• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

Manzeye, Mareppa, Mareppo, Mussapa

4 Август, 2022

Прочитать

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

19 Июль, 2022

Прочитать

«Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвый сын!»

4 Июль, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Прочитать

Маркіян та його відчуття снігу

14 Июнь, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In Арт

Причал

865 Просмотров 2 Апрель, 2020

Причал Pin It

У Києві на 80-му році пішов з життя художник Владислав Олександрович Мамсіков.

Народився він навесні 1940 року в Омську, з семирічного віку жив у Києві. В 1963 році закінчив Київський художній інститут. На цей час відлига з її надіями на творчу свободу вже завершилася, і в особистому розвитку Владислава Мамсікова відбувся перелом – він почав відходити від академічної стилістики та шукати свою мову.

 

Кінець 1950-х та 1960-ті роки – часи розквіту так званого суворого стилю, поліморфної течії, яка перегукувалася з до-сталінським радянським мистецтвом. Узагальнення форми, колористична похмурість та стриманість, внутрішня напруга, драматичність при зовнішній негаласливості – все це було реакцією на фальшиву радість соцреалізму. Мамсіков став одним з головних українських адептів суворого стилю (разом із Ігорем Григор’євим, Михайлом Вайнштейном, Віктором Рижих та ін.) почав досліджувати індустріальний жанр (заводи, доки, будівництва), писав робітників різних професій. Люди були ніби вирізаними з темного дерева, а будови поступово перетворювалися на те, про що в Союзі не можна було і думати – кубістичні фантазії.

       

У 1970-ті роки Мамсіков знову зробив стилістичний поворот, почав розробляти так званий метафізичний живопис (і реалістично «халтурив», щоб кормити родину: жінку Ірину Герасимову та сина Максима). Втім, чи не можна вважати його логічним продовженням суворого стилю? Адже художник просто поступово відкидав все зайве, в тому числі зайве емоційно, шукаючи ті лаконічні форми та специфічний колорит, які стали характерною прикметою. Повітря тут ніби застигле, освітлення розсіяне навіть у сонячний день, море нагадує ртуть, якщо доторкнутися до людей, здається, відчуєш теплу гумовість. Ця стилістика стала візитівкою Мамсікова, а сам він був записаний до лав нонконформістів.

Після розвалу Радянського Союзу художник отримав змогу подорожувати, жив і працював в США, малював хайвеї та хмарочоси. І Київ – дуже маленький у порівнянні з буржуазними велетнями.

Художній вплив Владислава Мамсікова присутній у роботах сина Максима, попри те, що творчість Максима – це вже зовсім інші історія та ідеологія. Так, дивним шляхом метафізичний живопис 1970-х років проростає у сучасному комерційному світі.

Текст: Марина Полякова

Владислав Мамсиковсмотреть
Share

Читайте также

Просмотр

Старые стены и преломления реальности

Просмотр

Люди в городе

Просмотр

Родился в Киеве, национальность — украинец

Просмотр

Тень города

Просмотр

Истории с неизменно плохим концом

Просмотр

«Художественная ситуация»

Просмотр

Все о Джульетте

Предыдущий пост

Пинхас Фишель: Мои учителя

In Арт

Пинхас Фишель: Мои учителя

Просмотр

Следующий пост

Мышеловка

In Тиждень

Мышеловка

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: