6 квітня виставкою «The Way of Power» відкривається оновлений ЦСМ «Совіарт» на Андріївському узвозі, 22-а. До експозиції увійшли роботи майже двох десятків представників Всеукраїнської творчої спілки художників «БЖ-АРТ», створені за тридцять років. Так що виставка ювілейна і, можна сказати, ретроспективна. Автор ідеї та концепції виставки – Святослав Подлевський, співкуратори – Леонід Бернат, Андрій Зяблюк, Андрій Гуренко.
Чим є Центр сучасного мистецтва «Совіарт» на культурній мапі Києва та всієї України, пояснювати не треба, – це легенда. 1987 року Віктор Хаматов заснував першу приватну мистецьку інституцію у ще радянській Україні. Попереду було багато років праці, багато виставок, проєктів, відкритих імен. На жаль, 5 квітня 2023 року Віктор Хаматов пішов із життя, після чого «Совіарт» призупинив роботу. І от – перша виставка після вимушеної перерви. Напередодні відкриття, коли експозиція ще монтувалася, ми поспілкувалися з кураторами, художниками й галеристкою Каріною Хаматовою.
InKyiv: Яка концепція виставка, як цей проєкт був придуманий?
Святослав Подлевський: Виставка називається «The Way of Power». Назву можна інтерпретувати по-різному, англійське слово «power» дуже багатозначне. Але ми пропонуємо перекладати як «Шлях сили». Втім, англомовна назва залишає максимальну свободу інтерпретацій. Ідея виставки має два головних конструктивних елементи. По-перше, це, безперечно, 30-річчя Всеукраїнської творчої спілки художників «БЖ-АРТ». А другий елемент, на жаль, сумний – річниця від дня смерті Віктора Хаматова, власника і господаря галереї «Совіарт». Фактично всі роки існування «Совіарт» співпрацював зі спілкою, художники «БЖ» брали участь у кроскультурних проєктах галереї, українських і міжнародних. Це було цікаве ком’юніті 1990-х, воно розвивалося три десятки років і перетворилося на те, що ми сьогодні бачимо. Так що концепція виставки вийшла органічною: 30-річчя «БЖ-АРТ», данина діяльності Віктора Хаматова і відкриття низки нових проєктів у «Совіарті».
InKyiv: А як відбиралися художники для експозиції? Ну неможливо виставити роботи всіх членів «БЖ-АРТ».
Святослав Подлевський: О, це треба величезне приміщення, на кшталт «Арсеналу»! Відбиралися роботи, перш за все, за стилістикою. Відбір був емоційний, колористичний. «БЖ-АРТ» – як феномен, як явище, як спільнота – дуже різноманітний. І одне із завдань виставки – спробувати знайти певний змістовий, естетичний і семіотичний консенсус між цими всіма картинами та скульптурами. Я для себе як мистецтвознавець поставив завдання виявити приховані зв’язки, які, можливо, не були ще артикульовані, прописані. Я хочу візуалізувати їх, підштовхнувши дослідження «БЖ-АРТ». Жорсткого відбору – це беремо, а це не беремо – не було. Ми оголосили початок проєкту, й ті, хто забажав взяти участь, надали роботи.
Андрій Зяблюк: Багато членів «БЖ» зараз, на жаль, не в Україні. З ними не завжди є зв’язок, та й відправити роботи було б складно. А в когось саме зараз виставки по Україні, у Києві, так що роботи «зайняті».
Святослав Подлевський: Але оскільки заплановано не одну виставку, а цілу серію, то буде представлено ще багато чого. Зроблю снік-пік, сподіваюся, що не заспойлерю. Наприкінці травня відбудеться проєкт у складі Леоніда Берната, мене, Віктора Дейсуна і Валерія Шкарупи у Будинку Митрополита – виключно абстрактна, концептуальна виставка. Далі буде ще декілька проєктів, але ми поки не розкриємо всі карти. Скажу лише, що, як магнум опус узагалі всього, має відбутися дійсно масштабна виставка у Хлібні Софії Київської на початку наступного року. Там буде представлено все, максимально все. Живопис, графіка, зал пластики, зал ленд-арту, зал відеоінсталяцій…
InKyiv: Плани у вас просто грандіозні.
Святослав Подлевський: Завдяки проєкту «The Way of Power» ми вже починаємо визначати певні стилістичні моменти, бачимо, як можна гармонійно поєднати таких різних митців. «Хлібня», «Арсенал» – чому б і ні?
InKyiv: У залах «Совіарту» представлені роботи різних років. Ви від початку задумали ретроспекцію?
Святослав Подлевський: Насправді так. Але є початковий принцип естетичної єдності. Безперечно, всі картини й пластика мали пов’язуватися, хоча тематично вони абсолютно різні. Скоріше, як в метамодернізмі – купа паралельних історій, які, хоч і існують в одному просторі, є окремими. Це різні рівні єдиного континуума. Тут є, умовно кажучи, флешбеки, наприклад, робота Миколи Журавля 1994 року – щоби показати, з чого 1994 року все починалося. Є роботи середини 2000-х. Є найновіші роботи, як полотно Петра Бевзи. Хочеться показати нерозривність процесу розвитку «БЖ», і без шалених стрибків це зробити неможливо. Ми певною мірою порушуємо формальну логіку. Але мистецтво – не раціональна річ.
Андрій Зяблюк: «БЖ-АРТ» – глобальне явище. І, як кожне явище, має емоційні саморефлексії. Так що в кожній виставці у нас буде емоційна рефлексія на явище «БЖ-АРТ» – у своєму ритмі, своїй енергетиці.
Андрій Гуренко: Завдяки тому, що від початку у «БЖ-АРТ» не було єдиної ідеї, яка б усіх об’єднувала, народився цілий букет ідей. І дуже цікаво спостерігати, які ідеї були важливими для художників у 1994-му, у 2015-му, як все розвивалося, які ідеї важливі сьогодні. Спільнота «БЖ-АРТ» дійсно існує, ми знаходимося в одному культурному просторі, зберігаємо та підтримуємо зв’язки між собою. Але «БЖ-АРТ» нікого не обслуговує.
Андрій Зяблюк: «БЖ-АРТ» – маленька проєкція соціуму.
Святослав Подлевський: І саме це мені в «БЖ» найбільше подобається. Спілка не має вертикальної ієрархічної структури, не підлаштовується під художників-лідерів, не дотримується якоїсь стилістики. Вона представляє горизонтальну модель, де всі існують одночасно в одному просторі, і кожен займається власним пошуком. Художники «БЖ», з одного боку, намагаються досягти й підтримувати високий рівень якості робот, можливо навіть близький до академічного класицизму. З іншого, вони відкриті до концептуальних, радикальних проєктів. Це вирізняє «БЖ», робить його живим. Можливо, він переживе інші наші «цікаві» організації.
InKyiv: Святославе, ви куратор? Хто відповідати буде за все?
Андрій Зяблюк: Ми поклали відповідальність на Святослава.
Леонід Бернат: Допомогти, звісно, можемо, а відповідальність нести не будемо. /Сміються/
Святослав Подлевський: Я не вважаю себе головним у цій справі, для мене як мистецтвознавця важливіше дослідження «БЖ». Тим більше, що я і сам не так давно став учасником спілки, так що це справа особиста. Хочеться якось допомогти об’єднанню розвиватися далі.
Андрій Зяблюк: Я очолюю «БЖ-АРТ» вже тридцять років, і у мене єдиний принцип: не можна очолити явище, треба бути в його центрі. У нас може бути два, три, п’ять авторитетів у якихось питаннях, але це не завжди однаково.
Андрій Гуренко: Готується ця виставка – зараз головна одна людина, а наступного разу – якась інша. Але тоді Святослав буде допомагати, як ми йому зараз.
Святослав Подлевський: Афінська демократія.
InKyiv: Каріно, розкажіть, будь ласка, які у «Совіарт» подальші плани?
Каріна Хаматова: У першу чергу ми хочемо продемонструвати, що продовжуємо діяльність Віктора Олександровича, – ось такою сильною виставкою, в чудовому складі, з нашими давніми партнерами «БЖ-АРТ». В наших планах – видання каталогу, який був підготований Віктором Олександровичем, але випуск призупинився через російське вторгнення. Потім не стало Віктора Олександровича… Але ми вирішили цього року все-таки видати каталог. За пару місяців запросимо друзів і колег на презентацію. Каталог висвітлює всі 35 років діяльності «Совіарту» і складається з трьох розділів: виставки, проєкти та безпосередньо художній фонд. Всі тексти до каталогу були написані Віктором Олександровичем, назву «З перших рук» теж він придумав. А далі ми будемо складати, за допомогою наших друзів і партнерів, план виставок. І обов’язково про нього розкажемо на сайті та у соцмережах. Будемо намагатися продовжувати діяльність з тією ж репутацією, яка була у Віктора Олександровича.
Записала: Марина Полякова
Світлини: Святослав Подлевський
