Філармонічний сезон перервано через карантин, проте Ілона Таміліна започаткувала нову рубрику: з історії музичного життя Києва
Рубрика «Old school» – про музичне життя у старому Києві та, звісно, про музикантів, життя яких пов’язане із Києвом, а їхні імена маловідомі чи вже забуті.
- Осінь. Київ. На Олександрівській вулиці чи, як ще її називали, Олександрівському узвозі (нині – Володимирський узвіз), де через 10 років вперше в Російській імперії з’явиться трамвайна лінія, у будинку під номером 2 відкрилося нове двоповерхове приміщення Купецького зібрання (нині тут – Національна філармонія України).
На той час у Києві вже 15 років діяв постійний оперний театр (нині – Національна опера України) та 19 років – київське відділення Імператорського російського музичного товариства (існувало до 1917 року). І саме від 1863 року філармонія веде відлік власних концертних сезонів, коли у Києві й засновано відділення цього музичного товариства. Чому саме так? Адже, концерти були й раніше в Києві. Бо із появою цього музичного товариства почалася не лише систематичність концертного життя, а й фактично професійна музична школа в Києві.
Нагадаю, що приміщення Купецького зібрання – один із численних проєктів відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва – має цікаву історію життя. Так, тут до 1919 року власний вільний час проводили купці. На першому поверсі розташовувалася їдальня, на другому – читальня та бальна зала, нині – Колонна зала імені Миколи Лисенка. Вона вміщувала 1300 осіб і, ще відтоді, стала окрасою приміщення Купецького зібрання. Зала, як і зараз, освітлювалася трьома великими люстрами, а підтримували її стилізовані під білосніжний мармур колони вишуканої форми. Відомо, що ця зала – унікальна й за акустичними властивостями. Архітектор Володимир Ніколаєв був членом дирекції київського відділення музичного товариства і добре знав закони акустики. Це дозволило і донині використовувати залу як концертну.
Звісно, чимало знаменитих музикантів брали участь у концертах камерної та симфонічної музики в залі Купецького зібрання. Зокрема, тут аплодували диригенту і композитору Рейнгольду Глієру, скрипалям і композиторам Отакару Шевчику та Євгену Рибу й не лише.
У 1920-30-ті роки у приміщенні Купецького зібрання перебував Пролетарський будинок мистецтв і Будинок політичної освіти, і клуб «Більшовик», і Палац піонерів та жовтенят. У роки Другої світової війни, під час німецької окупації, тут знаходився німецький офіцерський клуб – Deutsche Haus. Але вже 1944 року відновилися і тривали до 1980-х років філармонійні концерти. Після кількох значних аварій, які приміщення Купецького зібрання зазнало у 1980-ті роки, його зачинили для капітального ремонту.
29 листопада 1996 року відбулося відкриття відреставрованого й оновленого приміщення Національної філармонії України, яким його знаємо й нині. І до 26 червня 2020 року триває вже 156-й концертний сезон.