Події серіалу за сценарієм Наталки Ворожбит відбуваються через півтори сотні років після  класичних Кайдашівських сварок Нечуя-Левицького.

Признаймося, коли ми збирали опінії для рубрики й традиційно шукали «полюсові», нічого не вийшло: цього разу майже одностайне сприймання. Хоч є все ж таки маленька ложка дьогтю від Шинкаренка, проте не принципова, лише додає інтриги.

(+) Іра Чужинова: «Кайдаші» на СТБ – наша Одісея, Калевала та Сага про Форсайтів в одному

(+) Андрій Любка: «Спіймати Кайдаша» – це український серіал за мотивами «Кайдашевої сім’ї» Нечуя-Левицького, але дія відбувається в нещодавньому минулому: від часів Ющенка і до початку війни на Донбасі. Серіал простий, але завдяки майстерному сценарію і вдалому підбору акторів – відірватися неможливо! Окремо хочеться подякувати за живу мову персонажів і відсутність фальші. Всі персонажі кльові, але Мелашка, Лаврін і Мотря (ото чортяка!) – поза конкуренцією!

(+) Ярослава Стріха: … Мені дуже бракує рефлексії класики у нас. Історія живе, доки ми її слухаємо й доки ведемо з нею діалог. У Британії он чи не щороку видають якісь перекази Шекспіра, Джейн Остін і чого завгодно, актуалізуючи впізнавані мотиви й монологи, а в нас нав’язується стереотип, що класика – це щось дуже далеке від живого досвіду. Тому такі репліки, які обігрують класичні сюжети – це безцінно. Коротше, ура – в Україні раптом почали знімати серіали, які хочеться дивитися!

(+) Богдан Тихолоз: Кайдаші без шароварів, або Нечуй би плакав…
Чесно кажучи, уперше бачу український серіал, у якому все до ладу: і сценарій, і акторський ансамбль, і антураж, і декорації, і костюми, і грим, і операторська робота, і озвучка, і ключові меседжі…
Усе – без фальші, без пафосу, без перегравання і пересмикування, без усього того штучняка і занудства, яке, на жаль, досі часто асоціюється з національним кінопродуктом (дякувати Богу, дедалі частіше – безпідставно!).

(+) Андрій Бондар: «Спіймати Кайдаша» – типова ґілті плеже. З одного боку, страшенно миле і знайоме там усе, аж до кольок; з другого – місцями люто бісить. Садо-мазо. Не одірвацця.

Це однозначно великий і вагомий твір, за який іменем Наталки Ворожбит колись назвуть вулицю в Богуславі. А може, і не лише там.

(-) Олег Шинкаренко: Чому серіал «Спіймати Кайдаша» Довгич всім подобається, а фільм «Коли падають дерева» Нікітюк – майже нікому? Справа в одній дуже важливій та незмінній з роками тенденції: широку суспільну та державну підтримку може отримати виключно кіч. Все інше: для експертів та вузьких спеціалістів. Щоби сприймати мистецтво, яке відрізняється від кічу, треба робити зусилля, займатися самоосвітою, думати. Більшість людей на це не здатні і навіть вважають це дурницями.
Вихід тут один: замаскувати не-кіч таким чином, щоб все виглядало, мов кіч. Але досвід постмодернізму показав, що це має два результата:
1. Замасковане під кіч перетворюється на кіч.
2. Ніяке маскування не допомагає приховати не-кіч, і навіть ще більше це уяскравлює.

(+) Віталій Чепінога: «Спіймати Кайдаша» може стати першим українським серіалом, який подивилася вся без винятку нація, по кілька разів підряд…

Я вже бачив таке в ФБ: «піду подивлюся третю серію “Кайдаша” третій раз»… А огнєдишаща кайдашиха з головою кози у декого вже стоїть на відео-рінгтонах на входящих дзвінках…

І я думаю, якби президентські вибори були у нас не в квітні 2019-го, а в квітні 2020-го, – то ще сильно хто його зна, хто б на них переміг – Голобородько чи Мотря.