Буття визначає свідомість. Я абсолютно у цьому згодна з Карлом Марксом. Проте вибір завжди є, і ви можете приєднатися до вчителя Маркса – Гегеля, який вважав, що, навпаки, буття визначається свідомістю. Для мене буття визначає свідомість, тому, майже завжди, розповідь про виставки я починаю з опису місця або міста, де вони проходять. Я починаю саме з них ще і тому, що, на жаль, зв’язок між мистецтвом та архітектурою стає все менше очевидним, і приклади того, як куратори або організатори виставок не нехтують пошуками найбільш релевантного для їхньої події місця, потрібно ретельно відстежувати та вивчати. І додаю мою улюблену цитату Поля Валері, яку я вже приводила на сторінках In Kyiv: «Живопис та скульптура – це покинуті діти. У них померла їхня мати, Архітектура. Поки вона жила, вона вказувала їм їхнє місце, призначення, межі». Тож я готова вже розказати про подію, коли архітектура перетворилася якщо не на матір, то на дбайливу мачуху для об’єктів, які експонувалися під час ярмарку колекційного дизайну Design Miami. Paris, що проходив у Парижі з 15 по 20 жовтня цього року.

У 1708 році за планом архітектора Пʼєра Кайлето (Pierre Cailleteau) була зведена будівля Готелю де Мезон (Hôtel de Maisons) у неокласичному стилі. Особняк став одним із проєктів, які здійснював у першій третині XVIII століття Франсуа Дюре, президент Великої ради (Grand Conseil). Він купував землю, зводив на ній та потім продавав будівлі. Дуже схоже на те, що Дюре використовував своє службове положення. Тобто історія стара як світ. Після закінчення будівництва особняк придбав маркіз де Мезон. У другій половині XVIII століття його інтер’єри змінили для нового хазяїна – маркіза де Сойекура. Змінили інтерʼєри та імʼя. Будівлю назвали «Готель де Сойекур» на честь дворянської династії з Пікардії, представники якої стали її власниками. Втретє зміни відбулися з приходом наступного власника – будівля стала називатися «Готель Поццо ді Борго». У 2010 році раптовим володарем особняка став експрезидент Габону, якій втратив свій пост та владу через військовий путч. Говорять, що він купив готель за 74 мільйони євро.

У цьому місці я додам кілька фактів. По-перше, значення слова «готель» не має відношення до нашого сучасного його сприйняття. У середньовіччі почалося будівництво міських резиденцій (або готелів) для заможних аристократів. Цей процес охоплював декілька століть, приблизно до середини ХІХ. Тип «готель партикуляр», до якого належить Готель де Мезон, відрізнявся від типу «готель де рапорт» – прибуткового будинку, квартири якого віддавалися в оренду. Готель партикуляр належав одній людині й використовувався для проживання однієї родини.

По-друге, роботи по дереву у великому салоні Готель де Мезон здійснив червонодеревник Якоб Верберкт, уродженець Антверпена, який був також автором декору для інтер’єрів палацу Бельвю та Єлисейського палацу, які належали маркізі де Помпадур. По-третє, спадкоємець родини Поццо ді Борго Філіп ді Борго є прототипом паралізованого аристократа Філіпа, головного героя фільму «Недоторканні» або «1+1». І, останнє, одним із власників квартир готелю, після того, як його вже в наші часи перебудували та поділили на окремі апартаменти, був Карл Лагерфельд. Він займав перший поверх із виходом у сад понад тридцять років, поки не переїхав до своєї квартири на бульварі Вольтер. Лагерфельд описував нову домівку як квартиру для сну, ванни та роботи. Я опишу його колишній притулок як дім для виставок, вечірок та відпочинку. Саме це і відбувалося у Готель де Мезон протягом Design Miami. Paris.

Я обрала кілька галерей, які увійшли до мого персонального рейтингу цього ярмарку колекційного дизайну.

