Трієнале художнього текстилю, кольори Джураєвої, папери Сільваші, яблука Кваші, одеські ласощі Жалобнюка і дві Марії

, – «Інший Київ» розповідає про найцікавіші виставки столиці.

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1–5)

VII Всеукраїнська трієнале художнього текстилю представляє майстрів із різних куточків України, що розвивають сучасне текстильне мистецтво, – а Україна у цій царині має і сильну школу, і міцні традиції. Велика анфілада залів щільно заселена гобеленами, колажами, аплікаціями, вишивками, батиками, плетіннями, принтами, текстильною скульптурою… техніки перерахувати неможливо. І людське слово «заселена» тут доречно, адже художній текстиль має властивості живого, теплого, тактильного, рухливого. Теми робіт теж неохопні, але воєнний нерв проходить через всю експозицію, боляче коле і не дає забутися, повністю розчинитися у красі та майстерності. Як і в кожній груповій виставці, є тут сильніші роботи, є менш виразні, можливо, деяким нашим митцям бракує концептуальності, – втім, у цілому трієнале демонструє дійсно високий рівень українського художнього текстилю.

Музей-майстерня Ади Рибачук та Володимира Мельніченка (вул. Малопідвальна, 10-б)

Після перерви в АРВМ відкрилася оновлена експозиція «Дороги Острова». До неї увійшли роботи, присвячені мандрівкам Ади та Володимира на Північ: портрети корінних жителів, скульптури, монотипії та фотографії художників. На острові Колгуєві молоді митці знаходили натхнення в архаїчній культурі ненців, досліджували природу пам’яті та арктичну спадщину. «На всіх дорогах острів’ян є сліди, що зберігають пам’ять», – писала Ада Рибачук. Ці сліди живуть у графіці, скульптурах та ескізах митців, що стали візуальним архівом їхньої подорожі, яка назавжди залишилася з ними.

Très Français (вул. Костьольна, 3)

На другому поверсі «артистичного» ресторану відкрилася виставка графіки Олесі Джураєвої «Кольорові миті». Олеся Джураєва – одна із найсильніших сьогодні українських майстринь графіки, учасниця закордонних проєктів. Її виставки у Києві відбуваються не так часто, як хотілося б, і кожна стає подією. Експозиція складається з кольорової графіки (хоча є і чорно-біла), переважно натюрмортів, у яких бринить невловна ніжна іронія і велика любов до маленького матеріального світу.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

Національний музей народної архітектури та побуту України представляє у «Хлібні» виставку «Дві Марії», присвячену творчості українських художниць наївного мистецтва – Марії Примаченко та Марії Галушко. Показано роботи з фондової колекції музею, які раніше широкий загал не бачив. У 1960-х роках Марія Примаченко вже мала славу і світове визнання, а керамістка Марія Галушко тільки розпочинала свій шлях. Творчі кредо двох художниць подібні, хоча у Марії Галушко є саркастичність, якої не мала Марія Примаченко. До експозиції увійшли майже сто їхніх робіт. Виставку доповнюють роботи з артпроєкту «Наїв ковчег» сучасного майстра Олексія Шевчука – сіноскрипти: солом’яні фігури фантастичних звірів за мотивами живопису Марії Примаченко.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

Ще одна виставка там же – «День шостий», роботи львів’янки Ольги Кваші, майстрині тонкого, теплого, щедрого на любов живопису. Дамо слово журналістці, філологині Галині Дацюк, яка знайшла прекрасні слова: «Виплеканим полем-садом щедро ділиться художниця з нами, творячи своє диво щодня, як у День шостий. У її полі, щоб ви розуміли, зайці варять борщ, а олені велично несуть золоті роги, як антени. На Олиному полі живуть казки дитинства, голоси мами і сопілки, снується срібна ниточка осені, по ньому тихо чалапають м’якенькі лапки котика, прокладаючи стежку до миски з молоком. У її полі волинські Лесині праліси і трохи зелених львівських Карпат. І яблука, яблука,  яблуні… Поле Олі Кваші – для усіх добрих людей – великих і маленьких. Воно настільки доросле, наскільки дитинне. День шостий Ольги Кваші – це про світло і тишу посеред війни, про радість посеред листопадового вечора і неповторність кожної миттєвості». Виставка триватиме до 15 грудня.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

І ще одна виставка у «Хлібні» – живопис Наталії Журавльової «Акварель». Представлено пейзажі (у тому числі міські архітектурні мотиви), натюрморти (дуже багато квітів!), портрети. Наталія – віртуоз найскладнішої живописної техніки, яка не дозволяє помилятися. «Майстерно, технічно, прозоро. Влучні ефекти авторської техніки в акварелі ніколи не залишають глядачів байдужими», – говорить Тамара Романова, сама обдарована акварелістка. Виставка триватиме до 15 грудня.

Eye Sea Gallery (вул. О. Гончара, 40)

Абстрактні роботи на папері, що представлені у проєкті «Випадковості» Тіберія Сільваші, «є не скільки імпульсом, скільки результатом довгого шляху митця та лаконічним виразом осягнутих за життя пластів знань та прийнятого досвіду, де все ж залишається місце для зовнішнього впливу, – розповідають кураторки Катя Сита і Ксенія Фокіна. – Знову Тіберій підводить нас до нового, яке настільки просте, що далі за цим вже наче нічого не стоїть, проте це – ілюзія. Найвища точка свободи в мистецтві. Бо саме ця випадковість навіть не мала множини можливих варіантів. Ми спостерігаємо за філософією – це те, що могло б бути, але могло і не бути, тобто воно не є необхідністю, але з’явилось».

Культурно-мистецький центр НаУКМА, зала «Колізей» (вул. Іллінська, 9)

Одеський художник Стас Жалобнюк представляє виставку «Одеські ласощі»: цикл натюрмортів, які підважують міф про місто безтурботне, наповнене горами їжі, про Привоз, де колоритні продавці неодмінно соковито жартують. Стас Жалобнюк нагадує, що історія одеської їжі містить багато драматичного, акцентує на тому, що російсько-українська війна – екзистенційна, війна за цінності, за повернення історії, затертої російськими офіційними наративами. У дні, коли одеські «пушкіністи» (серед яких відомі представники інтелігенції) підписують листи на захист російських і радянських пам’ятників, а мер Труханов критикує «деколонізаторів», художнє висловлювання Стаса Жалобнюка звучить вагомо.

Довженко-Центр (вул. Васильківська, 1)

Проєкт «Ніхто не острів» (відео, фото, музика та кераміка) автори присвятили півдню України й назвали аудіовізуальною мандрівкою трьома морями: Азовським, Чорним і Балтійським. Мультимедійна художниця Оля Михайлюк та її колеги-музиканти представляють три відеоінсталяції, доповнені світлинами, текстами, й записаними у 2022–2024 роках у Дніпрі та Херсоні відеоінтерв’ю. Назву проєкту дав початок вірша Джона Донна: «Ніхто не острів. Кожна людина – // частина більшого, частина континенту». Інший важливий складник виставки – кераміка кримськотатарського митця Рустема Скибіна. Восени 2022-го на Херсонщині була втілена їхня спільна з Олею Михайлюк ідея – інсталювати авторські кахлі просто серед плиток на КПП «Каланчак». На виставці представлено роботи Рустема і фото, зроблені Олею у 2015–2016 роках під час поїздок на анексований півострів.

Мала галерея Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10)

«Практики розпізнавання. Ще одна спроба перегляду» – третя та фінальна частина довготривалого проєкту Лабораторії сучасного мистецтва Мистецького арсеналу, присвяченого переосмисленню ключових виставок 1990-х. «Виставка зосереджується на проєкті “Алхімічна капітуляція”, який відбувся 20–21 липня 1994 року на військовому кораблі “Славутич” у Севастополі. Кураторка виставки Марта Кузьма вибудовувала її навколо ідеї відокремлення корабля як безпосереднього владного та військового символу від свого контексту та входження в цей простір мистецтва, яке, за аналогією до алхімії, здатне трансформувати середовище. Отже, за задумом кураторки військовий і політичний простір тут капітулює перед мистецтвом. Як ми можемо зараз інтерпретувати “Алхімічну капітуляцію” в реаліях повномасштабної війни з Росією?» – замислюється кураторка чинної виставки Анастасія Гаразд. До роздумів запрошені Юрій Болса, Кристина Мельник, Севіля Наріман-кизи, Олеся Саєнко і Максим Ходак.

НЮ АРТ (вул. Михайла Грушевського, 28/2)

Відкрилася друга частина виставки, присвяченої книжці «100 сучасних українських фотографів» від французького видавництва «Form. Paris». Виставка в Києві – центральна подія української частини світового турне, до якого вже долучилися Базель, Париж, Страсбург, Арль та інші міста. «Друга частина проєкту зосереджена на новаторських ідеях і техніках, які дозволяють авторам сміливо експериментувати в пошуках нових форм вираження, передавати як трагедії, так і силу духу нашого народу. Учасники демонструють особливу гармонію між індивідуальним художнім баченням та загальною ідеєю проєкту, створюючи своєрідну мозаїку з образів та кольорів», – говорить куратор Дмитро Богачук.

Бібліотека імені Миколи Гоголя (вул. Велика Васильківська, 136)

Арт-об’єднання «Kyivphotos-Hall 2012» відкриває 25 листопада Благодійну виставку української художньої фотографії до Дня гідності та свободи – 2024 під назвою «Територія свободи. Артефакти». Експозицію сформовано за результатами конкурсного відбору, до неї увійшли роботи 32 фотохудожників. Засновник і куратор проєкту – Валерій Лещинський.

Головна світлина: VII Всеукраїнська трієнале художнього текстилю, фрагмент експозиції.