Услід за Фішбейновими перекладами «ста поезій Рільке», «Либідь»  видала «Пророка»,  і це, мабуть, продовження того самого «Апокрифу» «від Мойсея».

В нову збірку увішли також переклади – знов Рільке, а також Гайне, Целан, Тракль, Бенн, Бодлер, Неруда, Бялик, Бараташвілі… З російської Фішбейн  переклав волошинський «Северовосток» і «Путями Каина» – трагічний епос громадянської війни.

«Либідь» видає Фішбейна в архаїчному, але добротно вишуканому «вбранні», – таке не всякому личить, мабуть, сьогодні – тільки Фішбейну: він єдиний з серйозних поетів зберіг ту архаїчну, навіть декілька маньєричну просодію та профєтичну інтонацію; на тлі нинішнього постмодерну він наслідує класичну традицію.

У пишномовній анотації читаємо про «глибини прачасовості» і «позанебесну височінь», але в ній і правду пишуть: Фішбейна названо «унікальним поетом», воно так і є.

… Що там було, стривай?

Задуха декорацій,

зачуханий Горацій,

зашмульганий трамвай,

завзятий піонер

на стежці каменястій,

продовжувач династій,

хранителька манер,

старійшина, старці,

трофейні чорнобурки,

напучування дурки

з указкою в руці,

пеніцилін, коклюш,

(чи коклЮш), санаторій,

омана Євпаторій

у плісняві калюж,

пикате і рябе –

полковник-самогубця,

його любаска Любця –

друкарка в МГБ,

відомий місту ЗІМ,

вітрянка, жовтяниця,

у жовтні місту сниться

чума холодних зим…

Мойсей Фішбейн. Пророк. Поезії. Переклади. – К.: Либідь, 2017.