Паризька галерея Laffanour Galerie Downtown спеціалізується на модерністах. На ярмарку у рамках Design at Large («Дизайн у широкому сенсі» або «Повномасштабний дизайн») вона представила розбірний дім Carnac 1946 року дизайну Жана Пруве. У домі експонувалися меблі, які спроєктували модерністи середини минулого століття: сам Жан Пруве, Шарлотта Перріан, П’єр Жаннере та Серж Муйє, – а також сучасні твори Рона Арада, Чой Бьюн Хуна та Етторе Соттсасса. До закінчення роботи ярмарку дім було продано за понад 1 мільйон євро.

Британська галерея Carpenter Workshop Gallery має свої виставкові простори у Лондоні, Парижі, Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. До них приходять за сучасним функціональним мистецтвом та колекційним дизайном. Роботи на стенді галереї на Design Miami. Paris були зосереджені на переробленні, переосмисленні, сталому розвитку та оновленню. Це серія Cocoon Начо Карбонелла, об’єкти з переробленого скловолокна Вінченцо де Котіса та бетонні витвори Мартіна Лафорета. Предмет зі стенда Carpenter Workshop Gallery дизайну австралійця Марка Ньюсона переміг у конкурсі як найкращий предмет сучасного дизайну Best Contemporary Work. Ньюсон представив комод, на який його надихнули роботи французького виробника Андре Граулта, котрий працював на початку ХХ століття. Це друге алюмінієве творіння Ньюсона після шезлонгу LC1 1986 року. У них він використовував техніку ручного биття металу, який було склепано на форму зі скловолокна. Цей твір є прототипом, що робить його виключно унікальним, тобто ціна на нього повинна бути також унікальною. Вже згаданий шезлонг LC1 вважається найдорожчим предметом сучасного дизайну після того, як його було продано анонімному покупцю на аукціоні Phillips за 3,7 мільйона доларів.

Я вже писала про інсталяцію Louis Vuitton на Art Basel. Paris, яку французький будинок моди присвятив своїй співпраці з американським архітектором Френком Гері. Стенд Louis Vuitton на Design Miami. Paris зосередився на роботах бразильського дизайн-дуету Estúdio Campana братів Кампана, який цього року відсвяткував 40-річний ювілей творчості.

На жаль, два роки тому, коли з життя пішов один з братів, Фернандо, дует перетворився на соло. З 2012 року Louis Vuitton випускає колекцію меблів, освітлення та декору Objets Nomades. До цієї ініціативи фірма запрошує найвідоміших світових дизайнерів – щоби створювати експериментальні, але функціональні предмети для дому та подорожей. На стенді були представлені два нових дизайни, Cocoons Couture та Kaléidoscope Cabinet, які передають експериментальний настрій, характерний і для Louis Vuitton, і для Estúdio Campana.

Паризькій галереї Galerie Desprez-Breheret понад двадцять років. У співпраці з Galerie Gastou вона представила нарочито брутальні роботи послідовників Бранкузі у дизайні Жана Туре, Йосипа Савіна, Томаса Глеба та П’єра Куло, які разюче працюють на контрасті з неокласичним інтер’єром готелю.

Галерея також взяла участь у виставці Design at Large, на якій представила кавовий столик IWA Калу Дюбюс та лавку і ослінчик Apollon. До речі, галерея перемогла у конкурсі Best Gallery Presentation, який проводиться під час Design Miami. Paris.

Американська галерея Hostler Burrows займається скандинавським дизайном – сучасним і ХХ століття – з акцентом на кераміку. Для Design Miami. Paris вона вибрала роботи переважно жінок-дизайнерів скандинавських країн: Крістіни Ріска, Ганни Гансдоттер, Кирило Верньол, Ясмін Аношкін, Сакарі Канносто та Егеверк. Я пала жертвою гібридних наївних керамічних тварин Ясмін Аношкін із Гельсінкі, яка поєднує сучасне мистецтво, поп-культуру, класичний крафт та традиції масової іграшкової індустрії.

Саме грайливий настрій стенда Hostler Burrows переважав на Design Miami. Paris у цілому, попри пафосну атмосферу, за яку відповідали інтер’єри Готеля де Мезон.

Текст і світлини: Ірина Белан