• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

Manzeye, Mareppa, Mareppo, Mussapa

4 Август, 2022

Прочитать

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

19 Июль, 2022

Прочитать

«Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвый сын!»

4 Июль, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Прочитать

Маркіян та його відчуття снігу

14 Июнь, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In Арт, Город

Вихід у місто

1K Просмотров 9 Июль, 2020

Вихід у місто Pin It

Аукціонний дім «Дукат» відкрив камерну фотовиставку Олександра Ранчукова  «Вихід».  

Фотографа Олександра Ранчукова (1943–2019) рік як немає, і одночасно з тим, як збільшується відстань між ним і сьогоденням, зростає його фігура, його внесок в українську фотографію.

Феномен Ранчукова не просто пояснити. Він не став винахідником, не перевернув світ, не користувався яскравими «фішками». Його художня мова здається сухою, хоч насправді світлини наповнені тонкою іронією. Київські обличчя, будинки, вулиці, автівки, дерева, бруківка – це документальна фіксація життя, невигадливі нотатки pro memoria. Але як книга, написана простою та чистою мовою, перемагає ту, в якій не вибратися з-під гори зайвих слів, так і чорно-біла мова Ранчукова перемагає усіляку бароковість.

Сьогодні, коли все в місті летить шкереберть, ми з’ясовуємо, що потрібно саме це, – тиха непоказність. Світлини Ранчукова повертають нам Київ, якого вже немає, як немає того дерев’яного скособоченого будинку за адресою Киянівський провулок, 3, – тепер там безликі будівлі з претензією на київський дух. А маленький хлопчик, що сонячним золотом спалахнув в темній арці саме тоді, коли фотограф натиснув кнопку, обзавівся бородою та працює в скляному офісі.

До виставки увійшли роботи різних років, але вона не побудована хронологічно. Поряд висять світлини «Суботник» 1980 року, «Станція Гоголеве Полтавської області» 1996-го, «Електорат» 1999-го, унаочнюючи тезу про нерозривність часу. Примусовий радянський суботник, погруддя Гоголя, що проводжає поїзда разом з аборигенами, постперебудовні виборчі пристрасті – все минає, проте залишається якийсь вічний безлад в думках та вчинках, історія біжить по колу. Хмарочоси та реклама не прикрасили місто, яке з такою уважністю та повагою знімав Ранчуков, електорат не став розумнішим. Жіночки, обвішані трусами, як стали тридцять років тому, так і стоять біля вокзалу, де на запасному путі іржавіє бронепоїзд. А вихід, як і вхід, закладений цеглою.

  • Що: Олександр Ранчуков, «Вихід»
  • Де: Аукціонний дім «Дукат», вул. Володимирська, 5
  • Коли: 7 липня – 10 серпня; 11:00– 19:00.

Текст: Марина Полякова

Александр РанчуковДукат
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Восьмой «Тихий»

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Присутнє/відсутнє, або Горизонти Вайсберга

Просмотр

Маленький жовтий півмісяць

Просмотр

Вайсберг у Ханенків, або Сучасна класика

Предыдущий пост

Кіно повертається

In Тиждень

Кіно повертається

Просмотр

Следующий пост

АртТиждень

In Арт

АртТиждень

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: