Сьогодні день Незалежності України, свято державної самостійності – у розпалі, у пеклі війни. Наш маятник психологічних станів розхитується з великою амплітудою: від найтемнішого відчаю до палкої надії. Розхитується, але тримається. А ще ми вміємо сміятися, ні, реготати – навіть коли страшно, і це рятує… Нова добірка «Мистецтва воєнного стану» зібрала відображення настроїв художників і події цього важкого літа: Каховка, Чернігів, зруйновані будинки, звірячі обстріли – мистецький літопис, за яким колись будуть згадувати війну.
Максим Паленко
Лариса Піша. Із серії «Шрами»
Ольга Кравченко. «Порожні вікна. Авдіївка»
Богдана Чілікіна. «Тут люди»
Сьогодні вночі в мене вперше за другий рік війни сталася невеличка панічна атака, я розумію що це початок моїх страхів. Я навіть не знаю, до кого це звернення, хто нас почує…
Артем Каффельман. «Дім, знищений росією. Київщина»
Катерина Бондарець. Із серії «Інші обʼєкти»
Лара Беляєва
Слава Бирук. «Духовные zкрепы»
Нікіта Тітов
Олексій Ревіка. «Наступ – Українець знищує імперію», із серії «Червона лінія»
Поліна Кузнєцова. «Берегиня»
Образ цієї картини виник у мене десь наприкінці жовтня минулого року. Ми з дітьми повернулись у Київ саме на початку масованих обстрілів. Потяг під’їхав до перону, а над містом стояв дим від влучання дронів. Я не змогла вмовити нас, нашу маленьку сім’ю з двох синів і мене, повернутися назад в безпеку, і наступні місяці ми постійно бігали у метро ховатися від атак. Десь там, притуляючись спиною до холодного мармуру, ходячи туди-сюди, серед натовпу таких саме як я людей, дивлячись на синів, утримуючи їх у відносній безпеці, я вигадувала свої картини про холод. Про те, як деформує війна, про те, як навіть виживши та пройшовши цей шлях, все одно неможливо зберегтись цілою. Війна деформує. Не можна перемогти, залишившись собою колишнім. Але ж які величезні втрати. Потім образ сильно трансформувався, і став трішки про інше.
Антон Логов. Із серії «Молитва за Україну»
Альбіна Ялоза
Ігор Гусєв. Із серії «Херсонські файли»
Данило Мовчан
Катя Лісова
Ілона Кузнєцова. «I am»
Всеволод Шарко. «Амплітуда станів» (акварель, інсталяція)
Якийсь час тому Матвій Вайсберг віддав мені невеликий уламок ракети. Цей уламок, що лежав на його долоні, одразу представився мені гирею маятника. Розмір не збігався зі значенням. На іржавому дроті долі розгойдується запущений болотними виродками маятник огидної війни. Ми проходимо шлях від розпачу та безвиході до надії та віри у перемогу / амплітуда станів…
Тарас Гайда. «Нескорена»
Михайло Скоп
Головна світлина: Дар’я Альошкіна. «Наші сльози», в пам’ять про брата…
Зображення з відкритих джерел. Дякуємо художникам за працю та велике серце