• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

Manzeye, Mareppa, Mareppo, Mussapa

4 Август, 2022

Прочитать

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

19 Июль, 2022

Прочитать

«Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвый сын!»

4 Июль, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Прочитать

Маркіян та його відчуття снігу

14 Июнь, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In 111

Паперове забуття

855 Просмотров 12 Январь, 2017

Паперове забуття Pin It

«Забуття» – роман про жінку, яка примушує себе згадати.

Мабуть, треба сказати, що цей роман про історичну пам’ять, про те, що вона несправедлива, – саме у цьому випадку і саме до цього персонажа, бо головний персонаж романа В’ячеслав (Вацлав) Липинський.

І, мабуть, треба сказати головне: це не історичний роман про одного з визначних українських політичних мислителів, вчителя і постійного опонента Дмитра Донцова. Це такий жіночий погляд на історію і на історичний роман, де ключові слова: хворобливість, мінливість, невдача, а усі персонажі окрім головного – такі собі паперові промовці, вирізані зі старих газет.

А чому саме невдача? І порівнено з ким і чим? Якщо Липинський – невдаха, то хто з його спільників  був щасливий? Чий проект став успішним? Можливо Донцову насправді більш пощастило с розголосом, так на то ж він і «Мітька Щелкоперов»…

Щоб не вдаватися у гріх узагальнення, скажімо лише, що ця історія не є «щасливим» чи «нещасливим» проектом. Вона незакінчений проект. І нарешті, перефразуючи давній вірш Андруховича: історія могла бути іншою, ...казав мій приятель, але дивися, дивися: хто це робив! Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики. Самі тобі зболені, хворі, скулені, саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне…

 

«Одну з трьох кімнат у готелі, невеликому, але пишному і доволі дорогому, на його прохання заставили етажерками, щоб було куди складати придбані книжки. Липинський сів за стіл, сподіваючись записати свої враження від вечора в нагрудній книжечці, але швидко відмовився від цієї затії, лише проставив дату і традиційне в таких випадках “почуваюся хворо”. Фіксування думок було для нього чимось на кшталт необхідної щоденної гігієни духу, коли ж із якихось причин думки не приходили, він вносив до книжечки дату і ставив поруч чорний хрестик. У відсутності думок Липинський вбачав підступи невідомої науці хвороби. Ще однієї на його голову.»

 

Таня Малярчук. Забуття. Роман. Видавництво Старого Лева, 2016.

 

 

читать
Share

Читайте также

Просмотр

Не для посторонних

Просмотр

Английский детектив, кавер-версия

Просмотр

Кузница авангарда

Просмотр

Говорит Киев

Просмотр

«На волю!»

Просмотр

«ТНСЛЫШШ»

Просмотр

Утопия естественного существования

Просмотр

Документальні свідчення

Предыдущий пост

«Щедрик» у «Пейзажі»

In Город

«Щедрик» у «Пейзажі»

Просмотр

Следующий пост

«Сделать нормальную службу»

In Город

«Сделать нормальную службу»

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: