• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Стиль
  • О нас

111 слов

Прочитать

Посох Асклепия

29 Ноябрь, 2019

Прочитать

Сільський божевільний, що живе на околиці світу

27 Ноябрь, 2019

Прочитать

Марадона, Перша світова і британський розслідувач Голодомору

26 Ноябрь, 2019

Прочитать

Прості речі

11 Ноябрь, 2019

Прочитать

Голоси епох в музеї Ханенків

9 Ноябрь, 2019

Стиль

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

Прочитать

Выпускной в ПТУ

4 Июль, 2018

 

inший Kyiv

Читать Смотреть Слушать
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Про нас

In Город

Кавалерідзе

527 Просмотров 2 Август, 2017

Кавалерідзе Pin It

Друга розповідь із циклу «Портрети Дмитра Горбачова» – про Івана Кавалерідзе.

Ми познайомилися, коли Іван Петрович прийшов до музею українського мистецтва, в якому я працював. Думаю, що це було приблизно  в 1965-66 роках. Його скульптури зберігалися в нашому музеї, а  він хотів зробити свою виставку.Тут ми розбалакались, пан Іван відчув, що я прихильник його мистецтва й українського мистецтва взагалі, і він сказав мені: «Ви знаєте, вчора з Англії мені надіслали книгу «Історія радянського кінa 1920-х років». Там названо чотирьох класиків – Ейзенштейн, Пудовкін, Довженко і Кавалерідзе. І мені, каже, це було дуже приємно. Але тільки не кажіть на студії Довженка, де він тоді працював, нікому — зацькують.» Іван Кавалерідзе — класик для англійців, принаймні, вони були великими його шанувальниками, бо він зробив фільм «Коліївщина», справжній шедевр і, як це часто буває в Україні, оригінальний. Я його називаю «антиголлівудський фільм».

Це якась несусвітенна статика з двох причин. Перша – це степ, це щось вічне, нерухоме, і степова ментальність українська. Друга – він скульптор, для нього статика — це норма, і всі ці образи його монументальні, нерухомі. Тобто це антикіно фактично. Що таке кіно? Це movie, рух; а це антирух, антиголлівудське щось, але враження дуже сильне. Зокрема, тому, що розіграно дві начебто елементарні речі — етнічний типаж і питома мова . «Коліївщина» — там задіяні українці, поляки й євреї. Поляків він брав з польського театру, євреїв – з театру єврейського, а українців –з «Березоля».Це ж видатні були актори. А вимова!  Кожний балакає своєю мовою. Євреї — їдишем, українці — українською…  Так що чисто зовні – який контраст між засмаглими українцями і поляками, такими витонченими, і бороданями – євреями.

Я пригадую, коли цей фільм показували на фестивалі «Молодість» десь   1990-х, і там цей фільм показали як спадщину. Прийшло не так багато людей,я ще раз вийшов його подивитися, і тут зазирнув німецький режисер… Сів переді мною і аж прикипів до крісла, оці півтори години жодного разу не ворухнувся, так його вразила картинка.

кавалеридзе1

Кавалерідзе мені ще от що розповідав: «Я закінчив кінофільм знаменитою  сумнозвісною різаниною, коли різали поляків, жедів, чомусь так тоді писалося — й уніатів.  Гонта і Залізняк, значить,  там зробили своє. Селянські війни по всій Європі жорстокі. Селяни наче й лагідні бувають, але коли вже доходить до цього — що Жакерія, що війна селянська в Німеччині — таке жахіття, що в нас в Україні, так що… Ну от, і я так змалював отаку кінцівку. Скрипник подивився та каже: «Знаєте, це надто грубо. Ми пропагуємо дружбу народів, змініть». Шістнадцять разів на вимогу Скрипника я все пом’якшував і пом’якшував. Знаєте, чим фільм закінчується? Дружбою між народами. Українці, поляки й євреї братаються». Але фільму це не зашкодило.

Потім він дав мені почитати свої мемуари, які тепер вже оприлюднені. Дуже гарні, високомистецькі, з великим гумором написані. Вони починаються так: «Коли я народився, навколо мене стояли український селянин Сванідзе, український селянин Кавалерізде». Тому що у XVIII сторіччі їх привезли, покріпачили, ну, і ясно ж, ким вони стали… А прізвища залишились. Я історик КПРС, мене вразила одна історія КПРС — це 1918 чи 1919 рік, він розповідає про Бош, така була німкеня українська, комуністка. Вона вимагала, щоб всі комісари не пили, не палили, за жінками не впадали, знаєте, як у відомому анекдоті. Хоча сама вона не дотримувалася цього кодексу. І їй настучали, що якийсь комісар п’є, за дівчатами впадає. Бош вирішила це перевірити, приїхала на станцію, де стояв комісарський потяг, почула п’яні вигуки дівочі і так далі. Впевнилася, що так і є, викликала його, він вийшов на перон, сполотнів, вона його застрелила і поїхала кудись. Я тоді коли читав, думаю: «Ну застрелила, ну буває, але хоч прибери».

319687_original

У Кавалерідзе інколи в фільмах зашкалювала ідеологічність. Ясно, що ідеологія більшовицька була, її можна було обіграти так, що геніальні могли бути речі,  мистецтво все що завгодно перелопатить. Воно бере те, що навколо, і отут у мене ніяких претензій немає. Але якщо оцей пропагандизм превалює, то вже нудить і вже нецікаво. Але якщо дуже багато цього ідеологізму, то навіть видатні мистецькі досягнення — вони наче нівелюються, нейтралізуються. І от оцього дозування , щоб мало ідеології, а більше мистецького матеріалу в опрацюванні – Кавалерідзе часом не дотримувався, бо в нього є формально дуже геніальна річ — «Перекоп». Але оце на кожному кроці пропагандизм, і вже цю геніальну форму якось не сприймаєш. От у Ейзенштейна «Панцерник Потьомкін», там витримані ці пропорції. Там чого це раптом вбивати офіцерів? Так, ні сіло ні впало. Він вважає, що це нормально? Але форма сама ця конструктивістська  — вона просто потрясає, і вже це, ну, даруєш навіть. Щось я  трішечки перед більшовиками сплазував. Але більшовики багатьом запудрили мізки. Як кажуть французи, хто втюриться в собачий зад, в нім рози чує аромат.  Але там, де вже 90% ідеологізм і 10% геніальності — ці десять просто не спрацьовують.

svjatogorsk_lavra_donbassa_1

Кубічний Артем в Святогорську

«Як опинився в Києві під час війни? – каже мені Кавалерідзе, – я знімав фільм про Довбуша в Карпатах,  почалася війна, і наше військо так швидко відступало, що ми з Карпат одразу не змогли вибратися вчасно. А коли ми з Карпат виїхали, опинилися в глибокому німецькому тилу. Я доїхав до Києва і тут зупинився». І хоч він тут був за німців не за своєю охотою, та в 1962 році Хрущову поклали донос на нього. Хрущов як раз тоді ганив авангардистів,  абстракціоністів, насипався на «голую фульку», ви знаєте що це, да? Картина  «Оголена» художника Фалька. Він каже: «Эта голая фулька!». Що за фулька? Може, він подумав, що ім’я єврейське, чорт його знає, що Хрущов собі думав. І він почав давати компромат на всіх авангардистів, у тому числі на Кавалерідзе: «Вот, Кавалеридзе, он…» Правда, тут, у Києві, досить мляво на це відреагували. Щось уже не було запасу такої ярості, чи що.

Тут той таки  Хрущов наказав: «Терміново треба в Москві поставити пам’ятник Шевченку і випередити американських імперіалістів». Він дізнався, що в 1964 році в Америці мають відкрити пам’ятник у Вашингтоні — та й відкрили, відомий пам’ятник, а треба випередити, бо ж у Москві такого немає. Терміново мобілізували сили. І хтось сказав: «Так у Кавалерідзе… Він знавець цього всього, і у нього є пам’ятники Шевченкові». До речі, один кубістичний шедевр у Полтаві. Зробили так: створили бригаду з молодих скульпторів, і поставили негласно над ними Кавалерідзе. Тобто фактично за його ескізом оці три хлопці під його орудою швиденько спорудили цей пам’ятник, вам відомий.На всяк випадок, Кавалерідзе в списку авторів немає.

17_big

Той самий пам’ятник Шевченку, серед авторів якого не значиться прізвище Кавалерідзе

Іван Петрович, наприклад, мені казав, що в 1930-х роках, тоді він ще в Харкові працював, його майстерня була на першому поверсі, повз неї щодня пішки ходив всеукраїнський староста Петровський. Він проходив і завжди заглядав до його майстерні, вітався, ласкаво до нього звертався і так далі. Хоча до українських урядовців 1960-х років Кавалерідзе ставився негативно. Був такий у нас Маланчук, секретар по пропаганді, який ганив все українське, робив кар’єру на знищенні всього українського. Він колись сказав: «Ну, вот украинский язык, ну для чего? Все хорошо знают русский, зачем нам еще какой-то?.. Можно и без него». Ну от, Маланчук. Так його Кавалерідзе називав Палачук, бо він, значить, рукоприкладствував.

Кавалерідзе колись замовили пам’ятник Сковороді, він у Лохвиці зробив дуже досконалий, і тепер стоїть у нас теж на  Контрактовій площі. «Ну і я,— каже, — зробив у нього три торбинки: одна для єврейської біблії, друга для якихось своїх записів і третя для шмаття, так сказати, чи для взуття. І потім він ходив босоніж». Секретар ЦК йому каже: «То що він у вас, як жебрак якийсь! Терміново взути його!». І він тепер у постолах стоїть взутий. «І чому це три торбинки? Дозволяю тільки дві». Тепер він з двома торбинками, а що там всередині — вже не знаю, від чого відмовився Кавалерідзе. Ну, від єврейської біблії точно не відмовився. Ну, у всякому разі отаке-от свавілля, так сказати.

сковорода-артем

Зліва – відомий всім пам’ятник Григорію Сковороді в Києві, праворуч – пам’ятник Артему а Бахмуті

Симпатична була людина, і дуже вродливий був навіть у свої 90 років: сива чуприна, гарний був. А тепер його фотографії я побачив замолоду — то мужній дуже, знаєте. Не так вродливий, бо вродливість часто пов’язана з солодкавістю. А тут саме мужність, правильні риси обличчя. У нього мама була чисто українка, а батько фактично-то українець, з українізованих грузинів.

 

  • Іван Кавалерідзе – художник, скульптор, кінорежисер, сценарист, театральний драматург. Також – один із засновників українського авангарду, творець перших українських кіноопер, автор перших в Україні пам’ятників Тарасу Шевченку, один із засновників українського історичного кіно. Його називали «художником найвищої міри» та «розтраченим талантом в кіномистецтві і скульптурі». Навесні цього, 2017 року, йому виповнилося б 130 років. 
  • Побачити роботи (ескізи, скульптури, фільми, особисті речі, всього 2851 експонатів) в музеї-майстерне І.П. Кавалерідзе за адресою: Андріївський узвіз, 21
  • Коли:  з 11.00 до 18.00 щодня, крім понеділка; каса працює до 17.00; тел.: (044) 416 03 89, 425 33 97.
Дмитрий ГорбачевИван КавадеридзеПортреты
Share

Читайте также

Просмотр

Кольорові сни Дмитра Горбачова

Просмотр

Родился в Киеве, национальность — украинец

Просмотр

Магічний реалізм

Просмотр

Футуризм найвищої міри

Просмотр

Спогади про Петрицького

Просмотр

Календарь

Просмотр

Нiк Бажан

Просмотр

Федір Кричевський

Предыдущий пост

Щось справжнє

In 111

Щось справжнє

Просмотр

Следующий пост

Художники-переселенцы

In 111

Художники-переселенцы

Просмотр

  • “Find what fuels you. Live there. Grow there. Love there.” Took the red-eye to Paris 🇫🇷☕️🥐
  • *smirkes because jumpsuit is still stain free #bottegaveneta #oneteaspoon #minimalstyle ad
  • A favorite since years 🤍
  • Did someone call a painter? #bottegaveneta #oneteaspoondenim #oldceline ad
  • Warm, fresh baked bread 🍞 ...

© 2019 inший Kyiv - All Rights Reserved.