Чи знаєте ви, що у 2022-му Україна вчетверте взяла участь у Dutch Design Week? Що наші дизайнери показали високий рівень майстерності, оригінальні матеріали та рішення – і одночасно розповіли про свою любов до України, яка страждає? На жаль, інформації про цю подію небагато. Але спеціально для читачів Іншого Києва про Dutch Design Week і взагалі про дизайн у міському середовищі голландського Ейндховена, де проходив форум, розповідає журналістка і дослідниця візуальності Ірина Белан.
Це був мій перший Ейндховен. Чим він запам’ятається окрім своєї першості?
Скульптурою «Літаючі кеглі» Класа Ольденбурга та Кузі ван Брюгген, які разом з Енді Ворголом і Роєм Ліхтенштейном вважаються засновниками попарту. Ольденбург та Брюгген займалися тим, що мене найбільш приваблює, – налаштуванням комунікації між мистецтвом та міським простором. Вперше я побачила їхню скульптуру у Мілані на залізничній площі вокзалу Кадорна – напроти вокзалу стирчить велетенська голка з червоно-жовто-зеленою ниткою. А на протилежній стороні площі виглядає інший кінець нитки з вузликом. І це заявка на перемогу. Ви тільки зійшли з потягу, а вам усе одразу ясно – ви потрапили до столиці дизайну, дизайну одягу. Тут цінують мистецтво. Тут усе вишколене до рівня мистецтва. І грайливість ніхто не відміняв.
В Ейндховені розлетілися у сквері прямо напроти вокзалу десять гігантських червоно-жовтих кеглів та зарився у землю чорний шар для боулінгу. Коли я пишу гігантських – це саме те і значить. Висота скульптури 8,5 метрів. Ви тільки зійшли з потягу, а вам усе одразу ясно – ви потрапили до столиці дизайну, дизайну дизайну. Тут цінують мистецтво. Тут усе вишколене до рівня мистецтва. Грайливість ніхто не відміняв. І вони грають.
Ольденбург і Брюгген зробили імерсивну скульптуру. Опівдні її обліплюють студенти із сандвічами. Після обіду біля неї, в неї та на ній грають малюки. Увесь день до неї злітаються адепти Інстаграма у пошуках вигідних ракурсів. Ольденбург і Брюгген склали оду антимонументалізму – вони створили грандіозні скульптури, позбавивши їх традиційної для монументалізму патетики. Ольденбург і Брюгген створили одну з реперних точок міста, які формують його впізнаваність та впливають на наплив туристів. Які реперні точки є, наприклад, у Києві? Софія, Лавра, Володимир, Батьківщина-мати… А сучасні? Вони з’явились з державної або приватної ініціативи? Ми задоволені їхньою якістю та контекстом, який вони внесли до міського простору. Вони взагалі щось внесли?
«Літаючі кеглі» не єдина реперна точка Ейндховена. Одна з найвідоміших – фестиваль дизайну Dutch Desіgn Week. Він проходить наприкінці жовтня по всьому місту. Саме так. Дизайн визволили з тісних та, що важливо, дорогих, приміщень класичних експоцентрів до… нас. З клітин на волю. Протягом тижня у шоурумах, виставкових центрах, магазинах, майстернях, музеях, дизайн-бюро та студіях проходять виставки, майстер-класи, симпозіуми, презентації, лекції та нагородження переможців DDW.
Досягнення дизайнерів відзначали у восьми категоріях, зокрема: Дані та Взаємодія; Комунікація (де Марія Абрамович поступилася Рубену Патеру); Середовище (переможцями якої стала голландська архітектурна студія MVRDV); Продукт (нагороду в якій здобула голландська дизайнерка Інеке Ханс); Фешн (номінантом, але не переможцем якої була названа студія Давіда Лапорта з колекцією Local Vegetatіon). Я вболівала за останніх. Чому? Я фанатка обмежень. Вони стимулюють. Дражнять. Надихають. Студія Лапорта надихнулась обмеженнями локдауну. В ізоляції вони навчилися з YouTube, як робити самотужки ручне плісування та перетворили процес виробництва на беззалишковий. Ізоляція скінчилася, навички залишились. Ну, і колекція вийшла беззаперечно красивою.
Ейндховен – 2022 запам’ятається мені відкриттям того, що голландські дизайнери позбавили красу її суб’єктивізму. Голландський дизайн безумовно красивий, це означає, що він природний. Тому наш, український, дизайн такий близький до нього. Майстри шукали десь років сорок напрямки розвитку дизайну, обернулися навкруги та повернулися до природності. А ми від неї навіть і не відходили.
Результати комунікації українських та голландських міждисциплінарних дизайнерів були представлені на виставці Home(Land) під час DDW. Візуальний наратив створювали Ганна Рябова, Бассе Стіттген, Шарлотте Віссер, Даша Цапенко, Ілзе Кремер, Марйо ван Шайк, Оксана Денюсевич, Оксана Девое, Руслана Гончарук, Саша Попруга, Сієтске Клоостер, Стайн ван Арденне. Кожен із дизайнерів об’єктивував поняття «батьківщина» через своє внутрішнє природне сприйняття його.
Даша Цапенко, наприклад, через традиційні плащі українських пастухів, які були створені за допомогою техніки, розробленою нею разом з професором, доктором Ханом Вестеном. Вони поєднали конопляні волокна з міцелієм грибів, отримавши живий, дихаючий матеріал, що рухається та пахне. Матеріал різноколірний. Маріо ван Схайк та Даша Цапенко експериментували з фарбуванням одягу буряком. Ільза Кремер пофарбувала плащі природними фарбами за своєю авторською технологією – вона знайшла декілька видів грибів, які виробляють барвникові пігменти.
Оксана Денюсевич та Сієтске Клоостер показали кераміку, зроблену з молока. Саша Попруга разом зі Стейном ван Арденне друкували на 3D принтері традиційну українську кераміку з нетрадиційного матеріалу, який поєднує натуральний віск, крохмаль та міскантус, багаторічну рослину сімейства злакових.
Помріємо про те, щоб ця виставка доїхала до України. Щоб в Україні був свій тиждень дизайну. Щоб завдяки йому Київ відкрився як гостям, так і самим містянам. І це ще одне відкриття Ейндховену – свята, фестивалі, ярмарки, тижні дизайну проводять не заради гостей, а для людей.
