Молитва за Україну, пластиліновий Маріуполь, порятунок із потойбіччя, Маалє, майстриня з Петриківки та зодіаки – Марина Полякова рекомендує відвідати найцікавіші київські виставки.
Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21а)
Виставку живопису мультидисциплінарний художник Антон Логов присвятив закоханості у рідну землю і назвав її «Молитва за Україну». Роботи, різні стилістично – від абстракції до плаката, у різних техніках та матеріалах, об’єднані тим, що у кожну з них Антон вклав своє відчуття тривожного часу, думки про долю України, особисті переживання напередодні великої війни та після 24 лютого, коли світ перевернувся. Якими б різними не були твори – і тим цікавіше їх розглядати, – майже всі вони мають елементи пейзажу (фрагмент на головному фото). Автор пояснює, що для нього було дуже важливим увесь час відчувати себе на рідній землі, під рідним небом, і глядач занурюється у спів-присутність. На кожній роботі є маленька кулька – чи то Сонце, чи то Місяць. Кожного ранку встає над горизонтом Сонце, кожного вечора вітається з Місяцем, цей вічний всесвітній коловорот і є наше життя. Сьогодні українці не будують далеких планів, але кожного ранку прокидаються з надією і гідно проживають кожний день.
Музей-майстерня І. П. Кавалерідзе (Андріївський узв., 21)
Виставка «Війна ще триває» – це розповідь Дмитра Чернобая, простого хлопця з Маріуполя, що пройшов через пекло, але знайшов у собі сили для мистецтва. Захопленість «дитячим» ліпленням із пластиліну перетворилася на оповідання про героїзм людей навколо, на виразні образи, що передають біль, страх, втрати та силу духу. Кожна робота на виставці – невелика частина історії. Дмитро став свідком трагічних подій у Маріуполі, він пам’ятає, як спочатку батьки відвозили допомогу військовим, а згодом стали самі ж жертвами війни. Разом із батьками він пережив бомбардування, бачив руйнацію та смерть. Дмитро прагне, щоб кожен образ був пам’яткою для майбутніх поколінь про те, як здобувалася свобода від «російського миру».
Хлібзавод (вул. Кудрявська, 47)
Виставковий проєкт Антона Ткаченка «Сили, яких не існує» – про те, що порятунок можна знайти в найнеочікуваніших місцях. Почалося повномасштабне вторгнення Росії, близькі люди Антона виїхали, а він залишився в Україні та почав шукати відповідь на питання «Як жити далі?». «У часи нестабільності та за браком впевненості в завтрашньому дні люди починають покладатися на потойбічні сили та вірити в речі, що, на їхню думку, можуть полегшити їм життя чи врятувати від негараздів. Я пам’ятаю, як у дев’яності моя родина та їхні друзі стрімко стали забобонними. Замість лікаря була бабка, замість фінансової грамотності – віра в гадання та розклади, замість розвитку власних соціальних навичок та соціалізації загалом – привороти», – розповідає художник.
Кримський дім (вул. М. Омеляновича-Павленка, 9)
У рамках культурно-мистецького проєкту «Zincir/ланцюг» відкрилася виставка Дмитра Доценка «Маалє». Вона складається з 18 художніх робіт, жанрових сцен, які зображують різні епізоди з життя кримських татар. Назва «Маалє» кримськотатарською значить «район міста». «Район Маалє – це осередок життя та розвитку, ареал існування глибинної та практично не пізнаної культури корінного народу і її носіїв», – пишуть організатори. Унікальність серії в тому, що вона є чи не першою сучасною великою за обсягом спробою нового трактування образів кримських татар, – з тих часів, коли малювала кримське життя та пейзажі художниця Ніна Жаба (1875–1942).
Музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, корп. 29)
На виставці «Марфа Тимченко. Спогади життя» вперше представлені близько 40 невідомих широкому загалу творів народної художниці України, лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Катерини Білокур Марфи Тимченко (1922–2009), збережені родиною. «Ця рідкісна збірка робіт видатної майстрині петриківського розпису є своєрідною автобіографічною сповіддю художниці у живописних та графічних творах. Мисткиня розповідає про найяскравіші сторінки минулих років – дитинство, рідне село Петриківку, страшний період голодомору, Другу світову війну», – пишуть організатори. Марфа Ксенофонтівна народилася у с. Петриківка, і немає нічого дивного в тому, що вона стала майстринею традиційного розпису. Але художниця переосмислила цю техніку, розвинула її, створила оригінальні роботи – справжній літопис сільського життя з найточнішими подробицями. Живопис доповнений малюнками Марфи Тимченко та її спогадами. Виставка триватиме до 8 жовтня.
«Malevich» (вул. Рейтарська, 17)
У барі «Мalevich» – виставка графіки Сергія Гулєвича. Сергій – не тільки художник, а і викладач, співробітник кафедри графіки Видавничо-поліграфічного інституту КПІ. На виставці він представить свої графічні роботи, зокрема цикл «Зодіаки». Його графіку ми бачили у березневому проєкті «Рефлексії» у навчальному корпусі КПІ на вул. Володимирській, 7, і зрозуміли, що Сергій – серйозний, вдумливий художник, який дуже ретельно ставиться до техніки (він працює з мідними дошками) і знаходить складні, глибокі сюжети, у тому числі пов’язані з довгою російсько-українською війною.
