Олег Стасюк, замдиректора по науковому розвитку музею «Експериментаніум» про те, як поєднати науку з грою та навчанням
Відвідування Музею популярної науки і техніки «Експериментаніум» разом з підлітком було веселим та цікавим. Але це – перший план, а що відбувається за «кулісами» музею?
Що таке музей науки і техніки, для чого він створений?
«Експериментаніум» заснований у 2012 році, відкрився він на Подолі, проіснував там понад п’ять років, а останні два роки ми знаходимось на «Петрівці» («Почайні»). Музей не хотів зупинятися в розвитку, а розвиток – це, в першу чергу, розширення експозиції, що ми і зробили. В західному світі вже існують наукові музеї, де експонати не зберігаються за склом. З ними відвідувач – в першу чергу, дитина – може взаємодіяти, гратися. Тобто основне завдання таких музеїв – поєднання науки і гри. Це дуже важливо, тому що наука як явище цікава тим, що вона завжди відкрита для сприймання. І обов’язково вона повинна бути відкритою для дітей, для наступного покоління, яке буде переймати наукові досягнення, науковий досвід цивілізації, тому має звертати увагу на таке явище, як наука. Розуміти, як різні науки дотичні до життя людини, як вони змінюють життя, соціум. Тому що прориви, які відбулися в XX–XXI століттях, прориви в людській свідомості, це насамперед справа науки. Що таке людина, як вона стала людиною саме в цьому вигляді, чому ми знаходимось на цій планету, яке місце займає наша планета у Всесвіті… Наука ставить складні запитання і знаходить на них відповіді, але вона ставить і прості запитання, і також знаходить важливі відповіді. Тому треба до неї привертати увагу не тільки дорослих, треба починати з дітей.
Який вік ваших відвідувачів?
Наше гасло – ми відкриті для всіх від 3 до 103 років, але якщо вам пощастило прожити ще більше, то і ви приходьте. Діти до 3 років проходять безкоштовно, вони, звісно, ще замалі, але можуть погратися. Основні наші відвідувачі – діти від 8 до 13 років, насамперед тому що в будні проходять шкільні екскурсії саме для цієї аудиторії. В нас є навіть діаграма, на якій видно вік відвідувачів, і вона має два піки: діти названого віку, а потім дорослі від 25 до 50 років, тобто, їх батьки.
В «Експериментаніумі» можна щось зламати?
Ламають. Ламають багато, і це проблема інтерактивного музею. Будемо відверті, діти приходять різні. Є такі, які здатні взаємодіяти з кнопочкою, а є такі, які можуть просто вдарити по цій кнопочці та розбити її. Є в нас техніки, вони ремонтують, щось прикручують, щось підпаюють. Ми розуміємо, що рухомі частини в наших експонатах з часом зношуються, нічого в цьому немає страшного, головне – себе не зламати на площі 2,5 тисячі квадратних метрів. Але, звичайно, є певні рамки поведінки, за цим слідкують супроводжуючи (вчителі, батьки), наші екскурсоводи, охоронці. Підліток може відвідувати музей без супроводження батьків, якщо батьки напишуть на це згоду і залишать контакти. В нас є люди, які відповідають за порядок, можуть проконсультувати, і якщо в дитини виникли якісь складнощі, вона може до будь-кого підійти, і ніхто не відмовить в допомозі. Але треба розуміти – якщо ти будеш сам вибирати локацію, яка тобі подобається, якщо за тобою не будуть ходить наглядачі й тягнути тебе за руки, то треба брати на себе відповідальність.
Чи пов’язана експозиція зі шкільною програмою?
Експозиція поділена не декілька частин: «Акустика», «Оптика», «Електромагнетизм», «Кінематика», «Механіка», «Анатомія», «Сучасні технології» та інші. Тобто про явища, які вивчають в школі, наприклад, у 7–9 класах, можна розповісти за допомогою експонатів. У нас дуже часто бувають тематичні екскурсії, на які приводять учнів 9–11 класів, і, відповідно, звертається більше уваги на те, що їм потрібно, той же, наприклад, електромагнетизм. Для дітей проводиться «Електричне Тесла-шоу», їм розповідають про електромагнітні явища, дають попрацювати з приладами, і все відбувається в доступній ігровій формі. Також ми пропонуємо нашу лабораторію, щоб проводити інтегровані уроки, об’єднані якоюсь темою, наприклад, «Вулканізм». Ми розповідаємо, що таке вулкани, які процеси в них відбуваються, що є причиною того, як величезна кількість пилюки, диму викидається в атмосферу, і як це на неї впливає. Буває, що вчителі самі вибирають тему, приводять учнів, і ми тут все більш докладно розбираємо.
Міністерство освіти, реформуючи школу, пропонує ввести у старших класах інтегровані предмети. Наприклад, фізику, хімію, біологію, екологію, географію, астрономію можна вивчати у рамках дисципліни «Людина та природа». Чи не є ваш музей «провісником» цих новацій?
Ви зачепили складне питання балансу між освітою та розвагою. Воно навіть не про наш музей, а про те, чи можливо об’єднати в одному предметі кілька наук. Це складне завдання, адже у спробах інтеграції можна загубити неповторну індивідуальність тої чи іншої науки. Тому що хімія – це дуже широка, складна наука, як і фізика, як і біологія, яка зараз до того ж бурхливо розвивається за рахунок генетики, біохімії. Звести їх в один предмет – шлях у десятки років. Ці науки довго формувалися і склалися саме в такому вигляді, хоч, звісно, всі вони пов’язані між собою. Але пов’язані у якихось окремих питаннях. Ну от, наприклад, я вже сказав про вулканізм: звідки в вулканах вуглекислий газ, як відбувається конвекція, як змінюються ландшафти від вулканічної діяльності, – це питання трьох різних наук. І для того щоб зрозуміти цю проблему, треба володіти певною базою хімії, фізики, географії. Так що питання інтеграції предметів непросте, ми б з вами могли зібрати велику конференцію, запросити різних фахівців, і нехай би вони обґрунтовували свої позиції. Так, музей насправді об’єднує різні науки, але він, перш за все, демонструє основні, найхарактерніші явища з них. Наше завдання – зацікавити дитину. Вона приходить, спостерігає за певними процесами, їй цікаво, і далі вона, можливо, захоче взнати ще більше. Та ж фізика базується на математиці, треба вчити формули, а ми даємо змогу взнавати важливі речі у формі гри – глянути, понюхати, торкнутися, вдарити. Тому що спостереження та набуття досвіду – це важливі інтелектуальні операції.
Які у «Експериментаніуму» плани?
Розширювати експозицію, шукати партнерів, які дозволять нам робити цікаві зони і в такий спосіб зачіпати нові питання. Наприклад, це можуть буду концерни, які пов’язані з хімією, фармацевтикою, літакобудуванням, аерокосмічні компанії, яким буде цікаво на нашій базі продемонструвати свої технології, свої напрацювання. Ми шукаємо партнерів, які бажають зайняти таку нішу, як наукове просвітництво. Партнерів соціально відповідальних перед дітьми, що через кілька років можуть бути їхніми клієнтами або співробітниками. У нас є проект Kids’ Lab, створений спільно з німецьким хімічним концерном BASF, – вже півтора року ми проводимо безкоштовні уроки на теми «Вітаміни» та «Очищення води», тому що для BASF було важливим продемонструвати, наскільки хімія близька до кожної людини. За цей період через Kids’ Lab пройшло півтори тисячі дітей. Нещодавно компанія Epson подарувала музею принтер, окуляри з доповненою реальністю, тобто ми маємо змогу показати новітні технології. Компанія «Моршинська» зробила експозицію «Таємниці води»: яке значення має вода, як вона рухається в природі, які з нею пов’язані явища. Бельгійська компанія Melexis (Microelectronic Integrated Systems) колись навіть приводила до нас своїх працівників, які розповідали про електроніку. Також ця компанія є спонсором декількох експонатів на тему саме мікроелектроніки. Так що ми й далі будемо і самі вигадувати нові експозиції, і шукати зацікавлених партнерів.
Ви співпрацюєте у якійсь формі з вищими навчальними закладами, наприклад, Політехнічним інститутом?
Оскільки в музеї проходяться екскурсії, ми шукаємо людей, які б могли ці екскурсії проводити. І наші екскурсоводи – насамперед студенти, яким простіше встановлювати контакт з молодим поколінням. На екскурсії, яка триває приблизно годину, екскурсовод не встигне розказати про весь музей, але може показати, як працюють основні, найцікавіші експонати, або найбільш небезпечні, куди можна засунути пальчик чи ніжку. Отже, перше завдання екскурсоводів – розповісти, як воно все працює. Друге завдання – пояснити, що це за явище, як його можна використати в житті, наскільки воно дотичне до нашого життя. Коли ми були на Подолі, в нас студенти читали лекції на різні теми, наприклад, присвячені Дню космонавтики. Зараз такої форми співробітництва немає, тому що наші сили спрямовані, в першу чергу, на розширення експозиції. Наприклад, ми відновили виставку «Механіка епохи Відродження», яка піднімає цікаве питання – ким і як винайдені технології, якими ми користуємося сьогодні. А про Леонардо, людину, яка випередила час та зробила величезну кількість винаходів та вдосконалень, ми розвідаємо в експозиції «Механіка Леонардо да Вінчі».
Чи на всі питання відповідає наука?
Говорити про роботу, пов’язану з людьми та науковим явищами, можна дуже довго. Наука – процес, який дозволяє невідомому стати відомим. І чим більше буде площа відомого відносно невідомого, тим все активніше буде розвиватися наука. Але чи зможе вона відповісти на всі питання? Що було до Великого вибуху, коли з точки народився Всесвіт і почав розширюватися? Це питання науки чи вже не науки? Наша цивілізація побудована на науковому фундаменті. І якщо наука зможе колись відповісти на ті базові питання, відповідей на які ми поки не знаємо, виходить, ці засади вірні. Можливо, за нашого життя цього не станеться, але шанс є в дітей, які сьогодні прийшли до музею.
Спілкувалася Марина Полякова
Фото experimentanium.com.ua
