяції). Якщо ви любите простір і грубі фактури, небо, землю і каміння, вільно розлитий колір, шорстку поверхню старого металу і теплоту деревини, вам сюди. Виставка є третім етапом масштабного проєкту «Дихання землі», який розпочався ще 2011 року. «Під час руйнівної війни зранена земля страждає. Мінімалістичність, лаконічність мистецької мови авторів експозиції спричинені глибиною відчуття: земля не потребує прикрас та вигаданих історій, вона сама вже є суб’єктом мистецтва, тому до неї потрібно дослухатися уважно, торкатися легко, із тремтінням. І надавати їй нового, легкого дихання, втілюючи його на полотні, папері, у тканині, дереві та металі з вірою у її відновлення та відродження», – пишуть організатори.
Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)
Вперше в галереї виставлені твори Анастасії Буднікової. Проєкт «Важливі деталі» об’єднав роботи, що були вже представлені у Польщі, а також зовсім нові, які публіка ще не бачила. У них художниця кодує як фрагменти особистого життя і спогадів, так і те загальне, що турбує нас усіх сьогодні. «Здається, уламки мирного світу чатують на нас, відкриваючи вхід в прірву безвиході, де речі стають вбивцями людського вибору. Буденна реальність немов постійно ошукує мене. А турбулентність почуттів штовхає колесо невизначеності», – говорить авторка. Анастасія Буднікова не так давно повернулася до живопису і графіки від дизайну. Її рішення експозиції – дизайнерське, незвичне: розвішування картин нагадує і «стіну» Інстаграму, і піксельне поле, де є клітинки заповнені, але є і пусті, що залишають простір для уяви.
Артфундація «Дукат» (вул. Володимирська, 5)
«Внаслідок атак росіян на критичну інфраструктуру українці залишились без електроенергії, тепла, доступу до мобільного зв’язку та інтернету. Енергодефіцит торкнувся всієї країни, змусивши кожного з нас переформатувати своє життя. Документація нової реальності і рефлексія, що торкається трансформації життєвого простору – ключові теми виставки “Пікове навантаження”», – розповідає «Дукат». В експозиції – твори Матвія Вайсберга, Олени Грозовської, Сергія Захарова, Володимира Падуна, Едуарда Потапенкова, Людмили Роздобудько-Падун, Євгена Чорного, Всеволода Шарка.
ЦСМ М17 (вул. Антоновича 102–104)
В М17 відкрився виставковий проєкт «Сади мрій» за участі міжнародних та українських художників: Чао Фей, Рефіка Анадола, Aljoscha, Анатолія Ганкевича, Меґумі Охати, Вольфганга Стіллера та Анни Миронової (фрагмент експозиції – на головному фото). «Проєкт зосереджується на дослідженні уявних світів, поглядах на співіснування людини зі штучним інтелектом, розширенні горизонтів синтетичної біології, віртуальності та реальності, а також на метафорі храму майбутнього, який закладається вже сьогодні, і твориться не лише людиною» – пишуть організатори. – Куди заведе уява людину в пошуках раю? Які теперішні зерна сформують завтрашній сад? Що ховатиметься від ока в темних тінях пишної краси саду мрій – добре чи лихе?».
Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)
Працювати над проєктом «Голоси» Андрій Блудов розпочав 2007 року і до сьогодні продовжує створювати нові роботи цього циклу. В їх основі – автентичні фотографії українців початку ХХ століття, які художник трансформував та переніс на полотна, доповнюючи образи тогочасних селян різноманітними орнаментами, приховуючи їх за нашаруванням кольорів, оздоблюючи сучасними елементами живопису. Проєкт репрезентує українців з різних регіонів, розкриває українську історію та ідентичність. Виставка представляє майже три десятки робіт, здебільшого написаних протягом 2023–2024 років, а також деякі ранні полотна цього циклу.
Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13)
«Снилось мені – чи ж снилося мені..?» – перший персональний проєкт художниці Сани Шахмурадової-Танської в київській галереї. «Розвиваючи свої композиції навколо невербального досвіду, ідеї про умовність місця та умовність часу, у нових живописних полотнах Шахмурадова-Танська артикулює важливі зміни людського характеру, які відбуваються з її поколінням, – розповідають організатори. – Травматичний вплив нинішньої війни на свідомість спонукає художницю шукати знаки, які заміщують травму втрати й рани руйнацій. Ключовим завданням авторки стає фіксація емоційних слідів тих подій, знання про які є екзистенційно важливими для нас сьогодні, – історії геноцидів в українському історичному контексті та поза ним».
Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)
«Світ потерпає від багатьох явищ: війн, злочинності, пандемій. У моїх картинах ці теми відсутні. Та це зовсім не означає, що я не переймаюся проблемами, у які нині поринув увесь світ. Мені надзвичайно боляче сприймати сьогодення України, але моя творчість спрямована на те, щоб привернути увагу до іншого, світлішого боку життя», – пояснює Світлана Яценко концепцію своєї творчості. «Поряд із темрявою завжди існує світло» – і цю вічну істину доводить виставка «Поза часом».
Octo Galerie (вул. Мечникова, 5)
Триває виставка живопису Антона Логова «Підсвідомість» – про інтуїтивне та емоційне відчуття простору і часу. «У проєкті зібрані твори різних періодів, які об’єднує тема утаємниченості буття. Деякі картини несуть у собі складову передчуття, а іноді і передбачування війни в Україні. Абстракція промовляє образами, кольором та фактурами, вона лише рефлексує, а не дає відповіді на питання…» – говорить художник.
Avangarden Gallery (вул. Січових Стрільців, 23-а)
Виставка «Казки про кінець світу» об’єднала графічні історії про казковий апокаліпсис Дмитра Красного і живопис, в якому можна сховатися, Міши Тарасенка. «Світ, який ми знали, скінчився, і ми опинилися в новому. Виявляється, апокаліпсис – це лиш концепція, що метафорично описує наші вічні маленькі трагедії. Світи з’являються і зникають, ми залишаємось – і маємо залишатись собою. Жити повним життям, активно і творчо. Прагнути до постійного самовдосконалення і піднесення над посередністю», – заохочують організатори.
Squat 17b (вул. Терещенківська, 13-б)
Вадим Антонюк – сучасний український художник, дизайнер, військовослужбовець. Малював з дитинства. У двадцять років відійшов від мистецтва до ремесла – дизайну та комунікацій, щоб повернутися в сорок вже сформованим цифровим художником. Обожнює Енді Воргола, Роя Ліхтенштейна та Сола Басса. «Життя людини на вітру» – серія графічних робіт-вражень від перших місяців служби в армії (жовтень 2023 – лютий 2024) та нового на той момент альбому гурту «Zwyntar». Триватиме виставка до 5 серпня.
thesteinstudio (вул. Лютеранська, 6)
«Краще б цього не було» – перша в Україні персональна виставка Каті Лібкінд представляє всі її роботи, які вдалося знайти: живопис, графіку, кераміку, аудіо зі снами, частини інсталяцій, спроби створити одяг та аксесуари, відео роботи на проєкторі, фотовідеоархів та відтворений лендарт. Також представлені уривки проєктів, що з тих чи інших причин не сталися. Лібкінд порушує питання особистих та загальноприйнятих кордонів та поглядів, нормальності та краси. Одним з експонатів є фонтан з крові самої художниці. Виставка має маркування 18+, організатори залишають за собою право закрити її раніше, якщо запах одного з експонатів стане достатньо неприємним (а взагалі-то виставку заплановано до 4 серпня).
