Національний художній музей України відкрив виставковий проєкт «Світличний/Шапошников “Це коло ти залишиш”», присвячений двом харківським художникам, які працювали разом, але окремо.

Харків 1970–1980-х років, пригадує Євген Світличний, був внутрішньо вільнішим за Київ, бо за Києвом уважно стежили з Москви. Саме тоді у Харкові почали співпрацювати Євген Світличний та Володимир Шапошников – ну зовсім не соцреалісти, до того ж різні за манерами. У ті роки Світличного «затирали» за нонконформізм. Володимир Шапошников створював живописно-графічну «аналітику»: досить сувору, стриману, філософічну. У 1986 році вони стали тандемом і творили так до 1999-го (Шапошникова не стало у 2017-му). Це був дуже дивний тандем.

Він нагадував те, як Матроскін і Шарик писали листа до міста, – один побіг, другий прибіг. Річ у тому, що Світличний та Шапошников не бралися за роботу разом, вони не працювали сумісно. Коли один писав, другий цього не бачив, а потім вони мінялися. Можна назвати такий унікальний формат актом найвищої довіри до колеги, бо ж який усталений художник дозволить комусь малякати свій твір? До того ж це відбувалося не тільки з новими роботами, а й зі старими, які вже вважалися завершеними. Концепція така давала вічну індульгенцію для обох «жартунів», пригадує Світличний, – він міг все звернути на Шапу, а Шапошников перекидав на нього: ой, прийшов, щось там намалював, я й не знаю.

Модерністичні штудії Світличного/Шапошникова у роки зрілого застою були, мабуть, дуже неприємним явищем для тих, хто наглядав за мистецтвом. Це ж просто якийсь формалізм! Дійсно. Але це формалізм, який не має нічого спільного з суто зовнішніми формальними фокусами. Навпаки, для Світличного (монументального живописця) та Шапошникова (архітектора за освітою) внутрішня форма була необхідною основою художньої роботи. Без неї, без впевненого кістяка, без жорсткої конструкції просто нема на що «надівати» зображення. І тому в кожній роботі за вишуканим сильним ритмом, за яскравими кольорами, за персонажами, за їх руками, головами, обличчями ми бачимо продуману форму. Це як храм – розписи роблять довершеною споруду, але яка з них користь без досконалої архітектури?

Так, у дивній концептуальній співпраці двох художників, народилося дві сотні робіт. До створення виставки НХМУ йшов кілька років, хоча, здавалося б, це не скіфи й не голландці, а сучасники-українці. Нарешті, виставка готова, її дизайнером виступив Іван Світличний. Попри таку близькість у часі та географії, проєкт «Це коло ти залишиш» став важливим для дослідження новітньої історії нашого мистецтва. За словами Оксани Баршинової, однієї з кураторок,  виставка «розширює уявлення про те, чим є харківська мистецька ситуація 1980–1990-х років». Ми знаємо про Харківську школу фотографії, та не менш важливі процеси відбувалися в образотворчій царині. На жаль, в НХМУ харківських художників обмаль. І попереду, будемо сподіватися, ще багато нових знайомств.

• Що: «Світличний/Шапошников “Це коло ти залишиш”»
• Де: НХМУ, вул. М. Грушевського, 6
• Коли: 18 грудня – 16 лютого; середа, четвер, неділя 10:00–17:00, п’ятниця 12:00–18:00, субота 11:00–18:00

Текст: Марина Полякова