• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Стиль
  • О нас

111 слов

Прочитать

По дороге с облаками

3 Март, 2021

Прочитать

Сильні кольори

22 Февраль, 2021

Прочитать

Корона під капелюшком

17 Февраль, 2021

Прочитать

Поснідати пивним супом

16 Февраль, 2021

Прочитать

Ретро-новина: сніжний двобій 1942 року

12 Февраль, 2021

Стиль

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

Прочитать

Выпускной в ПТУ

4 Июль, 2018

 

inший Kyiv

Читать Смотреть Слушать
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

287 Просмотров 12 Ноябрь, 2020

АртТиждень Pin It

Квіти Катерини Білокур, вхід до потойбіччя й тиша над колишнім штетлом – Марина Полякова анонсує найкращі виставки Києва.   

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, корп. 29)

Так сталося, що музей має найбільшу колекцію творів Катерини Білокур, – співробітництво художниці з музеєм почалося 1944 року, коли вона, вже зріла жінка, яка народилася з потужним талантом, була ще, можна сказати, початківицею у мистецтві, ледве вирвавшись з родинної сільської кабали. І ця виставка, що містить 37 полотен, а також листи художниці та спогади тих, хто її знав, є завершенням великого панукраїнського проєкту «Білокур». Назва її – «Життя в обіймах квітів» – досить амбівалентна, чого автори, очевидно, не передбачали. Дійсно, для зірки українського наївного мистецтва квіти були й об’єктом натхнення, і в якомусь сенсі idées fixes. Багато років вона малювала їх, препарувала, плела нескінченні вінки, вдивлялася у цей квітковий світ, яким ніколи не можна намилуватися. Квіти у творах Білокур змикають обійми над пейзажами, людьми, над чорним містичним тлом – проваллям в екзистенціальну пітьму. Вони перетворюються на символ життя, творчості,  існування в гармонії з тим, що дарувала тобі доля. Виставка триватиме до березня 2021 року.

 

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Багато століть людство шукало, де знаходиться потойбічний світ, Гадес, тартарари – називайте як хочете. На старовинних картах наївно вказували вхід туди, звідки ніхто не повертається (окрім Орфея, якому ця подорож не принесла щастя). Зрозумівши, що з реальними координатами в нас якось не виходить, ми перенесли ті тартарари у підсвідомість, у темні кутки душі. Тепер там живуть наші фобії, наші спогади, наші провини, а усілякі містичні ритуали й побутова магія випускають їх поблукати світлом. Дмитро Красний своїми засобами – за допомогою камерної графіки, фотографій, колажів, об’єктів – відшукує щілинки, в які можна підглянути за тим задзеркаллям, в якому все непевно, пам’ять викривляється, а двійники видають себе за справжніх людей.

 

Музей Шолом Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5 а, «Арена-Сіті»)

Колишні мешканці білоруського селища Орля на кордоні з Польщею вже ніколи не повернуться, не стануть до звичної роботи, не заговорять мовою предків. До війни Орля була штетлом, нацисти спочатку зігнали до гетто дві тисячі євреїв, а потім знищили їх у Треблінці. Сьогодні залишається тільки відшукувати майже невидимі єврейські сліди у «кривавих землях», як це робить, наприклад, німецький фотодокументаліст Крістіан Геррманн. Для скульптора Олександра Кузьміна поїздка до Орлі у рамках польського пленеру теж була спробою доторкнутися до того, чого вже немає, – з явних слідів в селищі залишилася тільки стара синагога, осередок пам’яті. Саме розписи синагоги надихнули Кузьміна на створення графічної серії, другу ж частину виставки складає скульптура. Ці твори про Орлю, але й про Катастрофу взагалі. І все ж таки автору вдалося уникнути трагедійного надриву, такого, здається, природного тут. Тиха камерна виставка з усією повагою фіксує перехід від галасливого повнокровного життя до вічності, в якій живе пам’ять, де закохані навіки тримають одне одного в обіймах, де з дерев ніколи не опадає листя, де колесо швейної машинки не зупиняється, бо його крутить вправна тепла рука.

 

АртТижденьМузей Шолом Алейхема
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Предыдущий пост

Киевская подземка и ее…

In Город

Киевская подземка и ее история

Просмотр

Следующий пост

І раптом все змінюється

In 111

І раптом все змінюється

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2021 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: