Общее место: в мире нет страны, где женщины зарабатывают столько же, сколько мужчины. Кроме разрыва в доходах, существует разрыв в свободе выбора занятий, я не только о вовлеченности женщин в политику. Это и разная продолжительность жизни (мужчины живут меньше). И неоплачиваемый домашний труд, и то, что в основном женщины отвечают за воспитание детей.
Книга выйдет 11 апреля, на сайте можно оформить предзаказ.
Марценюк Т. Гендер для всіх. Виклик стереотипам. – К. : Основи, 2017.
***
Спорт і виховання: чи можуть шахи подолати стереотипи?
Навіть на рівні хобі існує стереотип, що шахи — чоловіча справа. Уявлення про цей вид спорту в багатьох асоціюються зі спогадами, де у дворі за столом чи в парку на лавочці дідусі, а не бабусі, грають у шахи.
Одна з об’єктивних причин нижчих досягнень жінок у шахах — те, що жінки набагато пізніше за чоловіків почали професійно займатися цією грою. Перший міжнародний шаховий турнір серед чоловіків пройшов 1851 року, тоді як жіночий — лише 1927-го. Перша чоловіча шахова олімпіада відбулася 1927 року і проводилася регулярно кожні два роки (крім великої перерви через Другу світову війну). Перша жіноча шахова олімпіада відбулася лише 1957 року, наступні такі змагання проводилися з різною періодичністю — 2, 3, 6 років — аж до 1976 року, коли Міжнародна шахова федерація (ФІДЕ) постановила проводити їх разом із чоловічими в одному місці що два роки.
Чоловічі змагання завжди викликали великий інтерес у громадськості, до них було прикуто увагу преси. Жіночі змагання висвітлювалися набагато слабше. Промовистий факт: про історію чоловічих шахових олімпіад не раз писали автори з різних країн. От і нещодавно вийшла книжка «Всесвітні шахові Олімпіади. 1927–2006», присвячена, попри загальну назву, лише чоловічим турнірам. Про жіночі змагання такого рівня в літературі мало інформації.
Позитивне зрушення в жіночих шахах — неухильне зростання кількості професійних шахісток. Та позаяк жінки прийшли в шахи зовсім недавно, їх ще мало для того, щоб скласти повноцінну конкуренцію чоловікам. Це яскраво демонструють офіційні рейтинги на сайті ФІДЕ: є загальний рейтинг і окремо жіночий рейтинг. Тут можна провести аналогію із становищем жінок у сучасному бізнесі: їх виділяють в окрему групу, у якої через досвід перебування у підпорядкованому порівняно з чоловіками становищі нижчі здобутки.
Із нижчим рівнем гри шахісток порівняно з чоловіками пов’язана нижча оплата їхньої праці. Призові виплати в чоловічих і жіночих турнірах істотно відрізняються не на користь останніх. Скажімо, призовий фонд матчу на першість світу між Вішванатаном Анандом і Веселином Топаловим (2010) склав 2 млн євро, тоді як призовий фонд аналогічного матчу між Хоу Іфань і Хампі Конеру (2011) становив лише 200 тис. євро. Донедавна гонорари шахісток були такими низькими, що навіть найкращі з них не могли розглядати шахи як основну професію. Це вагома причина того, чому жінок так мало у цьому виді спорту.
Крім того, на це впливають і гендерні стереотипи, нібито шахи — традиційно чоловіча гра. Шахістка Погоніна наводила приклади, коли дівчаткам батьки менше дозволяють їздити на турніри, що, звичайно, знижує їхні можливості розвивати шахову майстерність. Свою роль грає ще один традиційний стереотип — жінкам місце вдома і на кухні. Жінкам важче стати професійними шахістками, адже вони стикаються з проблемою «подвійного навантаження», суспільного очікування, що вони будуть хорошими господинями і матерями.
Схожі думки про гендерну нерівність у шахах висловила екс-чемпіонка світу росіянка Олександра Костенюк. Вона завважила, що в дитячих турнірах кількість хлопчиків і дівчаток приблизно однакова. Та коли дівчата досягають двадцятирічного віку, їх стає помітно менше: одні йдуть навчатися, інші вирішують створити сім’ю. Шахістки, як правило, ведуть кочовий спосіб життя: вони постійно на турнірах, на зборах, тому їм важче, ніж чоловікам, суміщати шахи і сімейне життя, зокрема материнські обов’язки. Крім того, нині, якщо дівчинка хоче чогось досягти в шахах, у неї має бути чималий тренерський штаб, а для цього ніде не створено відповідних умов, хіба що в Китаї.
Знаковими постатями у шаховому світі стали сестри Полгар. Сьюзен, Юдіт і Софія Полгар родом з Угорщини. Їхній батько, вважаючи, що геніями не народжуються, а стають, провів невеликий експеримент. З дитинства дівчатка займалися по 8 годин на добу шахами, і це дало результат. Юдіт Полгар наразі найсильніша шахістка світу; вона грала переважно в чоловічих турнірах. Цей випадок показує, наскільки гендерна соціалізація впливає на дальший розвиток дитини.
